Відсидітись не вийде. Ця війна дістане всіх, — бригадний генерал Сергій Баранов
Як вдається об’єднати різний технологічний парк в єдину дієву систему, як працює далекобійний "вогневий кулак", а також про артилерійські дуелі та людський ресурс на Армія FМ розповів начальник Головного управління ракетних військ і артилерії та безпілотних систем Генштабу ЗСУ бригадний генерал Сергій Баранов.
Що зазвичай бажають один одному артилеристи?
Як там кажуть: щоб ствол завжди був чистий і відкат нормальний.
Коли у назві вашого управління заявився додаток «безпілотних систем»?
В ході реорганізаційних заходів було додано. Відповідальність за розвиток і застосування безпілотних систем ми прийняли ще наприкінці літа 2022 року. До того розвідники займалися своїми безпілотними системами, артилеристи – своїми, тобто все було розрізнено.
Ви вже багато говорили про роль артилерії в цій війні. Ви фактично валом вогню готуєте захоплені противником території, щоб туди могла зайти піхота. Андріївка і Кліщіївка, які нещодавно звільнили, чи застосовували ви там таку саму тактику?
Тактику «вогневого валу», або тактику «випаленої землі» ми не застосовуємо. Це не наша тактика, але, на жаль, росіяни її повсюди використовують. Застосовуємо точні удари, точні авіанальоти для знищення певних елементів того чи іншого об’єкта, не стираючи села з лиця землі. Ми воюємо на нашій землі і намагаємося якнайбільше зберегти і людей, і майно.
Ви постійно отримуєте щось нове від наших західних партнерів. Чи могли б назвати кілька своїх фаворитів, якщо можна так сказати, з числа цих надходжень?
Всі зразки озброєння по-своєму ефективні. Виділяється, безумовно, гармата М-777, наша рідна «Богдана» показує чудові результати. Ракетні комплекси ті ж самі «Нептун», «Вільха», HIMARS роблять свій вклад у досягнення перемоги. Тому все максимально ефективно намагаємося використовувати.
Техніка важлива, але ж нею керують люди. Що можете про бійців наших сказати?
Це професіонали - люди, які дуже швидко вчаться, які хочуть боронити нашу землю, які багато чим жертвують заради країни: своїм часом, здоров’ям, життям, жертвують своїми сім’ями. Це бачать і наші партнери. Найголовніше і найцінніше в нашому житті – це якраз наші люди.
Як вдається швидко перевчити і об’єднати різний технологічний парк в одну дієву систему?
Де в нас не вистачає технічних можливостей, навченість особового складу бере верх. Людина, яка знає основи, правила стрільби з артилерії, ті ж самі правила діють на іноземних зразках, але там є трішки інші технічні рішення цих проблем.
Хочеться запитати саме за далекобійний «вогневий кулак», про який ви говорили неодноразово, як це працює?
Коли не можуть працювати натовські системи, артилерійські гармати наприклад, тоді цілі вражаються «Хаймарсами». Ми в п’ять разів більше знищуємо ворожої техніки, ніж втрачаємо своєї. Основне завдання артилерії – безпосередня вогнева підтримка дій піхоти і контрбатарейна боротьба. Тому в залежності від наявності боєприпасів та систем на тих чи інших напрямках і на певний період часу, ми комбінуємо з різними видами озброєння, тому маємо об’єднану вогневу підтримку.
В чому секрет контрбатарейної боротьби ЗСУ?
Перше – можливості по виявленню, розвідка. І друге – по дальності стрільби. Як правило противник намагається відтягнути гамати на максимальну дальність, тому тільки завдяки тому, що наші гармати можуть стріляти далі, ми дістаємо їхні артсистеми і не даємо можливість впливати в першу чергу нашу піхоту, а противнику не даємо вести контрбатарейну боротьбу.
Часто чуємо про артилерійські дуелі. Поясніть, як це відбувається, як знищити ворожу артилерійську установку, до прикладу?
Коли ворожа артилерійська установка відкриває вогонь, вона спостерігається одним із засобів розвідки. Радари контрбатарейної боротьби, такі як наш «Зоопарк» або AN/MPQ-49,36, 37, інші радари засікають, звідки починає стрільбу гармата. Це все об’єднано в розвідувально-вогневі комплекси. З сенсора так званого йдуть сигнали на гармату. Вірніше, на командира. Командир приймає рішення, і гармата відкриває вогонь по ворожій гарматі.
США кажуть, що ми коректно і ефективно використовуємо касетні боєприпаси. Чи правда, що саме вони допомогли нам втримати темпи контрнаступу?
Максимально обмежене їхнє використання. Заборона використання по населених пунктах. Основне – це відкрита місцевість, лісові насадження. Противник застосовує дистанційне мінування з «Ураганів» протипіхотними мінами, що також заборонено. Достатньо, на жаль. Це все фіксується.
Зараз у всіх на слуху ATACMS. Як ця зброя може змінити ситуацію на фронті?
Противник на всій нашій території тепер не може почуватися спокійно. Ми їх до східного кордону тепер дістаємо і по всій території Республіки Крим. Тому ми будемо не давати їм ні спати, ні їсти.
Про САУ «Богдана» багато відгуків, хоча вона відносно недавно на полі бою…
Масово кілька місяців, а так вона у нас давно. Ми її з самого початку почали активно тестувати, щоб вийти на такий рівень, аби ми щомісячно отримували достатню партію для переозброєння ЗСУ на новий зразок.
Чи цікава була б ця машина закордонним покупцям?
Я думаю, так. Держава має не тільки витрачати кошти, а й їх заробляти. І в цьому має якраз ВПК допомагати. Це може бути фактично утворюючим чинником для формування бюджету, що буде важливо для відновлення країни.
Не менший інтерес і для нас зараз становить комплекс «Грім-2». Росіяни постійно кажуть, що знищують ці ракети і навіть місця, де їх виробляють, хоча офіційно комплекси на стадії розробки, чи можемо ми говорити, що насправді відбувається із «Грім-2»?
Я поки що хотів би таємничість зберегти. Але так, він є, він вдосконалюється, і росіяни нехай відчувають його дію на собі.
Чи бачите ви зараз якісь ознаки цього снарядного голоду у ворога і яка ситуація у нас?
Так, противник зараз ще відчуває, але він також шукає шлях вирішення цієї проблеми. Вони шукають шляхи і ми також намагаємося організувати виробництво по виготовленню боєприпасів різних номенклатур. Всі структури, хто за це відповідає, вони працюють.
Говорячи про наші запаси, розумію, що завжди треба більше, але наскільки ми зараз далеко від тієї межі, коли б ми били на сполох?
Ще є резерви, тому поки що є чим стріляти, ми виконуємо завдання, громадянам нічого за це переживати.
За скільки часу можна стати з нуля хоча б причетним до артилерії?
Три місяці буде достатньо, щоб опанувати один із зразків озброєння. Але ж постійно треба самовдосконалюватися, тому під час проходження служби треба буде досвід старших переймати, читати, дивитися. Безумовно, і під керівництвом партнерів пройти навчання.
Ви все життя носите однострій. Враховуючи цей досвід, що ви можете сказати цивільним, які ще вагаються, чи хочуть вони йти в армію?
Зараз війна стосується кожного. До цієї війни треба готуватися. Якщо ми хочемо вижити, хочемо зберегти державу, і навіть щоб потім побудувати державу світового рівня, треба бути професіоналом. Щоб ти десь там відсидівся, такого не вийде. Ця війна дістане всіх. Якщо скажуть, що хочуть миру, війна закінчиться, але ми всі поїдемо на Колиму валити ліс. Тому кожен має зробити свій вибір. І якщо ми хочемо досягти перемоги, маємо всі боротися.
Проте деякі люди і досі ставлять дитячі запитання, мовляв, коли закінчиться війна, ми так стомилися. Що допомагає вам не втомлюватися?
Я люблю свою роботу і отримую від цього задоволення. Я свідомо обирав цю професію. Не хочу, щоб мої діти воювали, хоча мій син також військовослужбовець, зараз навчається, і вся сім’я - військових. Це наш шанс підняти нашу країну на новий рівень, у світовому масштабі в першу чергу. Ростемо!
