Закон про зброю: кому (не)дозволять носити
Право на самозахист, а також зменшення обігу зброї на чорному ринку – такі проблеми мав би вирішувати закон про зброю. Але чи так це і що взагалі пропонує законопроєкт про легалізацію зброї для цивільних – читайте у матеріалі Армія FM.
У Верховній Раді питання доступу до зброї обговорюють ще з 90-х років минулого століття. А після російського вторгнення в Україну у 2014-му році питання зброї активізувалось, адже зброя – це перш за все про самозахист. І вже у лютому 2022 року до парламенту внесли законопроєкт «Про право на цивільну вогнепальну зброю».
За новим законом, придбати травматичну зброю можна з 25 років. Нагородну зброю можна отримати з 18 років. Короткоствольною вогнепальною зброєю можна користуватися з 30 років і лише через 5 років після закінчення воєнного стану. А ще у вас має бути не менше пʼяти років досвіду легального володіння іншим видом зброї.
Документ також забороняє носити з собою і короткоствольну зброю, навіть якщо у вас є на це дозвіл. Для країни у стані війни – це не зовсім правильний підхід, вважає військовослужбовець ЗСУ, політичний консультант Олександр Антонюк.
– Якщо у вас буде забюрократизована система контролю за зброєю, її дозвіл утримання, використання, таким чином ми повертаємося у 90-ті, де буде велика кількість нелегальної зброї. А в такому випадку це буде підіймати рівень злочинності.
Важливо оцінити всі ризики законопроєкту, і якщо мінуси переважатимуть, провалити голосування та продовжити обговорення, зазначає Олександр.
За новим законопроєктом пропонують створити центри з володіння зброєю. А отримати дозвіл можна за процедурою, схожою на водійський іспит. Спочатку ви проходите навчання, складаєте теоретичний та практичний іспити та лише потім ви можете отримати право на зброю. Один зі співавторів цього законопроєкту, нардеп Олександр Федієнко говорить, що зараз отримати такий дозвіл стало навіть складніше, ніж до широкомасштабного вторгнення.
– Більше того, зараз навіть ті, у кого закінчилися терміни на перереєстрацію зброї, стикаються з проблемами, що дозвільна система не перереєструє цю зброю. Скоріше за все, що дозвільна система таким чином блокує, щоб ця зброя громадянами України, можливо, десь перевозилася. Коли на зброю немає подовженого дозволу, ви не маєте права її застосовувати, перевозити.
Зараз питання обігу, купівлі та зберігання зброї регулює наказ МВС від 1998 року, Кримінальний кодекс та підзаконні нормативні акти. І ці норми вже застаріли, адже широкомасштабне вторгнення змінило ставлення українців до самозахисту. Влітку 2022 року в “Дії” провели опитування про вільне володіння зброєю. 59% громадян вважають, що кожен, хто відповідає вимогам закону, може мати пістолет та вільно носити його з собою. Проти виступили 22% українців. І ще 19% - підтримують виключно зберігання зброї вдома. В опитуванні взяло участь понад 1.7 млн українців.
Очільник Міністерства внутрішніх справ Ігор Клименко говорить, що скоро законопроєкт буде доопрацьований та ухвалений. Мета держави – зробити країну безпечною, а зброю в руках одних громадян – зрозумілою для інших.
– Ми маємо бути впевнені, що ця зброя, навіть якщо в законі буде прописаний дозвіл на володіння пістолетом, ми маємо зробити так, щоби інші громадяни почувалися в безпеці.
Пістолет – це інструмент, щоб людина почувалася безпечно на вулиці, вважає глава Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. І законопроєкт не дає відповіді на питання: чому українцям дозволено лише зберігати таку зброю, а не носити з собою. Спаплюжена сама ідеологія права на володіння зброєю цивільними.
– Якщо уявити, що ви у Львові придбали карабін чи рушницю і хочете його перевезти до Києва, це потребує узгодити з нацполіцією. Це кріпацькі норми, згадую розповіді, як селяни за часів СРСР не могли виїхати з села до міста, бо не було паспортів. Це приблизно речі того ж типу.
Новий закон потрібен ще й тому, що він контролюватиме обіг зброї на чорному ринку. Лише у 2023 році Національна поліція вилучила близько 5 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Питання регулювання та обігу зброї серед цивільних назріло давно. Самозахист громадян і підготовка до національного спротиву могли б стати вагомим фундаментом для цього.
