У ДАПі я почувався на своєму місці – «кіборг», мандрівник та педагог Олександр Чуб

16 січня – неофіційна дата вшанування пам’яті захисників Донецького аеропорту. В цей день 2016 року оборонці ДАПу та їхні родини зібралися у Києві, щоб віддати шану своїм полеглим побратимам. Офіційно встановлена Міноборони та Генштабом дата – 20 січня. В боях за аеропорт брав участь і доброволець «Правого сектору», мандрівник та засновник дитячих таборів «Строкаті єноти» Олександр Чуб. Спогадами про ті події він поділився з Армія FМ.

В ДАПі Олександр Чуб пробув усього три доби, після чого його евакуювали з пораненням ноги.

– Каже мій друг і на той час командир Гатило, що я "кіборг"-триденка, бо на третій день мене поранили. Це були якраз активні бої, коли під день народження путіна хотіли взяти аеропорт, а наше завдання було його втримати.

Про свої відчуття під час оборони Донецького аеропорту Чуб згадує:

– Хоч був там недовго, але є дуже сильне відчуття, що в тому місці й в той час я був дуже доречним. Час від часу намагаюся згадувати це і тримати планку.

Про те, що Олександр на війні, батьки дізналися вже після його поранення.

– Батьки довго не знали, що я беру участь у бойових діях. Їм час потрібен був, щоб прийняти сам факт, що я був близько до смерті. В моє рідне містечко Ніжин приїжджали друзі зі Львова, з Києва та усієї України.  Після поранення допомагало усвідомлення, я не один, що є велике коло підтримки.

Після поранення були декілька операцій та реабілітація, під час якої Олександр здолав 10 тисяч кілометрів по Сполучених Штатах велосипедом, тоді й виникла ідея заснувати дитячий табір.

– Тоді не було ніяких статусів, нічого, це все потім держава надолужила. Добровольців спершу підтримували та лікували люди. Підтримка людей була шалена. Мені хотілося якось віддячити, і виникла ідея організувати табори, які мені дуже в дитинстві подобалися. Вийшло зібрати команду однодумців, які по суті її реалізують. Я півтора року як не був залучений до таборів, тільки зараз повертаюся. Ця ідея вже живе своїм життям.

Як розповів Чуб, серед інших, у таборі діє правило 15 хвилин, протягом яких викладач-наставник має зацікавити дитину.

– Ми намагаємося зацікавити дитину працювати через інтерес. Ніякого примусу.

Також розповів Олександр Чуб і про свій досвід перших днів широкомасштабного вторгнення.

– Ще до вторгнення планували з побратимами наші дії. Вранці, коли пішли ракети по Борисполю і по Василькову, ми зібралися і вирушили до  військової частини. Оформились за день. Вже 25 лютого змогли почати виконання своїх бойових завдань навколо Києва. Контактні бої були лише раз в Ірпені, а взагалі була тиха дорозвідка та розвідка з «подарунками» окупантам.

Армійцям на фронті Олександр Чуб побажав витримки, адже, каже, під час затяжного етапу війни дисципліна важить навіть більше, ніж мотивація.