У різних регіонах України колядують не в однаковий час.

У різних регіонах України колядують не в однаковий час.

  У часи Київської Русі сільські хати до Різдва покривали свіжим сіном, соломою застилали стіл і зверху стелили скатертину та ставили страви. Це нагадує те, що Ісус народився не в хоромах, а у хліву, його поклали у ясла на солому.

  У Святвечір прийнято ввечері ходити з Віфлеємською зіркою із позолоченого паперу, прикрашеною ліхтариком. З нею ходили по селу та співали різдвяні пісні.

  З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб приготувати різноманітні м'ясні страви. За правило було приходити один до одного в гості, щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів, особливо це стосувалося жіночої статі. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно "приносила лихо". Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати.

  У різних регіонах України колядують не в однаковий час. На Покутті діти йдуть колядувати вже на Святий вечір (6 січня); на Слобожанщині та Гуцульщині — у перший день Різдва(7 січня), після того, як у церкві закінчиться Богослужіння; на Західному Поділлі — зранку на другий день свят. Парубки на святкування Різдва збирались ватагою і вирушали колядувати. Під час колядування колядники хвалили господаря, господиню, їх дітей і бажали, щоб хата була багатою.

  У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Колядників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на "великі вечорниці", які справляли 8 січня. Це були суто молодіжні розваги.