У бізнесі потрібно прораховувати не тільки вдачі, а й поразки, — Євген Ярило

У бізнесі потрібно прораховувати не тільки вдачі, а й поразки, — Євген Ярило

 

У мене сьогодні в гостях чудова людина — Євген, який не просто ветеран, а людина, яка несе прекрасне у цей світ. Я запрошую до себе на програму тих людей, з продукцією яких я особисто познайомився. І перед тим, як запросити Євгена, я собі набив татуху. І що я вам хочу сказати: це надовго, це боляце і трішки дорого. Як так сталося, що ти на ту війну попав?

Сталися події 2014 року, Крим і було розуміння, що треба щось робити. Чесно кажучи, я не був готовий до військової справи, ніколи цим не займався і не цікавився. У 2014 році я почав активно шукати вишколи, став підтягувати фізичну форму. У військовому напрямку доля мене звела з Володимиром Кочетковим — це початківець у авіарозвідці, який, нажаль, загинув у 2015 році. Тоді Володя занурився у перший склад Азову. Я почав займатися безпілотними навчаннями для безпілотників.

А де ти сам того навчився?

Я не пілот безпілотника. Я можу щось допомагати. Я деякий час був польовим командиром у секторі. Коли став вибір: продовжувати, як військовослужбовець чи займатися власним життям, то я вирішив не надягати погони.

Тобто це була аеророзвідка і ви обслуговували підрозділи на передовій?

Так точно. Наша робота була переважно у “сірій зоні”. Коли була необхідність, коли коптер падав і за лінію, то ми ходили забирати. Наші хлопці завжди були добре технічно розвинені. Серед них були і пацифісти, які ходили без зброї. Було завдання: зробити так, щоб наша армія стала сильнішою і сучаснішою.

А що в тебе було до війни? Хто такий Євген до війни?

У мене був будівельний бізнес з будування котеджних містечок. Коли я повернувся з війни, то не знав, чим буду займатися. У мене було бажання повернутися назад. Одного ранку я прокинувся і зрозумів, що я більше не можу жити так і я маю зробити якійсь певний крок до щасливого життя. 

І що то було?

Я звернувся до психологів Міноборони, де мені порадили звернутися до Центру AXIOS. Там у мене запитали, чого я хочу. Я сказав, що фіг зна, що я хочу. На що вони мені відповіли, що тоді я фіг що і отримаю. І тоді я намалював свої проблеми і зрозумів, чого я хочу. 

Розкажи про свій бізнес.

До цього бізнесу я був адептом чистого тіла. А тоді почав цікавитися, що на фронті думають про татуювання. Багато хто вважає, що тату є своєрідним оберегом. Мене це зацікавило. А ще мені подобається робити своє оточення більш щасливішим. Бо некрасиве тату робить людину засмученою, що це, як ти сказав, на все життя та іноді дорого. Після повернення з війни я зустрів свого двоюрідного брата і зрозумів, що він тату-майстер. Він робить дуже якісні роботи і має певні нагороди на тату-фестивалях. Я йому запропонував робити ветеранський бізнес. Ми почали з фронту. Поїхали до наших друзів — ТриЗуб Дентал. Ми планували там залишитися на довше, але за пару днів у нас закінчилися всі голки та фарби — 13 тату зробили на щастя всім. 
З серпня цього року ми продовжили роботу у Києва. У нас постійно діють різні акції. Ми хочемо, щоб цей процес був веселим і запам’ятовувався людям. 

Розкажи про початок. Як ти знайшов місце, гроші?

Місце знайшов через інтернет. Спочатку я дослідив ринок: чи можемо ми на нього зайти, чи є у нас власний сегмент, чи наш продукт якісний, а скільки він коштує, які у нас є ризики, а скільки потрібно коштів вкласти. Все було прораховано. Я хочу, щоб хлопці розуміли, що перш ніж почати власну справу, потрібно все прорахувати до дрібниць. Я на початку спілкувався з Леонідом Остальцевим. Тоді не знав, як оцінити свою роботу і запитав у нього. 
—  А скільки ти береш? - запитав Льоня
—  Я хочу вийти на ціну 1000 грівень, - сказав я.
Тоді він сказав, що треба прорахувати, бо якщо продукт і правда класний і якісний, то він може коштувати тисячу гривень. 
Де взяв гроші? Питання нормальне. По-перше, брат не перший рік займається цією справою. Якесь обладнання було. Ми ще придбали стерелізаційні штуки. Під моє ім’я мої друзі дали позику. Ми їм все чітко прорахували. Ми розрахували навіть, скільки заробляти, якщо все буде погано. Тобто ми за жодних обставин не були б у мінусі. 
Ми стартонули з одним майстром і вже чекаємо ще чотирьох. Двоє з наших майстрів – атовці. Треба давати робочі місця. Ми підтрімуємо своїх і ще заробляємо гроші. Ми позиціонуємо себе, як патріотичну студію. І для всіх, хто пройшов АТО, у нас є гарна знижка. Також на всі татуювання, які включають у себе державну символіку, є знижка 10%. 

З мого кола нещодавно ще 4 людини зробили собі тату у вашій студії і залишилися дуже задоволені результатом. Чим ви ще відрізняєтесь від інших? Чим ваша тату-студія крутіша інших?

Ми працюємо для клієнта, ми хочемо, щоб він залишився задоволений. Роблячи тату, люди відкриваються світу. Вони карбують певні моменти. Військові тату закарбовують найчастіше встрати.

Ми казали, що татуювання на все життя. Чи є інши варіанти: пересадка шкіри чи ще щось?

Це моя мрія на перспективу. На сьогодні є лазерні технології. Ми зараз вивчаємо це питання. Видалення тату  - це процес затягнутий в часі. Не можна робити сеанси частіше, ніж пару разів в місяць. Коли в нас з’явиться ця послуга, то вона буде на 5+.
Також ми не робимо тату громадянам, яки не виповнилось 16 років.