«УКРАЇНА - ЦЕ ЄДИНЕ, ЩО МИ МАЄМО!» - БОЄЦЬ 10 ОГШБ

«УКРАЇНА - ЦЕ ЄДИНЕ, ЩО МИ МАЄМО!» - БОЄЦЬ 10 ОГШБ

Знайомимо вас із військовими 10 Гірсько-штурмової бригади. Дмитро - головний сержант роти бойової підтримки та Євген - головний сержант 1 роти 109 батальйону.

 

 

 

 

Даря Бура: Чи були ви пов’язані з армією до війни?

Євген: Я служив з 1999 року по 2003 строкову службу, контракт. Потім звільнився і пішов в цивільне життя. А в 2016 році став добровольцем.

Дмитро: Я з 2009 по 2010 служив строкову службу в Десні, потім переїхав в Одесу. Там я зустрів своє кохання, одружився, у нас народилася дочка. Почався майдан, згодом війна на Донбасі. Почав розуміти: Україна - це єдине, що ми маємо. Я народився і виріс на Донбасі. І я знаю, що таке «ДНР». Після побаченого зрозумів: потрібно відстоювати свою державу.

Це жахливо, коли твоя дитина чує обстріли і на запитання: «Що відбувається?», - ти розповідаєш про грім.

Я хотів будувати армійську кар’єру. У війську у мене з’явилися справжні друзі, люди, які спокійно можеш називати братами. Війна змінила погляди на життя.

Я родом з Донбасу, народився і виріс в Костянтинівки.

Дар’я Бура: Ти пам’ятаєш як все починалось?

Дмитро: Ставилися невідомі барикади. Запровадили комендантський час. Люди, яких ти знав алкоголіками і наркоманами почали тикати тобі в обличчя автоматом, яким не вміли користуватися. Вони почували себе царями.

Євген: Я з Дніпропетровська. Жив там до 1999-го року. Потім призвався на службу в Одесі, там і залишився.

Я захищаю Україну і вважаю, що не має окремо областей, регіонів чи якогось поділу. Це наша країна, яку потрібно захищати. І ховатися в підвал, як миша, не потрібно.

Дар’я Бура: Ти помітив, які зміни відбулися в армії?

Євген: Я служив ще з 1999 року, коли прийшов у 2016, то відразу помітив різницю. Армія стала Більш організованою, не має розхлябаності, більше відповідальних людей зустрів, більше працюючої техніки з’явилося.

Дар’я Бура: Коли ви потрапили в район бойових дій?

Дмитро: Мене привіз командир роти на опорник. Я не знав куди ми їдемо. І я запитував: «Куди ми хоч їдемо?». Командир запевнив: «Не переживай, сонце море, пляж буде!». І тут, мене привозять в поля. Але сонце там було. Згодом в мене з’явилися бойові товариші.

Дар’я Бура: Пам’ятаєш перший бій?

Дмитро: Три дні пройшло як я приїхав на передову. Я змінився з наряду. Відпочивав, пив каву і палив цигарку. Як тільки я викидаю недопалок, чую, свист. Спершу, подумав, що не туди кинув недопалок, виявилися міни.

Ми ховалися в окопи. Міномети працювали дуже довго. Я цього ніколи не забуду. Ми сиділи в окопах в броніках та касках. І я тоді думав, ця ніч або стане останньою, або ти багато чого досягнеш в цьому житті.

Євген: У мене перший бій почався із стрілкотні, ближній бій, але тоді відбилися. Пам’ятаю що був страх, але більше злості на те, що в тебе стріляють. Така суміш дає змогу мізкам краще працювати.

Слухач: Чи потрібно бути скелелазом аби потрапити у вашу бригаду?

Євген: Ні, не потрібно. Але по горам лазити вчать. За один похід в гори, на полігоні втрачається 3-4 кг. Горна підготовка також присутня. Із моєї роти їздив сержант на подібні тренування, а зараз він має їхати з інструкторами вчитися в гори Італії.

Дар’я Бура: Що вам дала війна?

Дмитро: Змінилися погляди на життя, з’явилися вірні побратими. У цивільному житті ти б такого не знайшов.

Дар’я Бура: Сім’я як відноситься до того, що ви на війні?

Дмитро: Моя дружина мене дуже підтримує. Але більшість родичів проти. У них проросійські погляди. Я цього не розумію. Якщо тобі не подобається країна в якій ти живеш, збирай речі і їдь в свої «ЛНР», «ДНР», Москву. Ми живемо на своїй зелі. Це наша Батьківщина.

Дар’я Бура: Чи змінився ворог?

Євген: Звичайно. Знаєте, я вже говорив, що ми стали більш організованими, ми змінилися. Але вони також набираються досвіду. Сьогодні ворог став серйознішим, став підступнішим. Терористи ведуть вогонь в нічний час, коли не працює ОБСЄ і навіть в режимі тиші.

Дар’я Бура: Є люди, які сіють зраду, що ви їм скажете?

Євген: Є такі люди, які прийшли служити і говорять, що їм повинні дати (ледь не сауна має бути на опорному пункті). Але поки сам руками не зробиш, то ніхто тобі побут не буде забезпечувати. Ті, що говорять, що чогось нема, або не дають, вони не служили тоді, коли я служив. Є з чим порівнювати. Ті хлопці, які в 2014 році служили мене зрозуміють, на початку було набагато гірше. Постачання не було. А молодь, яка до нас приходить, ми перевиховуємо.