ТОП-10 військових операцій українських спецпризначенців, які змінили хід війни

ТОП-10 військових операцій українських спецпризначенців, які змінили хід війни

Військовий письменник Олександр Сурков та військові кореспонденти Роман Туровець і Олександр Шульман в ефірі Армія фм розповіли про 10 операцій української армії в 2014-2015 роках.

Яна Холодна: Олександре, чому ви обрали саме ці 10 операцій?

Олександр Сурков: Вибір робився в основному через їх значення, їх результати, що вони змінили в цій війні. Кожна з цих операцій привела до певних переможних результатів. Деякі з них зупинили вторгнення, інші привели до великих втрат противника і техніки, ще якісь справили сильне моральне значення. Вибір зроблено з десяти операцій, хоча насправді їх більше. Не скажу, що значно більше, оскільки активна фаза тримала чотири, а з Дебальцевим  п’ять місяців, тобто, це не той термін, коли могло бути багато операцій.

Яна Холодна: Романе і Олександре, ви, як військові журналісти, погоджуєтеся з цими обраними 10 операціями?

Роман Туровець: На сьогоднішній день багато операцій описані дотично,  але глибокого впливу чи результатів ми не бачимо. На мою думку, я би ще додав операцію по звільненню Слов’янська-Краматорська. Тому що, пересічні люди знають, що там була осада, а через деякий час Стрілков-Гіркин вийшов зі Слов’янська. Але не згадується, що до того відбулися серйозні події у Красному Лимані, Закотному, Миколаївці. Це не випадковість, що Гіркин вийшов зі Слов’янська.

Олександр Сурков: Операції повинні мати результат. Чіткий і зрозумілий. А ті речі, які потребують детальнішого опису, розжовування для людей, які далекі від того, як все відбувалося. Такі операції я в список не включив, хоча їх було багато. Насправді, це був ланцюг боїв, які завершувалися в одних випадках краще, в інших гірше. Але операціями з них були не всі.

Яна Холодна: Сашо, з тих операцій, про які писав ти, які були найуспішнішими і яку роль вони відіграли для розвитку подій АТО.

Олександ Шульман: Скажімо так, вибір автора не дуже індивідуальний, оскільки більшість цих операцій були описані і видані в книзі «Хроника Гибридной войны», до якої я мав відношення. Певні операції детально розбиралися нами з деякими офіцерами, операторами Генерального Штабу, з офіцерами ССО, в тому числі з тими, хто приймав участь у звільненні Дзержинська. Які координували удари артилерії, авіації. Я достатньо ретельно займався діями ССО в районі Дебальцівського плацдарму, коли там були бої. Операцією це назвати складно, адже Дебальцеве, це цілий ланцюг боїв і локальних операцій. Я би ще згадав запобігання прориву російської групи в районі Попасної і Троїцького, відомий бій на опорнику Саша, коли силами двох танків за підтримки резервів у складі офіцерів Федосенко і Мірошниченко були відвернені спроби виходу на комунікації. Там вдалося запобігти оточенню наших сил. Кожну таку операцію можна розбирати на ті чи інші складові. Також, можна згадати фланговий удар з боку Троїцького на підтримку бою на посту Валєра, там де бійці 128 бригади і бійці 17 танкової спалили чотири російських танка. Можна згадати операцію по вдалому мінуванню з боку Вуглегірська – те саме мінне поле, на якому підірвалося три російських танка. Тому, якщо розглядати в цілому операції як операції – з плануванням, з початковою фазою, перебігом, кінцевою фазою, з виводом і відводом військ на вихідні рубежі чи закріпленням на досягнутих рубежах, то Дебальцево – це одна операція, яка складалася з низки локальних операцій, боїв, ударів, завдяки яким була перемелена російське ударне угрупування і вони далі не пішли.

Дар’я Бура: Олександре, наскільки було складно вмістити опис операцій у декілька абзаців, як ви це зробили, адже про кожну з них можна розповідати багато?

Олександр Сурков: Робота над цим текстом зайняла в мене два дні. Я собі і поставив завдання – зробити його мінімальним і таким, щоб суть операцій вмістити в маленький текст. Особисто я цим живу. Я, як видавець, задумав серію документальних книг з історії війни. Першу ми випустили в 2016 – це «Хроника Гибридной войны», яку написав Серж Марко, друга книга вийшла восени «Боги Гибридной войны», це достатньо детальний опис дій нашої артилерії, написав Михайло Жирохов. Я вважаю, що він один з реальних військових експертів, який вміє це робити. Зараз готуємо, але ще не знаю коли вийде книга про спецназ. Це достатньо складна тема. Але матеріали зібрані. Операції гібридної війни є моєю метою як видавця.

Яна Холодна: Перейдемо до опису операцій. Перша з них – це захоплення Донецького аеропорту 26 травня 2014 року.

Роман Туровець: Про цю операцію багато написано, але коли я почав заглиблюватися в цю історію, раптом з’ясував для себе, що це насправді виходить перша операція, яку проводив штаб АТО. 20 травня був щойно створений штаб АТО і 23 травня генерал Муженко тоді підписав положення штабу АТО. І раптом бойовики Ходаковського захоплюють ДАП. Можна було обмежитися діями менш активними, залучити спецпрзначенців, якось вирішити інакше. Але в штабі АТО вирішили: якщо ми зараз не покажемо, що можуть збройні сили, нам в подальшому буде складніше. І тому було прийняте рішення застосувати авіацію, десантників, спец призначенців і нанести удар, щоб всім, хто зазіхнув на ДАП було непереливки. Саме тоді був звільнений аеропорт. ДАП і його злітна смуга залишилися під нашим контролем. Зовсім поряд з ДАПом наш південний кордон з Росією і там знаходилась одна з транспортних бригад російської авіації. Ми пам’ятаємо, як відбувалося в Криму. Якби ми не втримали цю смугу, російські літаки абсолютно спокійно сідали б в Донецьку і ніхто не знав би що привозиться в тих літаках. А так, по суті, коли ми втримали два аеропорти – донецький і луганський, - Росії довелося вдаватися до іншого кроку і почалася історія з гумконвоями.

Олександр Шульман: Я би ще відзначив оборону Краматорського аеропорта. Ту, де відрізнилися офіцер десанту, полковник Луньов і офіцер спецназу полковник Кривоніс. Те, що нашим бійцям вдалося запобігти захопленню всіх трьох значущих аеропортів на Сході України – це одна з безсумнівних заслуг всіх родів військ.

Яна Холодна: Друга операція – це звільнення Дзержинська, теперішнього Торецька. Ця операція відбулася 21 липня 2014 року.

Олександр Шульман: Ця операція унікальна і напевно у неї немає аналогів у світовій військовій історії, тому що місто було звільнено силами спец призначенців. В ході цієї операції чатини Нацгвардії і ЗСУ виконували роль або блокуючої, або допоміжної сили. А основне навантаження на себе взяли бійці 73 центру спецпризначення і 140 центру спец призначенців. Напередодні наступу туди пішов у розвідку один з офіцерів спецназу Едуард Шевченко. Завдання було достатньо локальним – виявити установку системи БМ-21 «Град» і при можливості захопити центральні будівлі та повісити український прапор. Ніхто, власне, не передбачав, що буде далі. Група увійшла зранку, захопила вартових і почали підійматися нагору, взяли в полон бойовиків. І коли почали встановлювати прапор, почався обстріл і зав’язався бій. Бойовики викликали підмогу з Горлівки. Там був загін польового командира Безлера, відомого як «Біс», звідти висунулися танки і бронетехніка. Їх було близько 200 тіл. І почався бій, який тривав 7,5 годин. Будівля горіла, по ній лупили з танків, кулеметів, згоріли всі машини навколо. Потрібно віддати належне нашим артилеристам і їх коригувальникам, їх точності. Практично жоден з прилеглих будинків не постраждав. Наших спец призначенців вибити не вдалося, а з ворогів відходити було нікому, бо все угрупування Безлера було перебите в цьому бою. Наші спецпризначенці знищили 150 бойовиків.

Дар’я Бура: Цікавим ще є факт по кількості наших бійців. Їх було трохи більше 40.

Олександр Шульман: 43 бійця.

Олександр Сурков: Це був маленький етап переможних моментів у війні, які стали ланцюгом звільнення населених пунктів. Починаючи від Слов’янська, Краматорська, Дружківки… 15 кілометрів до Горлівки. Операція передбачалась як зачистка. А туди увійшов один з найсильніших на той момент загонів ворога. І з того моменту почалося те, що почалося. І тим не менш, наші хлопці перемогли. Це такий момент, про які в Америці знімають гарні фільми.

Яна Холодна: Наступна операція – це звільнення Лисичансько- Севередонецької агломерації, 24 липня 2014 року.

Олександр Сурков: Загалом ситуація навколо Луганська практично не описана на сьогоднішній день. Із всіх операція, по яким в мене була інформація. Я обрав саме цю, тому що. Звільнення саме цих двох міст дало змогу взяти під контроль цілий район і дозволили стримати удар, коли наприкінці серпня туди почали заходити батальйонні групи Росії.

Дар’я Бура: Ще одна операція – артналіт на російську колону під Савур-Могилою, 13 серпня 2014 року.

Олександр Сурков: Про роботу Точок-У детально написано в книзі «Боги Гибридной воны». Нам вперше тоді дозволили написати про всі 96 зробених пусків. Під савур-Могилою, під Сніжним упіймали колону з 50 машин. Як сказав один з тих, хто планував і проводив цю операцію: «Однією Точкою зупинили, іншою заблокували, а потім Смерчами причесали...». 50 машин з усім вмістом… Насправді, цей удар по втратам ворога можна порівняти з нашими втратами під Іловайськом. Якщо не більше. Дані про втрати тієї сторони ми отримали частково з офіційних зведень. Частково з відкритих російських джерел.

Яна Холодна: Артналіт на штаб російського угруповання, 24 серпня 2014 року – це п’ята операція.

Олександр Сурков: Центр територіальних військ Південного округу – це був штаб. Який керував вторгненням. Цей штаб зовсім випадково виявили хлопці, які виходили з іншого завдання. Цей штаб накрили – 50 підтверджених цілей штабних працівників, з них два генерала. Самі можете зрозуміти, як це вплинуло на подальші події.

Яна Холодна: Наш слухач запитує, чому так мало доказів присутності російських військ на Донбасі?

Олександр Сурков: Ми маємо справу з тоталізованою воєнізованою країною, в якій можна наказати і змусити людей йти «добровольцями» служити в «ДНР», що власне, і відбулося. ПО-друге, в наших військових не було цілей і можливостей, здобувати докази. Вони здобували дещо інші речі. Тому насправді цих доказів не так вже і мало. Велику кількість спецназівців взяли в полон. Багато техніки знищено і захоплено. Для Гааги достатньо доказів зібрано.

Яна Холодна: Шоста операція, це Артналіт на штурмову колону РФ під Новоазовськом, 1 вересня 2014 року.

Олександр Сурков: Зі слів людини, яка цією операцією керував, виявили угрупування, яке готувалося йти захоплювати Маріуполь. По ній миттєво нанесли удар. Там насправді було кілька удаоів, про які військові наразі намагаються не говорити. Тим не менш, групу перемолотили всю. Окрім того, дочекалися, коли туди прилетять евакуаційні вертольоти і накрили другим залпом. Тоді Начальник генерального штабу РФ подзвонив особисто Муженко і пропросив два дні для того, щоб вивезти тіла і поранених.

Яна Хололдна: Сьома операція – це відомий Рейд десантників.

Олександр Шульман: Про цей рейд знають всі, про нього багато написано, знято фільми. Єдине, хотілося б додати, що по завершенню рейду, була сформована лінія фронту. В тому числі вихід в районі Чернухіно, Дебальцівський виступ. І він надовго відбив охоту до подальших просувань.

Дар’я Бура: Восьма операція напевно відома зовсім вузьким колам людей – підрив дамби на річці Карапулька, 2 лютого 2015 року.

Роман Туровець: Цей епізод відбувся у час дебальцівської битви. Нашим військам потрібно було перекрити шлях длля проходу вородих танків, які справді могли заблокувати наші групи, які знаходилися в районі Дебальцевого. Ця операція виконувалася протягом однієї ночі. Наші спецпризначенці вже бачили, що на іншій стороні дамби є противник на танках. А дамбу потрібно знищити, до того ж так, щоб вона не зруйнувалася цілком, але щоб через неї не могли пройти танки. Група інженерів і спец призначенців це здійснили. Спецпризначенці почали обстрілювати ту сторону з гранатометів. В цей час інженери підривали дамбу, підклавши під неї майже вантажівку вибухівки. Зрозуміло, та сторона почала відкривати вогонь. У хлопців позаду стояла вантажівка з вибухівкою. Яку потрібно було перенести на руках і закласти, у той час, коли по ним ведеться вогонь. Так, дійсно. Тоді був прорив танків в районі Логвиново, але ці танки пройшли на прорив з Вуглегірська.

Яна Холодна: Дев’ята - артналіт на залізничну станцію Іловайська, 13 лютого 2015.

Олександр Сурков: Інформацію про цю операцію доводилося вибивати з Генштабу. Давати її дуже не хотіли, не зважаючи на те, що дійсно здійснили наліт «Смерчами» на краматорський аеропорт, де був штаб, ми вирішили відповісти, послали розвідку, вияснили, де «Смерчі» стоять і зібралися по ним нанести удао Точками-У. А там поряд іловайська станція і розвантажувалися два ешелони. Батальйонно-тактична група йшла від Іловайська на Волноваху і її повністю накрили. Підрив дамби і розбиття цього угрупування не дали змоги здійснити подальший наступ. Ці операції мали стратегічне значення.

Яна Холодна: Відбиття ворожої атаки під Мар'їнкою, 3 червня 2015 – це десята операція.

Олександр Сурков: Там була гарна операція. Сили тулди були кинуті великі, але на той час наші навчилися працювати. Знали куди підуть, знали як – відійшли, заманили, підтягнули артилерію, яка навчилася працювати мобільно. І перемолотили росіян. Кого не перемолотили, тих зачистили.

Олександр Шульман: Їх зачищав третій окремий танковий батальйон «Звіробій». Коли в будівлі поліції засіли угрупування, вийшли танки на пряму наводку.

Олександр Сурков: З точки зору військової операції – це була показова військова порка. Після цього жодних кроків з їхнього боку щодо наступу не велося. Наші дуже м’яко звільнили кілька населених пунктів. Взяли під контроль. Більше вони таких операцій не ризикнули проводити.

Дар’я Бура: А якби їм вдалося здійснити операцію, які могли бути наслідки?

Олександр Сурков: Вони просувалися б далі. Коли вони бачили, що сил не вистачає для прориву нашої оборони, вони ці сили привозили з-за кордону і нарощували. Як тільки починалися наші успіхи, процес зупинявся. Якби наші програвали такі битви, вони б нарощували сили.

Дар’я Бура: Зараз ще про багато операцій і деталей говорити не можна. Але зараз пишеться багато книжок про війну. Як людям, цивільним, не причетним жодним чином до війни, навчитися розрізняти правдиву інформацію від неправдивої?

Олександр Шульман: Є таке розуміння, як кут огляду. Рядовий боєць бачить те, що він бачить в своєму секторію взводний бачить дещо більше, ротний ще більше, комбат ще більше, бригада, штаб… Тому, коли людина далі свого окопу не може бачити, починає розповідати про те, що щось не так і артилерія не працює, і танк не працює, це найбільший показник для людини. Грубо кажучи, командир взводу не можу розповідати детально про те, що робить бригада.

Олександр Сурков: Потрібно писати книги документальні.

Яна Холодна: Чого очікувати від вас далі?

Олександр Сурков: Я задумав книгу про невдачі нашої армії. Але вона дуже складна. Будуть описані деякі російські операції, які завершилися невдачами з нашого боку. Писати про це складно, тому що, не можна давати корму для тих, хто любить зраду. Писати треба так, щоб було видно висновки і аналіз, – де був людський фактор, де було системне питання, де був випадок.