У мене глибина досягала 30 м, в барокамері — 60 м, — військова водолазка Катерина Микитенко
У нас в гостях підкорювачка глибин, перша в Україні військова водолазка Катерина Нікітенко. Яка розповість тонкощі професії та про першу в Україні школу водолазів.
Катерина Даценко: Розкажіть, будь ласка, що це за професія?
Катерина Нікітенко: До цього 450 професій було заборонено для жіночого покоління. Вже як 3 роки ця професія стала доступною для дівчат. І у свої 19 років я почала кар’єру водолаза.
Катерина Даценко: Які тонкощі цієї професії? Чим військовий водолаз відрізняється від звичайного?
Катерина Нікітенко: Звичайні водолази — це любителі, а військові більше концентруються на поставлених задачах. Наша водолазна школа займається підготовкою курсантів за напрямом Водолазна справа. Також у нас був у школі 1-й курс водолазів.
Катерина Даценко: Які є види водолазів?
Катерина Нікітенко: Є сапери, підривники, зварювальники, глибоководники, акванавти, також є додаткові кваліфікації: водолазні спеціалісти. Я, наприклад, інструктор-водолаз, який консультує курсантів, що приходять з різних родів та військ у цій справі.
Катерина Даценко: Ви закінчували якісь курси?
Катерина Нікітенко: Я вважаю, що в мене замало досвіду для проходження інструкторських курсів і на жаль, за станом здоров'я, не можу глибоко занурюватись, тому я зараз методично допомагаю інструкторам-колегам.
Катерина Даценко: Як зазвичай починається ваш ранок?
Катерина Нікітенко: Дуже насичені дні, я прокидаюсь досить рано: поснідати, привести себе до ладу, прийти на службу, перевдягнути форму. Далі іде нарада, де ми дізнаємося план дій на день. З 09:00 починаються занурення: перевіряємо спорядження, виносимо все на водолазний пост, екіпіровка і доповідаємо командиру спусків про робочу перевірку. Ми повинні перевіряти герметичність апарату, запах повітря, цілісність масок. Після занурення, ми маємо подати сигнал про самопочуття.
Катерина Даценко: Скільки часу проводите під водою?
Катерина Нікітенко: Було і по 2-3 години. Наприклад, ми закінчили на 1-му балоні, вийшли відпочити, змінили спорядження та пішли далі працювати. До речі, ми біля школи установили платформу, на якій влітку курсанти могли практикуватися, це передбачено.
Катерина Даценко: Яка у вас була найбільша глибина занурення і як водолазів готують до цього?
Катерина Нікітенко: У мене глибина досягала 30 м, в барокамері — 60 м. На початку курсу ми готуємо водолазів у басейні аби адаптувалися в воді та були готові до глибокого занурення. Відкрите море — це стихія, в якій може трапитися, що завгодно. Водолази мають бути готові до потрапляння води в очі, вуха; ми їх і притоплюємо, зав'язуємо руки та ноги. За стандартами України — це власність НАТО, ми до них поступово ідемо. У морі ми викладаємо: роботу спорядження, що робити в екстрених ситуаціях. Для виходу в море на 30 м курсанти мають пройти барофункцію в барокамері, в цей час лікар перевіряє їх самопочуття: чи не болять вуха, чи не йде кров і вже з виходом ми можемо сказати, чи придатний цей водолаз для виходу в море на 30 м.
Катерина Даценко: Скільки по часу тривають курси?
Катерина Нікітенко: Штатні водолази проходять 2 місяці підготовку, а не штатні 1 місяць. Різниця полягає в тому, до яких саме виконуваних робіт вони допускаються. Не штатні — це зазвичай ті, що працюють на кораблі, вони можуть проводити огляд свого корабля, на якому служать за вказівкою. командира. Штатні — займаються всім, вони можуть проводити:
огляд на наявність вибухонебезпечних речовин,
пошуки та підйом затонулих об’єктів під водою,
виконувати задачі на зварювання, різка металів під водою.
До нас надійшов Kirby Morgan, ребрізори — апарати які не пропускають повітря і зараз ми займаємось постійними закупками, щоб наша школа розвивалася і ми могли більше можливостей давати курсантам вдосконалюватися в усіх напрямках.
Катерина Даценко:Чи у всіх курсантів виходить?
Катерина Нікітенко: Для цього потрібне мати дуже велике прагнення і фізичні можливості та багато тренуватися. Якщо на вступних іспитах усі проходять одні і ті ж самі випробування, то саме через плавання не всі курсанти проходять, бо не всі пристосовані, на жаль. Тому що у нас є норматив — 450 м за 12,5 хв і якщо вони в нього не вкладаються, відповідно – не проходять. Але були випадки, коли ми давали можливість через тиждень перескладати.
Катерина Даценко: Чи подолали ви цей бар’єр?
Катерина Нікітенко: Так, звісно. Я б залюбки ще раз пройшла весь цей курс.
У нас в групі має бути парна кількість учнів і була ситуація, коли в групі не вистачало учнів, інструкторів питають: ,,Хто хоче пройти з хлопцем на інтенсиві?” Я залюбки погодилась. Зараз, на жаль, не має такої можливості за станом здоров’я.
Катерина Даценко: Після цих курсів можна вже працювати військовим водолазом?
Катерина Нікітенко: Так, ми зараз вдосконалюємо наш курс інструкторів-водолазів, щоб у підрозділах були люди, які орієнтуються:як провести підготовку своєму особовому складу? Також в процесі додаткові кваліфікації, б опоки що немає відповідного обладнання та спеціалістів. В Кам'янці-Подільському проходять: підривники, сапери, зварювальники, акванавти, глибоководники.
Катерина Даценко: Ви перша жінка-водолаз, чи є жінки які вже пройшли курс?
Катерина Нікітенко: І моя командир взводу пройшла курс водолаза, після чого обійняла посаду і дівчинка яка прийшла на фельдшера.
Катерина Даценко: Скільки існує шкіл водолаза і де сааме знаходяться?
Катерина Нікітенко: Наша школа — перша після часів окупації Криму. На цей момент існує 3 школи: наша, в Кам'янці-Подільському і в Десні.
Катерина Даценко: Щодо вікової категорії, які обмеження?
Катерина Нікітенко: Зараз у Збройні Сили України не приймають старше 45, але в нас все залежить від стану здоров’я курсанта.
Катерина Даценко: Які у вас плани в військовій сфері?
Катерина Нікітенко: Я розв'яжу проблеми зі здоров’ям, адже в мене великі замахи на майбутнє: отримати вищу військову освіту, для цього треба мати міцне здоров’я. До нас приїжджали канадці на обмін досвідом, був Сі Бриз-2021. За кордоном усі чоловіки, які мають жінок-водолазів, дуже поважно до них ставляться тому, що не кожна жінка знаходить в собі сили пройти курс водолаза, а тим паче стати інструктором, ми, на жаль, поки що не дійшли цього рівня.
