Офіцер ЗСУ: Перемагають люди, їхня рішучість і вмотивованість
«Ми зайшли в один з населених пунктів Луганської області. Як рота, що складалася переважно з цивільних у минулому, ми зарекомендували себе доволі добре. Дві доби тримали Комишуваху. Особисто я нарахував за цей час 86 танкових пострілів у нашому напрямку», — розповідає старший лейтенант Богдан Д’яченко на псевдо «Д’як».
Богдан Д’яченко до російського широкомасштабного вторгнення жив цивільним життям. Після 24 лютого став до лав Сил територіальної оборони ЗСУ, де здобув бойовий досвід під час оборони Києва та на сході. Був двічі поранений. А нещодавно закінчив «Вишкіл капітанів» — двомісячний курс для командирів рот та офіцерів штабів батальйонів, який проводить Командування Сил ТрО. На Вишколі став одним із найкращих слухачів курсу.
«Перемагають люди, їхня рішучість і вмотивованість. Треба берегти тих людей, що зараз воюють, створювати їм умови для перемоги, а без знань ніякої перемоги здобути неможливо. Тому Вишкіл капітанів – це найкраще, що було зі мною у військовому житті», — вважає «Д’як».
«Я хоч і фізично витривалий, але знань військових до широкомасштабного вторгнення не мав. Колись давно закінчив кафедру офіцерів запасу. 24 лютого я усвідомив, що саме зараз я зобов’язаний щось робити, тому вступив у військо», — розповідає Богдан про початок широкомасштабного вторгнення pocіян. Спочатку він був солдатом, потім командиром відділення в одному з підрозділів Сил ТрО ЗСУ.
На початку його підрозділ стояв в обороні на Гостомельському шосе, чекаючи на можливий прорив противника. Про цей час він згадує: це був чи не найважливіший період, коли звичайні люди проявили готовність чинити спротив, усвідомлюючи всю небезпеку.
Згодом прийшло розпорядження сформувати зведену стрілецьку роту для підсилення механізованих батальйонів, які воювали на сході. Тоді подав свою кандидатуру, її затвердили. Так Д’яченко став заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення.
Його підрозділ боронив Луганщину. Тримали Комишуваху. У цей час їх нещадно обстрілювали ворожі танки. Після Луганської області «Д’як» став офіцером групи планування, а через якийсь час очолив її.
«Потім була Кремінна, де особовий склад теж проявив себе по-геройськи. Люди віком за 40 років, по 4-6 людей на позиціях, тримали оборону, відбиваючи напади тренованих російських десантно-штурмових батальйонів», — розповідає Д’яченко.
Був двічі поранений, лежав у шпиталі. Згодом став служити у штабі батальйону в одній із київських бригад Сил ТрО ЗСУ.
Щоб потрапити на Вишкіл капітанів, Д’яченку довелось підготувати собі заміну. Про своє навчання розповідає: «Під час ухвалення будь-якого військового рішення я, як командир, маю проводити аналіз подій, спиратись на певні дані. Нас навчили систематизувати дані про місцевість, погоду, цивільне населення, про суть завдання і як все це поєднати».
На Вишколі капітанів офіцери вивчають процедури планування бою, відомі у військах США та багатьох країнах НАТО як TLP — Troop Leading Procedures. Ця методика призначена для командирів рот, командирів взводів та командирів відділень.
До речі, команда Вишколу капітанів виклала у загальний доступ навчальний фільм про процедури планування бою.
Окрім цього, офіцери вивчають військовий процес ухвалення рішень, або MDMP — Military Decision Making Process (MDMP). Це уже про планування на батальйонному рівні. Також навчають проводити АПД — аналіз проведених дій.
«Саме на Вишколі капітанів нам дали зрозумілий алгоритм ухвалення рішення. Не сказали, як робити, але пояснили, в якій послідовності і що треба робити. Я певен, що використання навичок, здобутих тут, допоможуть виконати успішно не одне завдання та врятувати не одне життя і здоров’я бійців. Під кінець навчання я думав тільки про те, як отримані знання скоріше застосувати на практиці», — каже Д’яченко.
Окрім підготовки, надважливою є атмосфера в колективі, — вважає він.
«У військо прийшли люди з різними долями, з різним рівнем підготовленості. Але це вмотивовані люди. Важливі довіра і відчуття відповідальності один за одного, вміння правильно розставляти пріоритети, не звертаючи уваги на зайве. Обов’язково має бути взаємоповага, відчуття справедливості і вимогливість один до одного. І ця вимогливість має будуватись на принципах, зрозумілих кожному».
Про свою мотивацію він говорить: «Треба усвідомити, що війна надовго. Треба бути готовим пройти цей шлях. Якщо ми цього не зробимо, то не зробить ніхто. Інакше нас знищать, або ворог змусить воювати нас вже за нього. Я себе мотивую таким чином».
Курс Вишкіл капітанів проводить Командування Сил територіальної оборони ЗСУ разом з фондом Повернись живим за підтримки бізнесу: ІТ-компанії Genesis, мультипродуктової IT-компанії SKELAR, а також Headway, appflame, AMO та Universe.
«Ті, хто примножують силу» — проєкт Сил територіальної оборони ЗСУ, який розповідає про військове лідерство та про бойових командирів, що проявили себе під час російсько-української війни. Якісне і спроможне військове лідерство — це наша потужна зброя, яка здатна стримувати та відлякувати нашого ворога.
