Ветеран АТО розповів як з друзями виготовляє в’ялені томати
Дмитро Моцак, разом із ще двома хлопцями, після війни кардинально змінив свою юридичну діяльність і почав виготовляти в'ялені томати. Як це – знайти себе в чомусь інакшому і незвичному, він розповів в програмі «Після фронту».
Дар’я Бура: Чим ти займався і цікавився до війни?
Дмитро Моцак: Лише в 2013 я закінчив навчання, тому до того моменту доросле життя мене ще не наздогнало. Взагалі, коли я навчався в Юридичній академіі у Одесі, був активістом. А коли випустився, почав працювати у виконавчій службі. Взагалі, моє життя пов'язане з правом. Війна і революція зустріли мене, коли я був правником.
Дар’я Бура: На війну ти потрапив добровольцем?
Дмитро Моцак: Я брав участь у Революції Гідності, але у херсонському місцевому Майдані. Навчася в Одесі, а потім був направлений і влаштований на роботу у виконавчу службу. Звідти звільнився у лютому, а в липні потрапив у добровольче формування. До цього я не служив строкову службу і не проходив військову кафедру, тому не стояв на обліку у військкоматі. Які би пороги не оббивав, двері скрізь були зачинені, тому довелося потрапляти на Схід через добровольчі формування. Я тоді на Майдані Незалежності шукав збірний пункт «Азову». Обшукав весь Майдан і лише минулого року зрозумів, що тоді не дійшов 30 метрів до їхнього місця. Як часом складається життя – я тоді бродив по Києву, в мене сів телефон, але краєм вуха почув, що в Дніпрі збирається батальйон. Я поїхав в Дніпро, спочатку на збірну базу, де формувався батальйон «Шахтарськ». З ними на передову я не потрапив, але пройшов вишкіл. Коли почалися бойові дії, у нас було невеличке відділення, яке на Схід не потрапило. Навіть коли був Іловайськ нам лише обіцяли, що відправлять. Але потім ми всім нашим відділенням поїхали у 80 бригаду, 3 батальйон формувався і всіх взяли, окрім мене. І вже у Львові я почув, що в Івано-Франківській області формується батальйон «Івано-Франківськ», і вже через нього я потрапив на Схід.
Дар’я Бура: Чому тобі так хотілося добиватися армії?
Дмитро Моцак: Моє хобі – історія, і я свого часу був на ній трошки помішаний. Я хотів відновлення історичної справедливості і зробити свій внесок в нього. Те, що війна між Україною і Росією колись почнеться, я зрозумів у 2008 році, після того як Росія вторглася в Грузію. І я хотів зробити той невеличкий вклад, який міг.
Дар’я Бура: Які в тебе враження від служби?
Дмитро Моцак: Поясню так – у богословській філософії є два підходи до визначення буття світу: кальвінізм і армініанство. Кальвінізм – це про те, що все наперед розплановано і свободи волі немає. А армініанство говорить, що майбутнє – свобода мільярдів воль. Я для себе вирішив, що я впливаю на ті речі, на які можу вплинути, не беру до серця всіх дітей Африки і всіх онкохворих, але допомагаю в силу своїх скромних мір і можливостей. Прийняв для себе кальвінізм. В принципі, це нічого не змінює, але для себе я прийняв таке рішення. З 2014 року я в собі майже вбив емпатію і це допомагає жити.
Дар’я Бура: Крім цього чи тебе змінила війна?
Дмитро Моцак: В мене і до війни було почуття справедливості, але після війни воно загострилося в рази. Тому, коли я повернувся в цивільне життя, для мене відчуття справедливості, боротьби з корупцією, соціальної відповідальності дуже сильно підвищилося.
Дар’я Бура: Чим ти займався після повернення з війни?
Дмитро Моцак: Досить довго займався юриспруденцією. До 2016 року волонтерив, а потім зрозумів, що потрібно за щось жити, а мої знання втрачають актуальність. Тому почав працювати юрисконсультом в агросфері, а потім моє життя було пов’язане з ГО, які займаються дітьми, сиротами.
Дар’я Бура: Чому ти змінив діяльність?
Дмитро Моцак: Громадські організації – це добре, але з такими ініціативами далеко не заїдеш. Я вирішив, чому не поєднувати два в одному. Хоча, наразі я повністю відійшов від громадської діяльності.
Дар’я Бура: Чому томати?
Дмитро Моцак: В мене цією справою займалися друзі, а я просто допомагав на волонтерських засадах. А минулого року мені запропонували долучитися на серйознішому рівні.
Дар’я Бура: Вас троє?
Дмитро Моцак: Так. Я їх знав до війни, але товариських відносин не було. А вже здружилися ми в результаті роботи.
Дар’я Бура: Ти знаєш як хлопці розпочинали справу із томатами?
Дмитро Моцак: Колись один з нас був закордоном і спробував такий продукт. Приїхав в Україну хотів спробувати, а немає. На 2015 рік не було нікого, хто займався б в’яленими томатами. Хлопці зрозуміли, що це ніша і вирішили займатися даною справою.
Дар’я Бура: Наскільки дорого розпочати таку справу? Це ж потрібно десь брати томати, спеціальне обладнання…
Дмитро Моцак: У власній справі на початку чим більше в тебе грошей, тим краще – це така аксіома. Але ними треба вміти розпоряджатися. На момент початку власної справи, хлопці в неї вклали десь по 5 тисяч доларів. Перша за все їм потрібно було придбати обладнання, яке дегідрує томати. Дуже важливо розуміти всі процеси – при якій температурі дегідрувати, яка вологість має лишитися… це все складно.
Дар’я Бура: Чим кожен з вас займається?
Дмитро Моцак: Один з нас відповідає за виготовлення конкретного продукту, інший – за поширення. І я зараз відповідаю за договірну роботу, гранти, залучення інвестицій і за поширення в мережі….
Дар’я Бура: А де берете томати?
Дмитро Моцак: Для Херсонської області це не проблема. Там томати всюди. Можна домовлятися з фермерами.
Дар’я Бура: Тобі подобається сам процес виготовлення таких томатів?
Дмитро Моцак: За самим процесом ти довго не спостерігатимеш. Це не один день – щоб одну партію вготовити ( в залежності від технології і кінцевого результату), потрібно годин 18 – до доби.
Дар’я Бура: Ти говориш, що кінцевий результат може бути різним…
Дмитро Моцак: Так, можна зробити жорсткіші…На різні смаки можна гратися різними технологіями. Томат – це той продукт, який може змінити 1 грам солі. На 5 грамів додати більше розмарину – вже вийде інше. На кілька градусів збільшити процедуру дегідрації і зовсім зміниться смак. З цим довелося пововтузитися, щоб отримати саме той продукт, який ми хочемо мати.
Дар’я Бура: Ви це самотужки все вивчали?
Дмитро Моцак: Спочатку це були спроби вдома на кухні, а потім переросло в цех. Але все ми пробували самостійно.
Дар’я Бура: Це робота на цілий рік, чи сезонна?
Дмитро Моцак: На цілий рік. Цех в нас не стоїть без роботи.
Дар’я Бура: Які види томатів у вас є?
Дмитро Моцак: У нас є 4 види. Класичні, оригінальні, пікантні і гострі. Оригінальні ми вигадали самі – це український, як бабусин, рецепт із запашною олією і кропом.
Дар’я Бура: Наскільки ти сам любиш в’ялені томати?
Дмитро Моцак: Дуже сильно люблю. Вони ідеально підходять до піци, стейків, під вино. Але, як на мене, - це ідеальний продукт до м’яса. В Італії, наприклад, роблять паніні, додають в різні види пасти. Італія, Греція чубляться між собою, чий це продукт.
Дар’я Бура: А де ви підглядали рецепти?
Дмитро Моцак: Самі. Методом спроб.
Дар’я Бура: Хто вам допомагав, радив?
Дмитро Моцак: Один з наших засновників – економіст, тому економічна частина нам була посильна. Минулого року я вступив на навчання до Київської школи економіки. Це нам дало великий поштовх для того, щоб переглянути певні позиції, щось змінити або щось впровадити. Ми вчимося самі, вивчаємо чужі досвіди фа капів, ну і власний шлях спроб і помилок. Однозначно – потрібно пробувати. Думка і ідея – це добре, але без спроб вона ніколи не стане реальністю.
Дар’я Бура: Що б ти порадив тим, хто думає про власну справу?
Дмитро Моцак: Я маю особисту пораду – не починати власну справу, не прочитавши одну книжку – «Стратегія блакитного океану». Це одна з тих книг, без якої починати власну справу навіть не варто. Вона розвиває стратегічне мислення, вчить думати на перспективу, виходячи з тих чинників, які у вас є.
Дар’я Бура: Де можна придбати ваші томати?
Дмитро Моцак: Через Instagram- канал «Укр томат», нас знайти можна у Фейсбуці. Перед Новим роком ми підписали договори про поширення в мережах Ашан і Сільпо (але не у всіх магазинах в мережі, бо в нас немає необхідних об’ємів).
Дар’я Бура: Яка вартість ваших томатів?
Дмитро Моцак: В роздрібній торгівлі велика баночка (275 грам) коштує 90 гривень. Менша баночка коштує 50 гривень.
Дар’я Бура: Що ти найбільше любиш в своїй роботі?
Дмитро Моцак: Найцікавіше в роботі не результат, а процес, коли помідор, який лежить на полі, перетворюється на кінцевий продукт. В будь-якій роботі мені процес приносить кайф. Якщо його немає, можливо, вам потрібно передивитися свої погляди на роботу, або саму роботу.
Дар’я Бура: Чим себе мотивувати в моменти розкисання?
Дмитро Моцак: Головне хандру перейти, перетерпіти, бо завжди найтемніша ніч перед світанком. Бо після війни в цивільному житті немає нічого страшного.
