Війна – не причина, щоб дівчина була негарною

Війна – не причина, щоб дівчина була негарною

В гостях програми "Ветерано бізнес" дві дівчини, які несуть красу. Євгенія Янченко — "Єва", з легендарного 25 батальйону "Київська Русь", та дружина ветерана Анастасія Чекмаз - організаторки салону краси "EvaFleur".

Андрій Козінчук: Женя, ми колись з тобою спілкувалися про твою справу, але це були квіти. Зараз ти вирішила відкрити салон краси. Чому?

Євгенія Янченко: Скучно стояти на місці. Свого часу в мене був один чудовий пендаль. Раніше був відкритий прекрасний магазин орхідей. А на даний момент ми з Анастасією, - дружиною бійця, який досі служить, - вирішили відкритит студію краси. Тим більше, Настя цим займається понад 14 років. В мене це було як хобі до війни. І, власне, чому б ні. Особливо, якщо ти один одного розумієш з півслова. І головне – не стояти на місці і розвиватися. Нічого нового.

Андрій Козінчук: Настя, ти вже 14 років в красі. З чого все починалося?

Анастасія Чекмаз: Починалося з нігтиків і поступово додавалися інші вміння. Одну справу освоїла, і далі стояти на одному місці не цікаво. Потрібно розвиватися. Мені подобається робити красу не лише собі, а й комусь.

Андрій Козінчук: Наскільки я зрозумів, ви вирішили відкрити стаціонарний салон краси в Києві?

Євгенія Янченко: Ми відкрили маленьку студію краси. З назвою довго не думали і вирішили залишити те, що є - "EvaFleur". Ми знаходимося на м. Дружби народів. Поки що, це маленька студія, але плануємо рости і розширюватися. Як зазвичай – плани Барбароса – стояти на місці скучно, нецікаво і одноманітно. Це не для нас. Тим більше, з нашими чоловіками. Що «Йожик», що «Висота» - два подарунки. А в нас ще й між дітьми різниця 1,5 місяці.

Андрій Козінчук: Я трохи розповім історію. Два хлопця в 2013-2014 були на Майдані. Потім пішли на війну. Один очолив батальйон, сам його зібрав – 25 батальйон «Київська Русь», під позивним «Висота». Інший увійшов до складу цього батальйону під брутальним позивним «Йожик». Повоювали і повернулися живими. У них є дві чудові дружини: Женя і Настя. Для того, щоб не бути в тіні у чоловіків, вони вирішили створити красу і квіти.

Але створення чогось нового, адміністрування – це великий шматок роботи. Настя, яка твоя роль в цьому?

Анастасія Чекмаз: У нас все спільне. По роботі я роблю вії, татуаж і все, що стосується обличчя. Женя займається руками і ногами.

Андрій Козінчук: Чи робиш ти модернізацію мозку, думок?

Анастасія Чекмаз: Поки я роблю дівчині вії, ми розмовляємо. Людина розкривається, ділиться.

Андрій Козінчук: На моє переконання, людина, робота якої пов’язана з сервісом, так чи інакше повинна бути психологом. Женя, ти спілкуєшся, поки наводиш красу?

Євгенія Янченко: Звичайно. Мені взагалі здається, що перукар, візажист, бармен, косметолог повинен бути обов’язково хоч трохи психологом. Інакше, можна збожеволіти. Спочатку вони розповідають мені свої проблеми, а потім я приходжу до тебе і розповідаю тобі свої.

Андрій Козінчук: А ти десь вчилася для своєї справи?

Євгенія Янченко: Так, звичайно. Я вчилася, в мене є диплом. Ще до війни вчилася. І зараз, до слова, ми йдемо на виставку краси, аби почерпнути щось нове, записатися на тренінги.

Андрій Козінчук: Настя, ти поки чекала свого чоловіка і зараз чекаєш, ти зупинялася в своїй роботі?

Анастасія Чекмаз: Зупинитися не дають клієнти. Вони допомагають трохи відволіктися від цього. Звичайно, я переживаю думаю про це, але клієнти допомагають йти вперед.

Андрій Козінчук: Чи погрожувала ти своєму чоловікові – зробити йому татуаж губ?

Анастасія Чекмаз: ми про це з ним не розмовляли. Я можу набити йому татушку, поки він спатиме.

Андрій Козінчук: Женя, а як ставиться Андрій до педикюру?

Євгенія Янченко: Він і до війни в мене завжди був з манікюром і педикюром. У нього і робота інша була. Але я не вважаю, що чоловік повинен бути трохи гарнішим за мавпу. Це неестетично і неприємно, коли тебе намагається торкатися чоловік з грязюкою у нігтях.

Андрій Козінчук: Що треба зробити, щоб відкрити салон? Скільки потрібно грошей і який має бути персонал?

Євгенія Янченко: Як мінімум, потрібно зареєструвати свій ФОП. Маленька студія в середньому коштує (з закупкою матеріалу і орендою приміщення) 50 тисяч гривень. Не така колосальна сума.

Андрій Козінчук: Наскільки довго тривала процедура оформлення всього?

Євгенія Янченко: Найдовше, як зазвичай, тривав пошук приміщення. Нам пощастило, ми знайшли хороше приміщення за адекватну ціну. До того ж, ти не можеш купити весь матеріал одразу. Спочатку купуєш стартовий матеріал, працюєш з ним і з напрацьованими фінансами працюєш далі. Багато хто вважає, що повинно бути все й одразу. Але, так не буває. Поспішати добре, коли ловиш бліх і мишей. Тому – повільно і поступово краще. Тим більше, якщо є якась напрацьована клієнтська база. Те, що ти заробляєш спочатку – це все твій розвиток. Тому, замість того, щоб проїсти зароблене, потрібно вкладати в себе.

Андрій Козінчук: Війна – не причина, щоб дівчинка була негарною?

Євгенія Янченко: Стовідстотково. В мене в групі було ще дві дівчинки – Аня і Кріс. Ми завжди були з манікюром, завжди були трохи підфарбовані. І я завжди була невдоволена, якщо вони виходили розпатланими зранку. Це був закон: встати, вмитися, зробити манікюр, трохи підфарбувати вії і по-барабану – в бій чи не в бій. Ти ж дівчинка.

Андрій Козінчук: Наскільки вам потрібно включатися, щоб бути в гарному настрої і привітними до своїх клієнтів.

Євгенія Янченко: У мене ритуал – заїхати взяти кави у Сергія Veterano coffee. Поки не вип’ю кави, настрою нема.

Анастасія Чекмаз: Коли прокидаєшся і розумієш, що попереду робочий день на улюбленій роботі, то робиш усе із задоволенням. Коли хобі приносить гроші, - це все в задоволення.

Андрій Козінчук: Суть будь-якого бізнесу – заробити. Але, до вас приходять люди, ви над ними шаманите, і вони виходять від вас кращими. Ви отримуєте цю енергію?

Євгенія Янченко: Це як 12 обнімашок в день. Людина може прийти без настрою з купою проблем. І найперше, що вона робить – виговорюється. Якщо емоція вийшла – це вже добре. А якщо тобі до того ж, зробили щось гарне, то, звичайно, ти вийдеш з зовсім іншим настроєм. А ми отримуємо заряд від тих людей, які захоплено кричать: як це круто, дівчата, ви богині!

Андрій Козінчук: Настю, чи робили в тебе брови чоловіки? Чи відрізняється, робота над жіночими і чоловічими бровами?

Анастасія Чекмаз: Робили. Ну, це все краса.

Андрій Козінчук: Манікюр, все таки, відрізняється – жіночий і чоловічий?

Євгенія Янченко: Так, відрізняється. У чоловіків грубіша шкіра і грубіша нігтьова пластина. Тому, це коштує дещо дорожче, бо для нас більше роботи.

Андрій Козінчук: Якщо пройтися про прейскуранту, скільки коштують послуги у вас?

Євгенія Янченко: Манікюр – від 100 до 150 грн. Залежить від складності роботи. Педикюр – від 350 до 450 гривень. Але в ці суми не входить покриття гель-лаком.

Андрій Козінчук: Настя, «скільки коштує голова»?

Анастасія Чекмаз: Чарівні оченята, вії, залежить від того як робити, наскільки густими. Від 300 гривень до 700. Татуаж – брові, очі, губи – від 1000 до 1500 грн.

Андрій Козінчук: Чи можна стерти татуаж, чи він на все життя?

Анастасія Чекмаз: Можна. Зараз лазером все прибирається. До того ж, він сам вигорає і зникає, якщо не підтримувати. Це не татуювання, це косметологічні пігменти.

Андрій Козінчук: Наскільки часто ти ходиш на курси краси, тренінги?

Анастасія Чекмаз: У мене двоє дітей, тому я ходжу не так часто, як хотілося б. Двічі на рік відвідую тренінги і курси.

Андрій Козінчук: Що ви робите для реклами, щоб про вас почули?

Євгенія Янченко: Ми ведемо соцмережі – Facebook, Instagram. Закидаємо рекламу на OLX. Наразі ведемо переговори з журналом, який випускає рекламну продукцію. Стараємося по-максимуму. Сарафанне радіо – найнадійніша і класна реклама.

Андрій Козінчук: Які є ризики у вашій справі?

Євгенія Янченко: Ми працюємо за стандартами, сплачуємо податки… які ризики…

Анастасія Чекмаз: Ризик потрапити до хорошого майстра і стати залежним.

Андрій Козінчук: Настя, якою була реакція чоловіка на те, що ти тепер бізнес-вумен?

Анастасія Чекмаз: Я і не припиняла працювати. Переїхала з Миколаєва. Там довелося закрити працюючий салон і переїхати в Бровари. В Броварах є студія, яка працює. А тепер Київ.

Андрій Козінчук: А твій, Женя, як відреагував?

Євгенія Янченко: Запитав, чи потрібна допомога. Кажу: «Поки що, ні». А він: «Ну добре, як знадобиться, скажеш».

Андрій Козінчук: Чи є у вас соціальна програма, знижки для ветеранів, учасників АТО?

Євгенія Янченко: Наразі, при всьому бажанні, немає. Враховуючи, що ціни в нас досить демократичні. Ми братимемо учать у різних фестивалях, де потрібна буде допомога по мейкапу. Минулого року вже брали участь у фестивалі «Повір в себе», для діток з обмеженими можливостями. В планах отака допомога. Такий задовбаний звідти їдеш, але такий щасливий.

Андрій Козінчук: Чим ви кращі за інших?

Анастасія Чекмаз: Ми любимо свою роботу. Робимо її правильно, гарно.

Андрій Козінчук: Я би хотів своїм друзям-хлопцям про вас розказати. Щоможе їх наштовхнуло піти до вас?

Євгенія Янченко: Жінки.

Андрій Козінчук: Які плани на майбутнє?

Євгенія Янченко: Зараз у мене основна ціль – максимально самовдосконалюватися, розвиватися. Розвивати студію, розширюватися. До нас можна прийти з дітьми, друзями, випити чаю, кави, з’їсти смаколик, подивитися фільм, якщо принести його на флешці. В нас можна закинути ніжки на стілець. У нас можна багато того, чого не можна в інших місцях. Правило лише одне – не псувати майна. А якщо зіпсував – полагодити.

Анастасія Чекмаз: Я так само планую розвивати себе і студію.