"У 93-ій бригаді ніхто не боїться противника", — командир батальйону Богдан Дмитрук

"У 93-ій бригаді ніхто не боїться противника", — командир батальйону Богдан Дмитрук

Армія Фм в гостях у 93 бригади. Знайомимося із командиром батальйону Богданом Дмитруком, позивний «Майор» і Артемом Банніком заступником командира батальйону з позивним «Таурус».

Дар’я Бура: Як для вас почалася війна?

Богдан Дмитрук: Для мене війна почалася із окупації Криму. Я на той час був цивільним. Я звільнився в 2011 році - закінчився контракт у званні майора. З початком окупації прийшов у військомат, там мені сказали, що поки я не потрібний. Було багато бажаючих піти на службу, особливо тих, хто був звільнений. Мене декілька разів викликали у військомат, перевіряли документи, але нічого конкретного. Згодом, ситуація почалася досить для мене болюча, особливо, коли почався південний котел, ще до подій в Ілловайську. І тоді я подав заявку в батальйон «Донбас». Мені подзвонили і запитали: «Шо ви вмієте? Що знаєте?». Я сказав, що знаю важке озброєння, БТР, вогнемети, важкі кулемети. На що мені відповіли: «Збирайте речі, приїжджайте!». І вже через декілька днів, 18 серпня, я був уже на місці, в Курахово. Там став командиром бронегрупи, що складалася з одного БТР-80, двох 60-к, двох БРДМ без кулеметів. В цей час розгорталися події на Іловайську. 1 вересня ми вийшли в Дніпропетровськ. І згодом почалися тренування на черкаському полігоні. бронегрупа так і залишилися. Була поставлена задача підготувати бронегрупу, але бронетехніки не було і прийняли рішення перейти в 93 бригаду. 150 чоловік перейшло в 2й батальйон.

Артем Баннік: Я навчався на 4-у курсі Академії сухопутних військ у Львові. І для нас війна почалася з новин. Захоплення Криму, війна на Донбасі. Ми випустилися 21 червня. І вже через два дні разом з 5 молодими лейтенантами я був в бригаді в ППД. А через місяць нас командирів взводів відправили по батальйонам в зону АТО. Ми з Варламом потрапили в один батальйон, але різні роти. Він поїхав в Піски. А я на звільнення Авдіївки.

В теорії ми знали як діяти. На практиці було складніше. І приходилося вчитися на ходу. У нас була бронегрупа, ми заходили з одного напрямку 5 БМП, три танки, за нами йшов Правий сектор, Дніпро-1. Я був тоді ще зеленим командиром взводу. Ми як тільки висунулися я ще не дуже розумів що відбувається. Але коли побачив, як противник по нам стріляє, через бійниці, через приціли, зрозумів, що тут потрібно не розгублюватися, а швидко компанувати свої думки.

Тоді було багато поранених, один військовий загинув із 5 роти.

Дар’я Бура: Коли ви зрозуміли, що це кадрові військові РФ?

Богдан Дмитрук: Тут треба розділять кадрових військових від добровольців. Дуже багато добровольців було з Росії. Кадрові військові вони ніколи не стоять на передньому краї. Вони завжди йшли в другому ешелоні, керували артилерією. На м'ясо відправляли місцевих і добровольців. Рівень добровольців російських та місцевих однаково низький, вони самі підставляються під наші кулі. Відчувається рівень підготовки в артилерії, коли летить кудись далеко, не прицільно, аби швидше відпрацювати і втекти, накидати в населені пункти, то це працюють ополченці. Коли обстрілюють позиції снаряд в снаряд, це вже інші працюють. Або ж коли нас обстрілювали в Кримському 203 калібром «Піонами». Таку потужну зброю ополченцям не дають, це тільки кадрові військові можуть.

Даря Бура: Сепаратисти постійно пишуть всілякі погрози, особисті звернення 93-й бригаді Як ви сприймаєте, що ворог вас вважає найсильнішими?

Богдан Дмитрук: Ми дуже чекаємо, аби вони ці погрози реалізували. А вже на полі бою подивимося хто кращий. Така репутація базується на підготовці бійців. Адже процес бойової підготовки ніколи не припиняється. Бойова підготовка ведеться навіть на лінії зіткнення. Іноземні інструктори нам поставили високу оцінку, коли наш батальйон проходив навчання в Яворові з країнами членами НАТО.

У нас є мотивація. Одним із факторів є прихід в бригаду 150 добровольців і вони ще приходять. Люди вмотивовані, вони хочуть займатися, хочуть підвищувати свій рівень. Але є завжди до чого прагнути.

Рівень підготовки дає впевненість в бою. У нас ніхто не боїться противника. Якби нам не погрожували Захарченки, ми не боїмося.

Артем Баннік: Підготовлений військовослужбовець – живий військовослужбовець, а підготовлений підрозділ, це успішно виконане поставлене завдання.