Ветеран-адвокат Кирило Сергєєв: Бізнес – це дуже класна реабілітація, але потрібно бути морально готовим

Ветеран-адвокат Кирило Сергєєв: Бізнес – це дуже класна реабілітація, але потрібно бути морально готовим

Після повернення з війни, через певний час він, все ж. повернувся до своєї адвокатської діяльності. Про те, як досвід участі у бойових діях допоміг відновитися у справі, чому бізнес – це краща адаптація та чому податкова рятує від ПТСР – у програмі «Після фронту» розповів засновник Адвокатського Бюро "Сергєєв та Партнери"

 

 

Даря Бура: Чим ви цікавилися до війни і чим займалися?

Кирило Сергєєв:  Я до війни вже працював адвокатом. У мене в взводі було шість юристів і у нас на опорнику висів демотиватор із зображенням Леніна і написом: «Якщо ти хріновий юрист – зроби революцію». Мені нещодавно розповіли таку цікаву річ – один юридичний журнал робив опитування серед юристів-атошників і виявив, що найбільше на війну пішли адвокати і судді. На другому місці  – прокурори. І не змогли знайти жодного нотаріуса. Мабуть, загострене відчуття справедливості нас потягнуло.

Даря Бура: Ви в 2014 році пішли на війну. Чому саме в добровольчий батальйон?

Кирило Сергєєв:  У 2014 році у військових питаннях я нічого не тямив. У 1998 році мене не взяли на строкову службу, бо в мене пласка стопа. В 2006 році мене зняли з військового обліку… Війна. Я готовий йти, але не знав куди. Мені подзвонили і розповіли про батальйон «Айдар», який був офіційним. Це вже після війни я дізнався, що спокійно міг піти до військкомату і мене відновили б у обліку, і відправили б. На той момент – кінець квітня-початок травня 2014 року, - я просто знав, що не можу спокійно сидіти вдома і спокійно за всім спостерігати.

Даря Бура: Чи вам доводилося на війні застосовувати свої юридичні знання?

Кирило Сергєєв:  Один раз, пам’ятаю, коли хлопці взяли в полон сєпара з ноутбуком і телефоном. Поки вони його повезли в частину, його дружина просто подзвонила в поліцію і сказала, що його викрали разом з телефоном. Поліція зупинила військових, звинувативши у викраденні людини. Їх відвезли у райвідділок. Ми  тоді їздили (мене попросили і ще одного адвоката з нашої частини) їх забирати. Загалом, на війні потреби у моїй адвокатській діяльності не було. Але у нас завжди комбат кричав, що в нього повний батальйон юристів і немає кого загнати працювати в штаб. Всі хотіли на передову.

Даря Бура: Якщо адвокат робить перерву у своїй роботі – це стає проблемою?

Кирило Сергєєв:  Я чув таку статистику, що серед людей з вищою освітою в АТО  юристи займають друге місце. У юристів дійсно є таке, що реклама не дає нічого. Клієнти по рекламі не приходять. Вони приходять по порадам інших клієнтів. І цей пакет ми формуємо ще зі студентських часів, з першої юридичної роботи. Пішовши на війну ти втрачаєш рік роботи і  цю базу. Для багатьох адвокатів після АТО відновити роботу було проблемою. Вони навіть іноді говорили, що не пам’ятають як це робилося раніше.

Даря Бура: Чи у вас був адаптаційний період після війни?

Кирило Сергєєв:  Коли я повернувся з війни, достатньо чітко для себе усвідомлював, що не готовий зараз повертатися до адвокатської професії. Мені було важко. Перший тиждень по поверненню я зранку прокидався і їхав до шпиталю до наших хлопців. Цілий день проводив у них і ввечері повертався додому. Не знав куди себе подіти. Я розумів, що мені треба чимось займатися. Хоч в мене і були досить серйозні фінансові проблеми після війни, я для себе намагався визначити чим зайнятися. Зустрів знайомого ще з часів Майдану американського волонтера, ми з ним розговорилися і він порадив створити ветеранську організацію. На той час їх майже не було. Вже було багато хлопців, а ними ніхто не займався. Ще тиждень я крутив цю ідею. А потім написав у фейсбуці, що є ідея створити ветеранську організацію. І мені буквально наступного дня прийшов лист від підприємця, якому було б цікаво підтримати цей проект. Він у майбутньому дуже багато нам допоміг. Наприклад, коли ми на Видубичах створили хостел для ветеранів, яким не було куди повертатися. Вони приходили з війни і вперше усвідомлювали, що їхній дім залишився в Донецьку і за період на війні вони не замислювалися над питанням, де житимуть. Далі, зазвичай, вони знаходили роботи, винаймали квартири, але мали час це все організувати. Цей же підприємець перший період підтримав мене матеріально. Просто, як зарплатню платив, щоб я вів тільки цю організацію. Іншого аналогу цьому підприємцю я не зустрічав. Він жодного разу навзаєм нічого не попросив. Десь у 2016 році я почав не розуміти подальшого напрямку ветеранської організації…

Даря Бура: Чи можна отаку допомогу іншим ветеранам назвати адаптацією для вас?

Кирило Сергєєв:  Для мене це була адаптація. Це більше схоже на перехід від наркоматської залежності  до алкоголічної. Коли я потім зайнявся бізнесом, в мене було переусвідомлення громадської діяльності. І я думав, що краще б пересилив себе і пішов одразу в бізнес. Я допоміг багатьом, але і помилок зробив не мало. Якщо говорити в контексті власної адаптації. Громадська діяльність – це погляд на світ через рожеві окуляри. В більшості випадків, ти не створюєш там реального продукту. «Товариство ветеранів АТО» дуже швидко вирвалося вперед, мабуть, тому, що я принципово відмовлявся робити стандартний набір ГО: форум, семінар, тренінг. Це не дає нічого, окрім витрачання грошей. Ми зробили костел, який був реально актуальний і потрібний, курси офіцерського звання для атошників з вищою освітою, тримісячні при Міноборони. Ми запустили курси англійської мови. Але на певному етапі почали приходити люди з проблемами, як у всіх. Наприклад, отримання УБД. Сотні я можу фізично допомогти. А як бути зрештою? І я почав розуміти, що єдиний інструмент, який дає можливість допомогти багатьом – це закон. Почали ми намагатися співпрацювати з нашими депутатами. Я почав шкодувати про наявність в мене вищої освіти. Бо я розумів, яку нісенітницю нам несуть люди, які приймають закони. ДЛЯ себе я так і не знайшов актуальний формат громадської діяльності. Відповідно, тоді я почав замислюватися про повернення в адвокатську діяльність. І наприкінці 2016 року я заявив, що припиняю діяльність в «Товаристві ветеранів АТО», я не готовий займатися дерибаном земель, або ще чимось. Спочатку я думав, що просто повертаюся в адвокатуру. Не думав, що з цього вилізе «Адвокатське бюро учасників АТО».

Даря Бура: Чи ви в собі відчуваєте, що війна вас змінила?

Кирило Сергєєв:  Війна однозначно і беззаперечно змінює людину. Свого часу я зробив підбірку змін, які війна змінює в людині. В мене тоді вийшов блог про те, чому я топ-менеджерам раджу повоювати, щоб стати ще успішнішими топ-менеджерами. Я почав розуміти, чому в американському парламенті і бізнесі так багато ветеранів, чому аналітики США радять для успішного бізнесу піти на війну.

Даря Бура: Розкажіть.

Кирило Сергєєв:  Роберт Кійосакі радить, тому, що на війні ти звикаєш до субординації і системи дисципліни. Отримуєш навички керування великими групами людей, які необхідні в менеджменті.  Я розширював ці думки. Я бачив декілька варіантів. У ветеранів, особливо тих,  які поверталися з війни на ранніх термінах, немає тривоги з приводу того, що буде завтра. Він вирішує задачі на сьогодні. Не боїться невідомості завтра. В цілому ветеран припиняє боятися. Бізнес – це сфера, де не можна боятися. В бізнесі потрібно розуміти ризики, але не боятися їх.

Даря Бура: Розкажіть по свою команду, з якою ви працюєте, з якою створили адвокатське бюро?

Кирило Сергєєв:  Насправді, бюро було створене до війни. На час Майдану я зупинив його роботу. Потім війна. Після війни – громадська діяльність. І коли я вирішив повернутися до адвокатури, я його просто відновив. У січні 2017 року мені написав один хлопець, зо він теж атошник і теж адвокат. Ми зустрілися, він почав розповідати про те, що не може повернутися в професію. А я запропонував разом працювати. Потім був ще кілька таких адвокатів. І так в мене неочікувано вийшла компанія адвокатів-атошників. При тому, ми займалися звичайною адвокатурою. Ми займалися цивільними справами, розлученнями, кримінальними справами, адміністративними. Я почав підтягувати хлопців-юристів, які пройшли АТО, давати їм можливість відновити професійні навички, відновитися в професії, побігати по судам. Відновити знання у зміненому законодавстві… А потім почав говорити, що на всіх справ не вистачить. Але «вкрадіть у мене клієнта». Я хотів, щоб вони приходили в бюро, відновлювали себе професійно і брали клієнта, як стартовий майданчик, і запускали свою справу.

Даря Бура: Чи це не було у шкоду собі?

Кирило Сергєєв:  Атошника, мабуть, дуже важко до кінця переконати не робити щось у шкоду собі. Ми навіть жартували, що це якесь неврологічне відхилення. Мені найважчим із повернення в бізнес було торгуватися з клієнтом. Гроші для мене  було чимось непринциповим. А я мав торгуватися, вибивати більшу суму. Мені це так важко давалося психологічно. Але я розумів, що від мене залежать люди, їхні зарплати. Якщо вони почнуть мало заробляти, втратять цікавість до професії. І прагнути створити власну адвокатську практику.

Даря Бура: У вас на сайті написано, що ви допомагаєте як військовим, які знаходяться на службі, так і тим, які повернулися. Військовим, які знаходяться на службі в чому допомагаєте?

Кирило Сергєєв:  Звернень «я військовий, допоможи безкоштовно» за кількістю стільки, що навіть якби я мав незалежний дохід, фізично не витягнув би такий об’єм справ. Ми вимушені вибирати справи, за які беремося. Більш за все дзвонять не ветерани, а ті хлопці, які перебувають в зоні ООС. Найчастіше, це питання відносин з командуванням. Є питання відносин з військовою прокуратурою. Я розумію, що взявся б за кожну справу, але фізично здатен лише взятися за одну. Ми рахували, що фізична здатність у нас – одна безкоштовна справа на 2 місяці, щоб її повноцінно вести. Коли ми визначаємося, кого можемо взяти безкоштовно, ми виходимо з часу – наскільки ми зараз завантажені.

Даря Бура: А загалом скільки справ на місяць ви можете брати?

Кирило Сергєєв:  Загалом адвокат фізично здатен вести 7 справ на місяць. Стільки в нього може бути у впровадженні. Але одна справа тягнеться близько 10 місяців-року. Це середній показник. Звичайно. Є короткі справи про адміністративні правопорушення. Якщо ці справи тягнуться близько року, то він поки їх не закриє, не можу фізично взяти ще.

Даря Бура: Ви були адвокатом до війни, тепер знову повернулися до цієї діяльності. Чи бачите зрушення в судовій системі?

Кирило Сергєєв:  Насправді, це одна з причин, чому я не хотів повертатися в адвокатуру після війни. Я пам’ятав, що таке українська адвокатура. В 2009 році я отримав адвокатське посвідчення і за всі роки не дав жодного хабара судді. І в період Януковича для мене були зовсім голодні часи. Відверто, навіть клієнти не хотіли мати справу з адвокатом, який не «рішав» з поліцією. В мене особливий «зуб» на той період. Коли я повернувся з війни, я це добре пам’ятав. Коли повертався в адвокатуру, чітко розумів, що не «рішатиму» й надалі. І тут для мене був приємний сюрприз – до мене почали йти клієнти. І не просять. Спокійно йдуть на справи і чекають, щоб все було по закону. Колеги, які не ходили на війну, говорять, що зараз і судді почали менше брати. Ті, хто так «рішав», зараз припинили, адже все по закону. І це був для мене важливий прорив. НЕ скажу. Що корупція в адвокатурі і судах викорінена повністю. У внутрішніх колах деякі адвокати навіть не соромляться про це говорити. Але рівень корупції зменшився в рази. З’явилися адвокати з принциповою позицією. Зміни є і дуже разючі. Можливо, якби я після війни одразу повернувся в адвокатуру, це був би «ефект повільно вареної жаби» (якщо жабу почадити в акваріум, а під акваріумом поставити свічку, вода буде так повільно нагріватися, що жаба не усвідомить, як звариться). Я також не усвідомив би цей ефект. Але так, як я повернувся за 3 роки я бачу, що зміни є.

Даря Бура: Чи є у вашій роботі принципи, які ви ніколи не порушите?

Кирило Сергєєв:  Однозначно. Два, головних з них, висять на нашому сайті і вони непорушні. Ми взагалі не беремо і навіть не розглядаємо роботи з російськими компаніями. Якщо ми дізнаємося, що компанія хоч якимось боком пов’язана з сєпарами, Росією, Кримом – хоч 200 раз нам доводьте, що в них також є права і вони діють по закону – ми з такими навіть не зв’язуємося.  Друге питання – це те, що ми не «рішаємо» в судах.  Також, про який гонорар ми домовляємось, такий і буде фігурувати в договорі. Гроші безготівково зайдуть на рахунок. Я не боюся платити податки і не бачу в цьому для себе проблеми. Принцип роботи «в білому» я би виніс на третє місце.

Даря Бура: Чи важливо адвокату, який працює з ветеранами, мати досвід участі в бойових діях?

Кирило Сергєєв:  Якщо адвокат-ветеран прийде в наше бюро, він не отримає підтирання носа, мовляв, у нього психологічні проблеми. Він отримає звичайну комерційну компанію, яка ставитиме вимоги. Йому важко буде в нас кричати «Я ж воював!». Тому, що тут всі воювали і всі багато працюють на результат. Щодо клієнтів. Не скажу. Що до нас йдуть з ідеологічних позицій. Зрештою, в кого ветеран запитуватиме, коли йому потрібен буде адвокат? У інших ветеранів. Єдине, що – ми комерційна фірма, а не громадська організація, - безкоштовно не будемо робити.

Даря Бура: Робота у вас морально складна. До того ж, у ветеранів відчуття справедливості загострене. Що вам допомагає не опускати руки?

Кирило Сергєєв:  Не можу відповісти. Мабуть, натура в мене така – не здаватися. Але бізнес допомагає реабілітуватися. Він відволікає настільки від війни… Це такий великий «гемор». Це робота в команді. Відверто, щоб пожаліти себе, що був на війні. В мене немає часу. Особливо, коли кажуть, як ветеранам можна йти в бізнес, у них же ПТСР. А я кажу: «Ви навіть не уявляєте, як податкова лікує ПТСР. Вони стільки проблем у вашому звіті нададуть, що ви забудете, що таке ПТСР». Бізнес – це дуже класна реабілітація, але потрібно бути морально готовим. Почати не з того. що «хочу бізнес», а з того «чим я хочу займатися». Якщо ти любиш те, чим займаєшся, тоді це буде кращий вибір.