Тактика ЗСУ увійде до підручників з військової справи — військовий експерт Олексій Гетьман
Настала 600-та доба широкомасштабного вторгнення росіян в Україну. Завдяки консолідації українців, стійкості ЗСУ та світовій підтримці сподівання кремля на стрімку перемогу швидко розвіялися, тож агресор вдається до найжорсткіших методів тиску, зокрема руйнування критичної інфраструктури міст.
Чому українцям не слід боятися блекаутів цієї зими, як Авдіївка може стати пасткою для окупантів та коли чекати на завершення війни — в ефірі Армія FМ спрогнозував військовий експерт та майор запасу Олексій Гетьман. Також він розповів про методи оборони та протидії ворогу, які увійдуть у підручники з військової справи, та який бойовий досвід українців переймають армійці Ізраїлю.
— На самому початку дехто пророкував два-три тижні війни, потім було два-три місяці. Якщо прогнозувати, за який час теоретично можлива перемога України?
— Я думаю, два-три роки. Швидше за все — за тим, що ми бачимо на лінії фронту, потужності російських збройних сил, наші можливості — вона може затягнутися ще на 2025 рік, а далі подивимося.
— Яку подію за ці 600 днів можна вважати ключовою — такою, що вказує на те, що ми переможемо?
— Це кілька подій. По-перше, зупинка ворога біля Києва. Далі — контрнаступальні дії на Харківщині та Херсонщині. А зараз вже наступальні дії на півдні нашої країни. Важливими, щонайменше з психологічної точки зору, були дронові атаки на москву, на «москву-сіті» і на їхнє летовище вглиб росії. Це дало нам впевненість, що ми можемо не тільки захищатися, а й атакувати ворога на його території, що вкрай важливо.
— Що українські військові зробили такого, що увійде до підручників військової справи?
— Щонайменше, це атака на правому березі Херсона — як втікали росіяни, топили один одного, билися за човни. У підручники увійде, як ми змогли буквально за кілька годин організувати територіальну оборону, не дати ворогу просунутися. Потім наші тактики атак невеликими групами, що увійшло вже в бойові статути сил НАТО. А також активна оборона. При обороні ми не сидимо на місці, ми маневруємо. А ще увійде, як ми можемо без переваги в повітрі, меншою кількістю людей, артилерії, снарядів наступати на ворога, який закріпився в залізобетонних фортецях.
Кілька днів тому виходив в ефір підполковник з генштабу ізраїльської армії, який сказав, що вони удосконалюють Залізний купол, який не був готовий, зокрема, до дронової атаки. Вони вивчили досвід нашої ППО протидії Шахедам і вже почали переробляти свою протиповітряну оборону.
— Чи спроможні росіяни завадити просуванню наших Сил оборони вглиб тимчасово окупованих територій своїми спробами оточити Авдіївку?
— Ці атаки на Авдіївку істеричні. Вони готувалися до цього наступу. Ми чудово знали, де вони концентруються і що ця атака буде. Знали також, що ця атака буде не в лоб, а по флангах, тому активно посилювали фланги північніше та південніше Авдіївки, також були заміновані мости, дороги пристріляні нашою артилерією, по яких вони могли б рухатися. Багато було поставлено прихованих камер відеоспостереження. Ми бачили, де і як вони переміщуються. Коли вони почали атакувальні дії — підірвали мости за ними, перед ними. Росіяни втратили щонайменше два мотострілецьких полки за цей час.
Ми тримаємо оборону. Їхня заява про те, що вони захопили вже Авдіївку, що контролюють коксохімічний завод, терикон — це не відповідало дійсності. Зараз, щоб їм пробувати просуватися далі, треба долучати ще резерви, бо вони там кинули в бій все, що було, а досягли тільки невеличкого просування. Єдиний шанс зробити там ще щось, це знімати з інших ділянок фронту війська. Якщо вони на це зголосяться, швидше за все, вони це роблять, наприклад, з Мар’їнки почали перетягати війська. Ми це розуміємо і наші контрнаступальні дії вже точаться під Мар'їнкою, це до 30 кілометрів від Авдіївки. Може, Авдіївка — це пастка, ми не знаємо.
