Віктор Ніколюк: Чим більше нас «полоскають», тим чистішими ми будемо

Віктор Ніколюк: Чим більше нас «полоскають», тим чистішими ми будемо

Минув рік, як колишнього командира 92 ОМБр Віктора Ніколюка, призначили начальником 169-го навчального центру «Десна». Про цей навчальний центр горять багато, говорять різне. Саме тому, ми запросили на «Поліграф» Віктора Ніколюка. Він розповів що змінилося за рік його керування в «Десні», яких галузей торкнулися зміни, та що про навчання говорять курсанти.

 

Яна Холодна: У березні 2017 року ви прийняли посаду начальника «Десни». Як вам, бойовому командиру, живеться в тилу?

Віктор Ніколюк: Іноді тил такий самий, як і передова. Тут також потрібно виконувати свої функціональні обов’язки. Тому, в тилу також трапляються будь-які випадки.

Яна Холодна: Що змінилося за цей рік в навчальному центрі «Десна»?

Віктор Ніколюк: За рік в нас проведено капітальні ремонтні роботи житлово-казарменого фонду. На сьогоднішній день проведено ремонт 9 казарм, 2 навчальних корпусів, 1 їдальні. Ще проводяться роботи по дообладнанню навчальних корпусів, а також йде фінансування ще на 3 їдальні, з метою переходу в подальшому на нову систему харчування. Ми не стоїмо на місці у питанні навчання особового складу. Переходимо до іншого навчання, у нас обладнано 5 багатофункціональних класів і відбувається дообладнання на програму VBS-3, і ми плануємо до кінця року закупити ще близько 6 тренажерів з цим програмним забезпеченням. При чому, тренажери будуть нашого українського виробництва, а програми – країн НАТО, що в подальшому дасть можливість адаптувати навчання в «Десні» під стандарти світу.

Яна Холодна: Розкажіть про ці навчання –як було і як стало?

Віктор Ніколюк: У більшості країн світу навчання здійснюється з урахуванням економічної складової – мінімум використання боєприпасів, мінімум використання паливно-мастильних матеріалів, але більше приділяється увага саме індивідуальній підготовці військовослужбовців. Якщо раніше для навчання, наприклад, кулеметника, виділялась певна кількість боєприпасів і за ці рамки не можна було вийти, то тепер військовослужбовець не вийде на відповідальний рівень, якщо не виконає ту чи іншу вправу у віртуальному класі, або в лазерному тирі. Вправу можна виконувати стільки разів, поки не виконає з позитивним результатом.

Яна Холодна: Ця технологія стосується лише призовників?

Віктор Ніколюк: Ні, вона стосується усіх військовослужбовців. Такі технології використовуються, наприклад, і на Яворівському полігоні. Але, що притаманне нам – ми перші, хто впроваджує цю технологію в індивідуальній підготовці.

Дар’я Бура: Ви якось розповідали, що у цих навчаннях використовуєте також бойовий досвід – свій, інших військовослужбовців. Як він допомагає у цих навчаннях?

Віктор Ніколюк: Звичайно, допомагає. Ми зібрали з кількох бригад військовослужбовців, які приймали участь у бойових діях і було проведено інструкторсько-методичні збори для особового складу, який в подальшому навчав наших військовослужбовців протягом тижня. На сьогоднішній день ми продовжуємо запрошувати бойових військовослужбовців і використовувати досвід учасників АТО, які зараз живуть цивільним життям. Це інструктора з рукопашного бою, кроссфіту, стрільби з пістолета, автомата.  Той досвід, який є в навчальному центрі і який надходить з військ ми акумулюємо і впроваджуємо у навчання особового складу. У нас також проводиться базова і фахова підготовка. Також, у нас добре розвинена сержантська підготовка, де ми готуємо командирів, медиків. Також у нас є школа снайперів, де забезпечена підготовка мерксменів – влучних стрільців.

Яна Холодна: Наскільки на сьогодні важлива школа сержантів?

Віктор Ніколюк: В багатьох випадках сержант може замінити офіцера. В мене був таких приклад, коли командир роти «стух», то саме сержант майже 4 місяці командував ротою. Сержантський склад – це основа ЗС. Це молодший керівний склад, але він настільки важливий, що ЗС без нього не зможуть існувати.

Яна Холодна: Наша слухачка запитує – який настрій у хлопців, вони сприймають навчання, як розвиток, чи як покарання.

Віктор Ніколюк: Зі спілкування з хлопцями можу сказати, що більшість з них йшли сюди свідомо і якщо траплялись випадки, що в армію хтось приходить без бажання, ми впроваджуємо  бесіди з особовим складом. Значно підвищився настрій хлопців і ці бесіди дають свій результат.

Дар’я Бура: В армії є така річ, коли бояться підійти до керівника і висловити свої бачення чи пропозиції. У вас таке є?

Віктор Ніколюк: Ми навпаки, спілкуємось з особовим складом. Частіше за все, особливо, коли поповнення мене не знає, вони більш розкуті і я знаю практично  всі проблеми, настрОї.

Дар’я Бура: Слухач наш запитує - що або хто є гальмом у впроваджені  новітніх технологій?

Віктор Ніколюк: Гальмує напевно несприйняття, але ми вирішуємо всі перепони.

Яна Холодна: Чи переходить «Десна» на нову систему харчування?

Віктор Ніколюк: «Десна» переходить на нову систему харчування з серпня цього року. У нас вже готова одна їдальня, і готуються ще три.

Телефонний дзвінок: Скажіть, будь ласка, чому вас «полоскають» у соцмережах і на це ніхто не реагує?

Віктор Ніколюк: Якщо «полоскають», ми будемо чистішими. Є деякі особи, яких напевно по життю ображають і досягнувши певних висот, вони вважають, що мать право давати оцінку іншим. Я думаю, та кількість перевірок, яка є, дає позитивний результат. Нам потрібно у чомусь використовувати досвід ЗС США, коли в них йдуть «вкиди» на збройні сили, на них ніхто не реагує. Але є ряд служб, які цим займаються, якщо це підтверджується. Але люди, які поливають брудом збройні сили, так само несуть відповідальність. Це навіть не віяння часу, а потреба.

Яна Холодна: Скільки перевірок ви пережили за цей рік?
Віктор Ніколюк:
Протягом минулого року було більше 50 перевірок. За цей рік вже їх біло близько 30. Розпочинаючи від проведення занять, харчування, проведення закупівель – вся діяльність.

Яна Холодна: Чи надають вам інструкторську допомогу міжнародні військові?

Віктор НІколюк: Так, надають. Військові Канади, Литви, США. Але в ході проведення занять ми спостерігаємо, що вони намагаються перейняти наш досвід. Особливо з медицини і школи снайперів.