Військовий аташе Канади: «Мене вражає як з війною справляються українські солдати, молоді офіцери, командири»

Військовий аташе Канади: «Мене вражає як з війною справляються українські солдати, молоді офіцери, командири»

Про міжнародну співпрацю зі стратегічними партнерами України, зокрема з партнерами з Канади в ефірі програми «Поліграф» розповів військовий аташе в Україні, полковник Брайян Ірвін.

Cергій Жуковський: З серпня 2016 року Ви офіційно працюєте в Україні. Чи бували раніше в Україні?

Брайян Ірвін: Для початку, я хотів подякувати за ваше запрошення та нагоду провести цей час з вашими слухачами. Так, саме у 2016 році я вперше приїхав до України. Але оскільки я виріс у Канаді, то немало чув про Україну, адже Україну та Канаду пов’язують давні традиції та стосунки завдяки величезній українській діаспорі. Але це була моя перша зустріч з країною, яка триває вже 2 роки.

Cергій Жуковський: Коли ви отримували завдання їхати працювати в Україну, як ви ставилися до цієї місії, адже вам потрібно було їхати до країни, яка знаходиться у стані війни?

Брайян Ірвін: Для мене честь бути обраним на цю посаду. Я чітко усвідомлюю критичність ситуації, в якій знаходиться Україна: відкрита агресія на Сході, незаконна анексія Криму та трансформування Збройних сил під час участі у війні.  Я розумію, що задачі, які стоять перед державою, не з легких. Але й водночас для мене це цікаво – перебувати у абсолютно іншій країні, яка є нашим партнером по збройним силам, я маю на увазі збройні сили України та Канади. Мені довелося  служити в Іраку, Кувейті, Боснії, Афганістані, в місцях, де відбувались гарячі сутички.  Там ні наші союзники на боці, яких ми воювали, ні ворожі сили не знали про існування такої країни як Канада. Тут же для мене честь та радість служити в країні, яка не тільки добре знає, що таке Канада, але сприймає її як близьку дружню державу. Як на мене, це робить наші відносини ще серйознішими та важливішими, адже ми, як країна, не хочемо підвести свого друга. Це змушує нас відчувати велику відповідальність працювати пліч-о-пліч з країною, яка бачить в нас свого друга. І це відчуття взаємне. Адже для нас Україна не тільки друг, але й стратегічний партнер, якому ми прагнемо допомогти.  Допомогти не тільки в скрутну хвилину, але й бути другом у майбутньому, не обмежуючись допомогою у кризі на сході, а дивлячись на багато років уперед.

Cергій Жуковський: Серед всіх посад, які ви обіймали і та посада, яку ви обіймаєте сьогодні, яку би ви відзначили як найважчу у вашому житті?

Брайян Ірвін: Цікаве запитання. Я думаю, на своєму шляху становлення як офіцера, ти завжди стикаєшся з новими, різноманітними викликами. І кожен раз, коли перед тобою постає новий виклик, тобі здається, що цей раз це найважче з того, з чим доводилось справлятись. Оглядаючись назад, я згадую далекий 1991 рік, коли я, щойно одружений, мав залишити  Канаду та їхати служити в Ірак та Кувейт. На той час я очолював батальйон і відчував величезний тягар обов’язку на своїх плечах, настільки важкий, як мені здавалось непідйомний. Протягом своєї служби у військах, я не раз стикався з ситуаціями в яких мені доводилося сумніватися, чи готовий я взагалі до всього цього. На щастя, досі я з усім справлявся. Я дивлюсь на цей досвід, як на певну систему розвитку, коли ти знаєш, що тебе завжди очікуватимуть випробовування, але ти все частіше усвідомлюєш, що ти вже багато чого переборов. Поруч з тобою чудові командири, побратими, підлеглі. Тому якими б страшними не були проблеми, я завжди відчував, що зможу їх вирішити. Робота тут в Україні – це для мене випробування, яких у мене ще не було. Певним чином, це найважче, з чим я стикався. Інколи я запитую себе, чи готовий я до цього випробування? Для мене це інший характер задач, інша боротьба, яка вимагає акумуляції всіх моїх сил та енергії. Мої колеги знають наскільки напружена у нас робота, безперестанку 7 днів на тиждень підтримувати ті процеси, що відбуваються в Україні. Для мене як командира, це новий виклик, нова боротьба, але головне для мене, що я відчуваю, що я частина великої групи, яка виконує важливе завдання. Кожне випробування своєрідне, і кожне вимагало від мене максимальних зусиль. Але я завжди знав, що в будь-яких умовах існує можливість бути успішним. Сьогодні я впевнений у тому у нашій місії та правильності нашого руху.

Cергій Жуковський: Розкажіть, які ваші головні обов’язки, які визначались керівництвом держави Канади?

Брайян Ірвін: Насправді завдання дуже широке, а саме розбудова оборонних відносин між Канадою та Україною, тобто Збройними силами Канади та України, їх безпековим сектором. Напрямків діяльності безліч, але одна з ключових сфер – це підтримка військово-тренувальної місії, в якій беруть участь 200 канадських військовослужбовців нарівні з військовими українських збройних сил. Крім того, ми сприяємо процесу реформування міністерств, зокрема міністерству оборони у його прагненні організаційних трансформацій у важливих питаннях. Наприклад житлового та грошового забезпечення. Допомагаємо першочергово Україні стримувати агресію і розбудовувати сили та засоби на майбутнє. Ми задіяні і в інших програмах: мовна підготовка, підготовка особового складу штабів та інші програми допомоги. Я також безпосередньо сприяю розширенню оборонної торгівлі між країнами, відкриваючи перед канадськими компаніями можливість постачати Збройним силам України ту техніку та зброю, яка їм знадобиться у майбутньому. Гарний приклад цього – це поставки, чи продаж снайперських гвинтівок.  Значну частину моєї роботи займає співробітництво з офісом віце премєр-міністра Іванни Климпуш-Цинцадзе та підтримка заходів під егідою НАТО. А на тактичному рівні – підготовка снайперів канадськими військовими. Знову ж таки повторюсь, що моя діяльність досить обширна і передбачає залучення Канади до заходів, які сприятимуть саме досягненню Україною тих цілей та пріоритетів, які вона ставить перед собою. А також культивування відносин, заснованих на принципах співробітництва, відносин, в яких ми будемо вчитись у українців, так само як і навчати та готувати їх.

Cергій Жуковський: Як би ви оцінили процес реформування війська, який зараз відбувається у нас в країні?

Брайян Ірвін: Реформи – це надзвичайно тяжке випробування для України. Але варто, по-перше, відмітити, яких вражаючих результатів Україна вже спромоглася досягти у Збройних силах. Було досягнуто неймовірного рівня спроможностей: розбудовано масштабні Сухопутні війська, які здатні стримувати агресію про-російських сепаратистів на сході. До того ж вражає здатність змобілізувати сили та засоби волонтерського руху для підкріплення збройних сил та модернізації озброєння та техніки. А також той факт, що Збройні сили трансформуються не тільки для реагування на загрози сьогодення, але й для створення таких сил та засобів і таких військ, які потрібні будуть країні у майбутньому, для створення таких Збройних сил, які з часом дозволять Україні увійти до НАТО. А для цього потрібен час. В багатьох аспектах навіть зміна покоління. Деякі речі не змінюються за одну ніч. Процеси, процедури, інституційні трансформації, які передбачають пошук нових шляхів роботи, які стануть найефективнішим способом використання оборонного бюджету. Зробити так, щоб всі солдати були забезпечені необхідним і збройні сили мали у своєму розпорядженні всі сили та засоби, необхідні для реагування на майбутні загрози. Це велике випробування, важке завдання. Легше навчити тактикдій піхотних підрозділів, наприклад на рівні батальйону,  і швидко можна трансформувати батальйон. Але, що стосується масштабнішого формування, то тут потрібен час. Та великі зусилля.

Cергій Жуковський: Скажіть, чи доводилось вам бути в районі проведення ООС? І якщо вдалося, розкажіть про свої враження.

Брайян Ірвін: Я намагаюсь їздити на схід щокварталу, тобто приблизно раз в три місяці. Мене вразила еволюція, яка відбулась за останні два роки, відтоді як я перебуваю тут. Я вражений тим, наскільки складним є цей конфлікт з однієї сторони, і в той же час звичним з іншої сторони. Поруч з великокаліберною зброєю, артилерією та танками, тобто класичними засобами ведення дій, застосовуються засоби РЕБ, кіберспроможності та інформаційні операції у обстановці, в якій одна сторона грає за правилами, а інша – ні. Така оперативна ситуація створює труднощі як для солдат, так і для командирів. Але я завжди дивувався з того, що помічав у молодих військових: вони ставали все професійнішими, ще майстернішими у своїй справі. Командири ж вселяють надію. Вони –  лідери, командири бригад, командири батальйонів, надзвичайно впевнені та спроможні. Для офіцерів це неймовірно складна бойова обстановка, з якою я ніколи ще не стикався у Канадських Збройних силах. Тут по-іншому, це не Афганістан, Ірак чи Боснія. Важко витримувати такі щоденні бої, цей виснажуючий ритм. Він, як мінімум, створює гнітючу обстановку. Тому мене вражає те, як справляються з такою невизначенністю як молоді солдати, офіцери, так і командири батальйонів, бригад.

Cергій Жуковський: В Україні відбувається досить багато міжнародних навчань і в них беруть участь канадські військові. Як ви оціните ці навчання, що відбуваються і, скажімо так, яка головна ціль участі у цих навчаннях саме канадських військовослужбовців?

Брайян Ірвін: Якщо ми говоримо про канадців, то ви напевно чули про тренувальну місію “Unifіer”, яка складається з 200 канадських військовослужбовців, які працюють з українською стороною. В переважній більшості це на Заході, але наразі тренування відбувається на 12 базах по всій країні. В основному така тренувальна допомога зосереджена на викладенні тактик ведення дій для батальйонів. До того ж ми тісно співпрацюємо з військовими інженерами, саперами та вибухотехніками. Підготовка піхотних підрозділів проходить у Львівській області, у м. Старичі.  З інженерно-саперними військами робота ведеться у Камянець-Подільському. Працюємо також із службою військового правопорядку, допомагаємо у розвитку їх академії та підвищення професійних навичок. Це У Львівській області. У Десні ми допомагаємо створити центр підготовки сержантсько-рядового корпусу, проводимо тренінги та підготовку бойових медиків, удосконалюючи їх академію у Деснянському районі. Також у Десні та Бердичеві йде підготовка снайперів. На ще декількох центрах ми парцюємо з силами спеціальних операцій. Ми співпрацюємо з різними академіями: з Одеською військовою академією, Харківською академією Національної гвардії, допомагаємо їм розробляти та впроваджувати навчальну програму. Як ви бачите, це робота, яка охоплює всю Україну. Маленькі команди тренерів працють разом зі ствоїми українськими партнерами не стільки для проведення навчання, скільки щоб допомогти їм покращити, удосконалити їх підготовку, модернізувати та змінити існуючі програми навчання з метою наближення їх до стандартів та норм НАТО. Тобто наша сфера діяльності в цьому плані обширна і здебільшого направлена на навчальні інституції, щоб не тільки допомогти їм справитись з поточною роботою, але й реформувати саму систему проведення навчання.

Cергій Жуковський: Як ви оціните майбутні стосунки Канади та України?

Брайян Ірвін: Це партнерство, що розпочалось між нашими збройними силами ще у 1994 році. І на мою думку, піде далі за межі сучасних відносин, які на даному етапі сфокусовані на сприянні обороної здатності на сході країни та розбудові сил майбутнього. Мені хочеться вірити, що ми і надалі співпрацюватимемо між державами і продовжим кооперацію між збройними силами. Знайдемо ті дотичні сфери, в яких ми створимо таку форму кооперації, яка відображатиме близькість наших держав, як політичну, так і історичну. Сфери, в яких ми одночасно будемо розвиватись та працювати разом. У нас одні цілі на двох, спільні загрози та ворог. Я думаю, нам є багато, чого повчитись один у одного, тому сподіваюсь, що наші відносини будуть виключно довгострокові. Якого формату вони будуть? Хто зна. Та напрямок таких відносин завжди буде спільний.

Cергій Жуковський: Ви можете скористатись можливістю і привітати наших військовослужбовців з майбутнім Днем захисника України.

Брайян Ірвін: Так, я з радістю скористаюсь такою нагодою привітати чоловіків та жінок Збройних сил України, які віддано служать свoїй державі. Це справжня честь і гордість працювати у вашій країні, поруч з вами. Я маю високу повагу та віру в ваших командирів та солдат. Віру, що ви переможете та що Україну чекає світле майбуття. І сьогодні з такими натхненими командувачами на сході, а також тими лідерами, які є у Києві, я переконаний, що країна рухається у правильному напрямку. Тому для мене невимовна честь мати можливість відігравати невеличку роль у місії з допомоги Україні реалізувати свої прагнення.