Ярмак: Війна — це 95% очікування і 5% трешу, в якому ти маєш вижити
YARMAK — успішний український реп-виконавець. Його свіжий трек Плюс-Плюс (++), записаний разом із ТНМК, вже має майже півтора мільйони прослуховувань на YouTube. Але водночас він служить у війську і керує підрозділом безпілотників на півдні України. Як йому вдається усе поєднувати?
Про це, про нову пісню, Тупака, Ілона Маска, Андрія Єрмака і українців-овочів — Ярмак розповів в інтерв'ю Армія FM.
— Люди, які планують іти до війська, часто кажуть, що хотіли б працювати із дронами. Можливо, вони думають, що це легша праця — чи так це насправді?
— Якби це було дуже легко, то зараз би всі літали на дронах, але з практики скажу, що я вже пройшов у Збройних Силах кілька підрозділів, і не в усіх далеко виходить літати навіть на Мавіку. Здавалося б, що це такий дитячий дрон, але масово у війську ще навіть мавік ефективно не застосовують. Тисячі нюансів військового характеру, які потрібно пройти, зрозуміти, як воно працює. Тому це не зовсім легко.
Я один із тих, хто пропагує навчання на дронах, тому що з їхньою допомогою можна виконати дуже багато завдань. Наприклад, коли дають задачі групам спеціального призначення - ті самі задачі можна виконати дронами, не ризикуючи життям. На моїй службі були такі приклади, коли групам давали задачі зайти в тил ворога на 6-10 кілометрів, зробити справу і вийти. Ми все це робили дронами — і всі живі-зорові.
— Поговорімо про трек Плюс-плюс. Відео до нього починається із символіки Сухопутних військ і ГУР. Ти виступаєш у формі, тебе слухають військові. Скажи, в тобі щось залишилося від цивільного життя, чи піксель вкрив абсолютно все?
— Мій світ, звісно, змінився. Все, що пов'язане з моїм світобаченням, світовідчуттям зараз тут, на війні. Люди, які мені реально приємні, тут — ідейні люди. Кого не запитаєш — той археолог, той історик, айтішник. І всі ці люди борються за майбутнє нашої країни.
Цивільне життя в якомусь сенсі триває і тут. Вчора, наприклад, обговорювали добу скіфів у нас на території, тому що зараз ми працюємо в цьому секторі. Все як в цивільному житті — тільки ми вбиваємо і по нас стріляють.
— Ти продовжуєш видавати музику — і дуже активно останнім часом. Як це встигається взагалі?
— Насправді нормально встигається. Війна – це 95% очікування і 5% трешу, в якому ти маєш вижити. У ці 95% очікування ти сам вирішуєш, як розпоряджатися своїм часом.
Як це працює в армії? Наприклад, вчора наш екіпаж працював на чергуванні. Сьогодні наш екіпаж відпочиває, працює інша група. У мене є цілий день — я сам можу вибудувати його. Тому в мене, наприклад, є час написати пісню сьогодні.
— У пісні Плюс-плюс є такі рядки: На небі нам Тупак і Біггі аплодують стоячи! Ти певен, що Тупак і Біггі, якби були живими, були б зараз за Україну?
— Суть цих рядків трішки інша. Те, що проходимо зараз ми, не порівняти з гангстерськими розбірками за якісь тваринні цінності. Кожен, хто залучений до боротьби, сьогодні рятує світ від жахливого, кривавого майбутнього. Бо якщо, дай Боже, у демократичного світу щось не вийде, почнеться кривава різня. І сьогодні Україна, український народ, захисники — реально виборюють збалансоване майбутнє для всього світу. Тому, я думаю, що там десь Тупак і Біггі аплодують стоячи нам.
— Мені здається, вони б точно нас підтримували, тому що не підтримують Україну зараз хіба що якісь неадеквати, типу Каньє Веста і Asap Rocky.
— І Ілона Маска. Всі, хто зараз їдуть і чують це на Теслах — сподіваюся, що ви відчуваєте цей вантаж хейту, який від українського народу йде в бік Ілона Маска. І те, як ви дотичні до бренду Ілона Маска… Я раніше мріяв про Теслу — тепер ніколи в житті не куплю її собі.
— Аналогічно. Поговорімо про "суспільство без блазнів і зрадників", кажучи твоїми ж словами. Ти на цьому так званому фронті теж маєш чимало відзнак, зокрема, зірвав концерт Лободі, "розніс" Софію Ротару та людей, які її нагородили. Ти казав, що до 2022 року українська влада не усвідомлювала своєї історії і культури, і це призвело до багатьох наслідків, які ми бачимо. Зараз, на твою думку, влада і суспільство вже більше щось усвідомлюють?
— Мені здається, що трішки краще, але і певний є відкат. Буквально сьогодні зайшов у ТОП Apple Music і побачив там російську співачку українського походження на 8 місці. Я не знаю, чим керуються, як живуть ці люди, навіщо вони на цій планеті взагалі.
Щодо влади, мені здається, що трансформація все ж відбувається в кращу сторону. Після торішннього нагородження всіх, кого тільки можна, вони цього року зробили висновки – тепер ті, кого нагородили, заслуговують цих нагород.
Чому, наприклад, я не мовчу стосовно деяких питань? Тому що вже не можна мовчати. Мені б хотілося, але це напряму впливає на моє життя, життя моєї дитини, життя моєї родини. Якби ми раніше простежити причинно-наслідковий зв'язок, можливо б цієї війни не було, і ми були би більш підготовленими, руйнувань і смертей було б менше.
Помирають люди, руйнуються долі, захоплена величезна частина нашої країни - і це все через те, що ми раніше намагалися толерувати, знаходити розуміння. В майбутньому не має бути ніякого розуміння до тих, хто не усвідомлює, що таке українська держава, українська нація, українська історія. Який ланцюг всього цього, і до чого ми рухаємося. Тобто, є віруси, які приносять сюди тільки корупцію, нахабство, хамство і деструктивні процеси.
— Колись в тебе теж були треки російською, однак зараз ти у ЗСУ і несеш, як би сказала роспропаганда, радикальні українські погляди. Що, окрім доєднання до лав ЗСУ, може бути ознакою того, що людина переосмислила і змінилася, а не просто перевзувається?
— По-перше, все починається з усвідомлення історії своєї нації — хто ми є, чому для нас росія, московія — ворог. І все, що стосується їхньої культури, історії — для нас є вороже і небезпечне для життя. Коли людина це усвідомлює, вона ніколи більше не буде говорити, співати російською.
У мене ці трансформації відбувалися через те, що я був русифікованою дитиною. Я їздив у Крим в дитячі табори. І якщо ти там говорив українською — ти як якийсь селюк, з тобою жодна дівчинка не розмовлятиме. Це як травма, яка заклалася в самому дитинстві. Це прогалина культурного пласта, який тоді не зміг перемогти російську культурну експансію, і тому діти, які росли й шукали свій шлях, дуже часто переходили в російську культурну площину.
У мене усвідомлення своєї нації відбулося у 2014 році. Єдину прогалину, яку за собою відчуваю — це те, що з 2014-го по 2020-й рік у мене було багато російськомовного продукту. На той момент я розумів, що може бути велика війна, але сподівався, що її не відбудеться, можна якось достукатися до росіян, як контрпропаганда працювати, впливати на населення в росії. Але у 2020-му році, випустивши альбом Red line, я побачив, що російський протестний рух зовсім не сприйняли його. Тому я зрозумів, що це немає жодного сенсу — це рабська країна, країна без майбутнього. Потрібно об'єднуватися і готуватися до боротьби, тому з 2020 року всі мої пісні виходили вже українською.
— Зараз виникають дивні дискусії, коли треба знести один з останніх колоніальних пам'ятників в Києві — частина людей запитує, що буде замість цього. Але ж там може бути просто красива галявина без російського ярма…
— Звісно, про це й мова. Це виходить за межі логіки, логіки боротьби української нації. Це вороги, які поневолювали український народ, вбивали нас — і досі ці символи, наприклад, як Катерина, яка зруйнувала Січ, стояла в Одесі.
Всі ці речі потрібно змінювати. Вони вбивають сотні тисяч потенційних свідомих українців, а можливо й мільйони. Культурна експансія — страшна річ. Культура теж вбиває. Або щось народжує. Культура дуже сильно впливає.
І саме через це мені доводиться інколи дуже сильно про щось висловлюватися, тому що якщо ми дамо знову можливість якимось ментальним вірусам розповсюджуватися тут, наша боротьба затягнеться ще надовго, і вбитих ідейних українців в цій боротьбі буде набагато більше. Тому це просто інстинкт самозбереження, нічого більше.
