«Успішна Україна не вигідна Росії», - співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Кравченко

«Успішна Україна не вигідна Росії», - співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Кравченко

Чому не вдалося досягти режиму «Повного та всеосяжного режиму припинення вогню» на Донбасі та наскільки амбітні плани в Росії, в ефірі передачі «Ранкова кава» розповів старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Кравченко.

 

 

 

 

Костянтин Богатирьов: Давайте розпочнемо із 27 липня 2020 року і про значення цієї дати в російсько-українській війні?

Валерій Кравченко: В цей день проголошувалося всеоохоплююче припинення вогню. Обстріли припинилися десь на місяць, але потім почало все відновлюватися. І надалі таких спроб встановити режим «тиші» було дуже багато. І зараз, на жаль, наші хлопці гинуть, дістають бойові поранення. Росія так само зводить всі переговори до внутрішньоукраїнського конфлікту, відкидаючи свою причетність до цієї війни.

Костянтин Богатирьов: Давайте пригадаємо події, які передували запровадженню режиму всеосяжного припинення вогню?

Валерій Кравченко: У нас в травні-липні була найбільша кількість обстрілів і втрат. В дипломатичній площині з травня ми намагались якось оживити Мінський процес. Ми підняли планку представництва України на переговорах до рівня віце-прем’єра Олексія Рєзнікова. Також були нарешті запроваджені посади представників окупованих територій від Донецька та Луганська. Було неприпустимо, щоб Росія висувала своїх ставлеників як єдиних, з ким треба вести переговори. Представниками від переселенців з Донецька стали Денис Казанський і Сергій Гармаш. Від Луганська – два адвокати, які теж були переселенцями. Тобто українська сторона робила все, щоб ці переговори не були марними. Ми очікували певних кроків від Росії, яка фактично нівелювала всі наші зусилля.

Костянтин Богатирьов: У межах режиму припинення вогню які ще заходи були запроваджені на фронті?

Валерій Кравченко: Я говорив загалом про комплекс заходів виконання рішення Паризького саміту «Норманді». Це і початок гуманітарного розмінування на погоджених ділянках. Був величезний спротив з боку Росії при визначені таких ділянок, зокрема вони намагалися маніпулювати тим, що не було кому верифіковувати. Україна бере участь у СЦКК (спільний центр з контролю та координації), Росія не долучається до цього процесу і створює проксі СЦКК на окупованих територіях, примушуючи Україну йти на контакт з ними.

Костянтин Богатирьов: В домовленостях йшлося про відкриття КПВВ «Щастя» та «Золоте». На Вашу думку, чому ці КПВВ з боку ОРДЛО не були відкриті?

Валерій Кравченко: Україна створила не лише КПВВ, а фактично величезні логістичні комплекси, які стояли порожні, бо проросійські найманці нікого не пускали. Відмовкою був, зокрема, коронавірус. Складно сказати, чому вони не відкривають. Мабуть, немає дозволу з Кремля. Загалом політика Москви щодо окупованих територій, населення, яке там залишилися заручниками, - максимально розірвати зв’язки з Україною. А найперше, як це можна зробити, - припинити будь-яку логістику.

Костянтин Богатирьов: Перші місяці після введення режиму припинення вогню на фронті було тихо, коли розпочалися обстріли?

Валерій Кравченко: Єдиний місяць без жодних втрат - серпень. Росія весь цей час маніпулювала і залякувала Україну. Загадайте їхні навчання «Кавказ-2020». Тоді були певні перестороги, чим вони завершаться. Вони таки закінчилися війною, але не в нас, а в Нагорному Карабаху. Росія всіляко намагалась легалізувати оці політичні маріонеткові угруповання в Донецьку та Луганську. Не секрет, що під кожну зустріч у Мінську щосереди бойовики поновлювали обстріли, аби чинити тиск. Під кожну зустріч у Відні на форумі з питань безпеки ОБСЄ теж проросійські найманці поновлювали обстріли. Щоб потім представники Росії могли заявити, мовляв українці обстрілюють українців, тож це внутрішньоукраїнський конфлікт. На все це треба дивитись із точки зору геополітичного аналізу, а не фактичних моментів.

Костянтин Богатирьов: А до яких провокацій в інформаційній сфері вдавалась Росія?

Валерій Кравченко: Такі провокації не припиняються. Росія, тиснучи дипломатично та політично, намагається примусити Україну до кроків, які будуть зсовувати наші червоні лінії. Нещодавно канцлер Германії Ангела Меркель почала говорити про формулу Штайнмаєра, про яку довго вже не згадували. Про які вибори можна говорити, про імплементацію в українське законодавство, коли немає головного – миру? Бойовики будуть контролювати проведення цих виборів? Оці інформаційні кампанії спрямовані, зокрема, на міжнародних партнерів, які очікують хоч якогось прогресу в цих питаннях. Але ціна дуже велика за такий прогрес. Це чергова гра з боку Росії. Успішна Україна не вигідна Росії, тому вона робитиме все, щоб знищити цю успішність – через ескалації, тиск, розхитування політичної стабільності.

Костянтин Богатирьов: Вже в жовтні постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Євгеній Цимбалюк під час засідання Постійної ради ОБСЄ заявив, що з метою тиску на українську сторону на мирних переговорах збройні формування РФ на Донбасі вдаються до тактики контрольованої ескалації та погроз відновлення активних бойових дій. Які були причини таких дій ? І що це мав бути за тиск?

Валерій Кравченко: Росія систематично вже багато років намагається розхитати наші дипломатичні редути. Згадайте 2017-2018 рік, коли Нормандський формат був на паузі, лунав вислів «втома від України». Росія обігрувала меседж, що всі втомилися від цієї теми, всі хочуть якнайшвидше її закрити. Чим це закінчилось? Україна знову на перших шпальтах. Бачили знову рекогносцирування у квітні Росії на кордонах, і зараз підводять нові ешелони. Це все кроки для морального виснаження, дипломатів передусім, але й населення. Засоби морально-психологічного тиску Росія підкріплювала ескалаціями на лінії зіткнення. Проросійські найманці намагалися це все робити приховано, через дії снайперів. Вікова імперська шовіністична модель поведінки Росії: пообіцяти, але не зробити і забрати собі більше. Це політика дипломата Громико, який був послом у США. Він казав, що треба просити те, що тобі не належить. Якщо тобі дають половину від того, що просиш, – завжди відмовлятися. А коли дали дві третіх того, що тобі не належить, то ти справді дипломат. Оце політика Росії. І вони зараз цьому слідують.

Костянтин Богатирьов: Росія всіляко намагається дискредитувати українську армію, зокрема безпідставно звинувачуючи в обстрілах мирних жителів. Як реагує на такі інформаційні вкиди міжнародна спільнота?

Валерій Кравченко: Більшість розуміють, хто в цій війні є агресор, а хто жертва. Все, що робить Росія, це ж не лише щодо України. Україна – лише початок. Насправді гібридна війна точиться і проти Європи, європейських цінностей, проти НАТО. Росіяни намагаються розвалити ці організації через популістів, несистемних політиків, яких підтримують грошима. Росія багато грошей вкладає в «м’яку силу». І дуже часто, на жаль, їхня версія подій сприймається за правду в країнах, де вони розповідають фейкову інформацію про події на Донеччині та Луганщині. Тож нам треба боротися теж дуже сильно, аби доносити за кордоном правдиву інформацію про те, що відбувається у нас.

Костянтин Богатирьов: Підбиваючи підсумки року у запровадженні заходів із всеохоплюючого режиму припинення вогню, який результат Ви бачите?

Валерій Кравченко: Найперше хочу сказати, що війна триває. Донбас, навіть вся Україна – це не кінцева мета для Путіна. Стійкість держави тримається на стійкості кожного громадянина в цій державі. І відповідальна позиція, розуміння загроз і викликів має бути в кожного українця. Нам потрібно бути передбачуваними для наших партнерів і орієнтуватися та Європу та євроінтеграцію. Треба йти своїм шляхом і розуміти, що ціна нашого вибору саме в цей час дуже велика – це наша незалежність.