«У морській піхоті ти навчаєшся щодня», - головний прапорщик 36-ї ОБрМП Микола Увичкін

«У морській піхоті ти навчаєшся щодня», - головний прапорщик 36-ї ОБрМП Микола Увичкін

Журналісти Армія FM в межах виїзного ефіру продовжують знайомство з армійцями 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Про вибір військової кар’єри, найважливіші аспекти в роботі морпіха та участь у міжнародних навчаннях розповіли головний прапорщик Микола Увичкін, прапорщик Микола Бондарюк, а також прапорщик Олександр та головний старшина Олександр.

 

 

Марія Дацюк: Із чого розпочалася ваша служба в морській піхоті ЗСУ?

Микола Увичкін: У Збройні сили я потрапив в 2007 році, в ремонтно-відновлювальний батальйон Військово-Морських сил, що в Феодосії. Але поряд була частина, де хлопці ходили в чорних беретах. Зацікавився, що це за підрозділ. Щоб потрапити у частину морської піхоти, потрібно було пройти дуже сильний відбір, адже лише один такий батальйон на всю Україну був. Туди я потрапив у 2012 році. Одразу відчув різницю. Адже на той час навчання майже в усіх частинах відбувались лише на паперах, а там усе на практиці.

Микола Бондарюк: В 2012 році пішов на строкову службу. Проходив її в Десні. По її завершенні мені запропонували підписати контракт із 36-ю бригадою берегової оборони. Я потрапив у гірськопіхотний батальйон на посаду «командир відділення БМП».

Марія Дацюк: Де ви здобували освіту і чи задоволені рівнем своєї підготовки?

Микола Увичкін: У морській піхоті ти навчаєшся щодня. Удосконалюєшся постійно на практиці. Немає такого, що досяг якогось рівня і зупинився на цьому. Звичайно, направляють і в навчальні центри відповідно до фаху, але насамперед саме в морській піхоті ти отримуєш щоденно потрібні знання.

Марія Дацюк: Що найважливіше в роботі морпіха, на вашу думку?

Микола Увичкін: Мені здається, що потрібно розуміти насамперед куди ти потрапив і для чого ти тут.

Микола Бондарюк: Якщо морпіху завдання поставили, то він повинен виконати його на відмінно.

Марія Дацюк: В чому специфіка служби морських піхотинців?

Микола Увичкін: Мабуть, як додаток – це морська підготовка. Ти не тільки боєць у полі чи повітрі, а ще й у морі. Як військовий моряк, три проходиш ритуал оморячування, ходиш на патрулювання на плавзасобах.

Марія Дацюк: Ви розповіли, що служили у Криму. Як відбувався перехід з півострова до Миколаєва?

Микола Бондарюк: Під час служби у Криму ми здійснювали виїзди на бойових машинах в гори, орієнтування, навчання з бойовою стрільбою. Із Криму нас вийшло мало, більшість залишилися там, але я не зміг зрадити присягу.

Микола Увичкін: Я прийшов в 2012 році в феодосійський батальйон морської піхоти. На той час коли росіяни почали агресію, я вже був у Феодосії 7 років, дуже важко було залишати це місто. Але коли постав вибір, я одразу вирішив повертатись на материкову Україну.

Марія Дацюк: Розкажіть про свою участь у міжнародних навчаннях?

Микола Увичкін: Брав участь у «Сі-Бриз» в 2013 році, тоді вони вперше відбувалися в Україні. Також був учасником «Платинум Ігл» в Болгарії. Маю досвід тренувань в Румунії. Навчання там були наближені до бойових: з бойовою стрільбою, штурмами, розвідкою. Американські морпіхи змагалися проти нас. На помилках один одного навчалися.

Марія Дацюк: Як оціните підготовку наших підрозділів, які брали участь у «Сі-Бриз» цьогоріч і раніше?

Микола Увичкін: Якби нас забезпечити трішки новішими засобами спостереження і озброєння, то ми нічим не поступатимемось іноземним підрозділам. У нас дуже навчений особовий склад. Збройні сили за 7 років війни навчились багато чому і можуть самі вже навчити кого завгодно.

Марія Дацюк: Можливо, маєте бойовий досвід?

Микола Увичкін: Так, перша ротація у нас була від ВМС. Це ті сили, які вийшли з Криму. Нас всіх об’єднали, зробили РТГР. Під час першої ротації ми зайшли в селище Гранітне Волноваського району. А далі була Талаківка, Водяне, Опитне, Павлопіль. Немає такого року, щоб я не був у ротації.

Микола Бондарюк: Я теж з 2014 року був у РТГР.

Марія Дацюк: Наші наступні співрозмовники - прапорщик Олександр та головний старшина бригади Олександр. Розкажіть про критерії підготовки сержантів, зважаючи на бойовий досвід?

Олександр, головний старшина: Не можу сказати, що бойовий досвід впливає якось на критерії підготовки, а от на саму підготовку військовослужбовців це, безумовно, вплинуло. І в навчальних центрах, і в військових частинах активно триває впровадження бойового досвіду. З початком російської агресії в Збройних силах з’явилося багато нових зразків техніки, тож військовослужбовцям треба вчитися з ними працювати. Якщо брати певні зразки станцій зв’язку, то обов’язкова вимога до операторів – знання англійської мови.

Марія Дацюк: Чи отримуєте ви зраз нове спорядження та техніку?

Олександр, головний старшина: В порівнянні з 2014 роком, у нас все нове. У Міністерстві оборони постійно працюють групи щодо вдосконалення екіпірування військовослужбовців та модернізації техніки.

Марія Дацюк: У чому ж полягають основи сержантського кодексу?

Олександр, прапорщик: Згідно з кодексом, сержант перш за все є наставником для своїх підлеглих і опорою для командира. Тому сержантський корпус – це єднальна ланка між рядовими та офіцерами.

Марія Дацюк: Що має знати та вміти морський піхотинець, аби отримати право носити берет кольору морської хвилі?

Олександр, прапорщик: Він повинен бути підготовлений фізично, бути розумним, досконало знати свою спеціальність, прослужити визначений термін у морській піхоті, пройти відбір перед проходженням смуги перешкод. Якщо її подолає вдало – отримує право носити берет.

Фото: 36 окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського