Все нам під силу, головне не опускати рук, - музикант та доброволець «Госпітальєрів» Мишко Адамчак
Як сталося, що поміняв скрипку на сопілку, про відео з окопу, що стало вірусним, а також про спільну творчість з полеглим за Україну трембітарем Андрієм Чепілем на Армія FМ розповів парамедик батальйону «Госпітальєри» та фронтмен гурту «КораЛЛі» Мишко Адамчак.
З 15 років сопілка стала невід'ємною частиною життя, ділиться спогадами Михайло:
- В мене музична освіта по скрипці. В музичній школі створився оркестр народних інструментів. Наш керівник так круто грав на сопілці, що я з першого разу запалився і всім прогудів навколо вуха, що мені потрібна сопілка. Врешті, вона в мене з'явилася. Я почав із простеньких мелодій сам підбирати, як грати. Одна з перших була всіма знана мелодія Скорика. Поступово перемкнувся зі скрипки на сопілку, бо вона народніша, карпатськіша, якщо так можна сказати.
Мишко Адамчак на війні з 2015 року. Пригадує, служба добровольцем в «Госпітальєрах» розпочалася після знайомства з Яною Зінкевич, командиром батальйону.
- Їхав до Києва забрати реанімобіль і перегнати на Схід. Дорога в потязі була однією з найбільш безсонних у житті, бо не знав, що мене очікує далі. Я вже розумів, що скоріше за все залишуся. Коли привіз реанімобілі для військових, для медиків, познайомився з Яною Зінкевич, командиром батальйону - тоді це була медслужба «Правого сектору» - і залишився на першу ротацію на два місяці. Так почалась моя служба добровольцем в батальйоні «Госпітальєри».
Пам’ятає кожного пораненого, якого вдалося врятувати, каже Мишко:
Пам'ятаю кожного, пам'ятаю всі події, пам'ятаю надійне плече своїх побратимів та посестер, з якими ми в команді працюємо.
За словами Мишка, відео, на якому він грає мелодію «Аркан», записане під час контрнаступу зі звільнення Київщини.
Це була активна фаза бойових дій. Коли наступ, ворожа артилерія зазвичай теж включається. В той момент ми з побратимом застрибнули в окоп, перечекали, поки стихне ворожа артилерія. І коли я відчув, що починають співати пташки, ніби все стихло, я думаю: «Тут гарно, хочеться зіграти на сопілці». І зіграв. Хтось із побратимів записав. На відео видно, що це якийсь фрагментик, але оскільки це було від щирого серця і не сплановано, мені здається, воно відгукнулось сотням тисяч людей і розлетілись так по світу.
Як розповів Мишко, за гуцульською традицією, Аркан – це танець, після виконання якого 20-річний хлопець діставав право підперезуватися чересом (широкий гуцульський шкіряний пояс), носити бартку (топірець) як зброю. Тобто фактично ставав потенційним опришком – повноцінною бойовою одиницею – із правом захищати своїх рідних, свою землю.
- Я впевнений, що це якраз той сильний мотив, який буде сприяти нашій перемозі на своєму напрямку. Загалом лемківські пісні люблять і співають у всьому світі, бо вони мелодійні, лягають на душу, заходять в саме серце.
Нещодавно трембітар гурту «КораЛЛі» Андрій Чепіль поклав своє життя за Україну. Це був надзвичайно талановитий музикант, який заряджав на сцені своїм драйвом, ділиться спогадами Мишко Адамчак.
- Він на перші репетиції зіграв більшість програми бездоганно. Я зрозумів, що буде толк. Ми через два дні вже поїхали на перший спільний фестиваль. Андрій був людиною, яка заряджала своїм життєствердним посилом. Пригадую, ми списувалися за два дні до того, як це сталося. Тоді були важкі бої на Запорізькому напрямку, я намагався його витягнути, щоб він змінив обстановку і щоб ми спільно виступили - було запрошення на фестиваль «Країна мрій» - але не встиг. Я собі пообіцяв, що окрім творчості, пісень, присвят, ми організуємо з часом фестиваль пам'яті Андрія. Для мене це справа честі - організувати таку подію, щоб пам'ять жила і щоб люди про це пам'ятали.
Нині українці мають бути максимально згуртовані, щоб перемогти ворога, каже Михайло.
- Хочеться, щоб зараз українці були згуртовані й максимально включилися. Я впевнений, що ця спільна сила дасть поштовх, щоб ми нашою перемогою завершили цю війну. І далі в нас буде дуже багато роботи, тому що перемога не означає, що всі біди закінчилися. Роботи над розмінуванням, побудовою нашого сильного суспільства, розбудовою країни буде багато, але я впевнений, що це все нам під силу, головне не опускати рук.
Фото: Мишко Адамчак
