Боєць ЗСУ Ростислав: наша перемога відбудеться тоді, коли всі чоловіки повернуться з-за кордону
Більша частина родини Ростислава – військові, юнак зі свідомого віку розумів, що також хоче бути військовим, йти сімейними стежкам. Коли хлопець сказав батьками, що хоче бути військовим – вони були не в захваті від його вибору, тому він пішов вчитися у вінницьке училище за спеціальністю автоелектрик.
«Мій шлях в армії почався у 2021 році, тоді мені було 19 років, після навчання вирішив піти служити. Представник 95 бригади, колишній головний сержант роти, запропонував піти у розвідувальну роту на контрактну основу. Батьки не знали, що я зробив свій вибір на користь армії, не знали, що я обрав 95-ту бригаду, яка є взірцем мужності та патріотизму, відданості та бойових вмінь. Як справжній розвідник, я приховував всю інформацію, навіть від найрідніших, для них я казав, що служу на полігонах, - ділиться своєю історією розвідник».
Ростислав обіймає посаду головного сержанта взводу, в його обов’язки входить: навчання підлеглого особового складу, успішне виконання їм, як старшого групи, і особовим складом завдань. Юнак розповідає, що в їх підрозділі багато здібних хлопців, вони виконують важкі та серйозні завдання. Відсотків 90, в розвідку приходять молоді хлопці, віком від 18 до 30 років. На думку хлопця це найкраща категорія, вони приходять самі, в них є мотивація. Мотивація захищати свої родини та Батьківщину – це їхні головні причини брати зброю в руки.
«В пам’яті закарбувався на довго один день – 11 червня 2022 року поблизу населеного пункту Довгеньке, був великий прорив орків, я отримав серйозне поранення, - з болем згадує юнак. - На цьому напрямку відбувся штурм технікою, було два танчики та дві бехи, це все летіло на наші позиції, дистанція до техніки була 35 метрів. Штурм почався о 4 ранку, це була перша хвиля, ми відбили 4 за маленький проміжок часу. 0 07:10 під час обстрілу з БМП-2, снаряд розірвався біля моєї ноги, затрьохсотило мене і ще декількох побратимів. Нам на допомогу прийшов 1 батальйон, вони витягли нас з позицій».
Про те, де і ким служить Ростислав, рідні дізналися тільки після його поранення. Після цього випадку батьки хотіли списати юнака, адже боялися за сина, але він був проти цього, адже вважає себе справжнім десантником, а десантники не здаються. Під час реабілітації, хлопець з нетерпінням чекав коли повернеться на схід для виконання завдань.
«Ми вдосконалюємо свої вміння та навички, щоб потім передати особовому складу набутті знання. До нас приїжджають інструктори з ГУР та інших структур, щоб поділитися своїми вміннями, проводять з нами заняття. Ми намагаємося навчити чоловіків всього, що знаємо самі. Штурми, штурми окопів, зачистки, приховане переміщення, мінування. Справжній розвідник повинен вміти все, володіти різними видами зброї, які є в наявності в роті, знати багато тактик ведення бою,»- розповідає головний сержант взводу.
На думку юнака, наша Перемога відбудеться тоді, коли всі чоловіки повернуться закордону, підуть служити та відстоювати нашу свободу. Україна – це незалежна країна в якій люди працюють, працювали й будуть працювати заради себе та родини, щоб жити в кращих умовах, в росіян такого немає. Живуть в найбільшій країні Євразії та не думають як краще вчинити, де більше заробити, щоб покращити свої умови проживання, напали на маленьку країну через заздрість, аргументуючи свої дії словами «хто їм дозволяв жити краще».
