Спершу грали в футбол як курчата, які навчаються ходити – ветеранка Ольга Бенда
Ольга Бенда – ветеранка з інвалідністю, яка своїм прикладом надихає на спортивні звитяги. Ольга пішла на війну, коли її сину ще не було й двох років. Служила у складі 72-ї окремої механізованої бригади в Авдіївці, що на Донеччині. У 2017 під час чергового ворожого обстрілу Оля була важко поранена і втратила ногу. Але після лікування та реабілітації вона навчилася заново ходити на протезі, а невдовзі почала й бігати марафони. Торік Оля Бенда захопилася грою у футбол і вже побувала з українською командою на тренуваннях у Польщі. Чому обрала такий не жіночий, на перший погляд, вид спорту, вона розповіла на Армія FМ.
Свої перші 10 кілометрів дівчина пробігла 5 жовтня 2019 року на змаганнях «Ветеранська десятка» в Києві. І це стало для колишньої військової завідувачки кухнею в окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців переломним моментом.
– Перші 10 км я пробігла за місяць до марафону в Америці. В Києві по бруківці бігти було важко, я не звикла контролювати протез до кінця. Біжиш і дивишся, щоб ні на який камінчик не наступити, але коли я вже пробігла і вклалася в години, зрозуміла, що в мене виходить і є характер
У 2019 році Ольга Бенда успішно подолала 10-кілометрову дистанцію на Марафоні морської піхоти у США.
– Бігти в Америці вже було легко, хоча дорога теж була не завжди рівна. Перед фінішем треба було подолати ще й пагорб, а сил вже немає, але стоять наші українці і кричать: «Україно, вперед!», – ти усміхаєшся, вже нічого не відчуваєш, але біжиш до кінця. Я підбігаю до фінішу, і починається теплий дощ – це просто насолода!
Жіночий футбол для людей з ампутацією – новий вид спорту для України. Чоловіча команда вже пройшла до Євроліги, а жіноча почала формуватися тільки восени 2023 року, розповіла Ольга Бенда.
– Торік нас запросили в табір «Максимум» і сказали, що хочуть навчити дівчат грати в футбол на милицях. Коли почалися перші тренування, ми були як курчата, які тільки навчаються ходити. Та вже наприкінці тижня було видно перші результати.
Як розповіла Ольга, зацікавилася цим видом спорту, і на запрошення Польського футбольного союзу у складі української команди взяла участь у спільних тренуваннях із польськими спортсменками.
– Ці тренування та поїздка в Польщу була організована Українською асоціацією футболу людей з інвалідністю. Ми познайомилися зі збірною дівчат із Польщі, які вже займаються півтора року. Захоплювалася польськими спортсменками і думала, що коли буду тренуватися довгий час, в мене також буде круто виходити. У них цим серйозно займаються, бо в Україні тільки починають формувати збірну.
Після повернення з Польщі я почала регулярно приїздити в Київ на тренування, ділиться Ольга Бенда.
– Кожен раз в мене все краще виходить. На тренуванні зупинила м'яч і забила гол. Тренування тримають в тонусі. Коли тренуєшся ти забуваєш про все, в тебе в голові тільки м'яч і забитий гол.
Розпочати активне життя після складного поранення та надалі займатися спортом дуже допомогла підтримка родини, каже Ольга.
– Коли лежала в госпіталі, чоловік заспокоював, що, мовляв, будеш ходити просто повільніше на протезі. А коли я отримала протез, він сказав, що повільніше я ходити не стала. І я зрозуміла, що я можу повернутися колишнього життя, тобто навчитися все робити на протезі, як до поранення. Почала бігати, займатися кросфітом. Жити активним життям мені більше подобається, ніж сидіти та плакати подушку.
Усім військовослужбовцям, які нині вчаться ходити на протезах, Ольга радить вірити в себе і не здаватися.
– Потрібне терпіння, бажання заново навчитися ходити, попри поранення чи ще щось. Не здаватися – головне. Зараз, коли вже сьомий рік ходжу на протезі, розумію, що потрібно було просто почекати й працювати над собою.
