Ветеран АТО розповів як захопився стилем стімпанк і надає нове життя речам

Ветеран АТО розповів як захопився стилем стімпанк і надає нове життя речам

Дмитро Ландар, провоювавши 3 роки, після повернення з війни знайшов хобі – почав створювати речі у стилі стимпанк. Про світ фентезі, роботу з дрібними деталями та звідки бере ідеї, розповів у програмі «Після фронту».

 

 

 

 

 

Дар’я Бура: Дмитро, розкажи про стиль стимпанк і чому ти зацікавився ним?

Дмитро Ландар: Я не був до війни знайомим з цим стилем, а на крайній ротації, знайшов в інтернеті світильники, інші речі в цьому стилі, і мені дуже сподобалося. На той час я думав звільнятися і шукав чим займатися. Стімпанк мені сподобався, його характерною рисою є певні механічні речі, старі інтер’єрні речі, часом іграшки. Цей стиль нічим не обмежується – можна зробити метелика в стилі стімпанк, можна годинник, навіть одяг можна. Але це не означає, що все буде у шестерьонках. Цей стиль передбачає певні елементи механічні.

Дар’я Бура: Чим ти займався до війни?

Дмитро Ландар:  Я руками нічого не робив, моя попередня робота нічим не пов’язана з тим, що я роблю зараз. До війни в мене був бізнес. Швидше, усе прийшло з дитинства, коли я любив майструвати паперові моделі, танчики з коробків, робив їм люки, сидіння… Потім я зайнявся стендовим моделюванням. Робив літачки, мені дуже подобалося робити все, як справжнє,  мені цікаво було «бавитися» з дрібницями.

Дар’я Бура: Що ти відчуваєш, коли працюєш з такими дрібними деталями?

Дмитро Ландар:   Ти ніби занурюєшся в себе. Подобається закриватися від цього всього світу. Ти тільки про це думаєш, куди поставити ту чи іншу деталь. Цей новий світ, наприклад, стімпанк – це фентезі, поглинає тебе. Можливо, заспокоює. Стімпанк включає в себе Вікторіанську епоху, ти починаєш все вивчати, коли починаєш працювати над якимось виробом, починаєш уявляти якісь елементи і вони поєднуються між собою.

Дар’я Бура: Ти назвав стимпанк – наданням речам другого життя…

Дмитро Ландар: Я не хочу зациклюватися тільки на стімпанку. Весь світ займається такими речами: ретро, лофт, вінтаж… Я беру стару річ, в якійсь щось побачив. Наприклад, мій годинник зроблений на основі автомобільної помпи від мерседеса. Лампа – це карбюратор, старий радянський. Я щось бачу в чомусь. Можна, наприклад, з тостера чи термоса зробити автомобіль. Насправді, це не просто – прикрутити і все. Так, потрібно обіграти деталями, щоб воно виглядало цікаво. Я цим займаюся 1, 5 роки і я для себе визначаю «мертві» і «живі» роботи. А є такі роботи, для масового покупця. Хоча мені хочеться займатися творчістю.

Дар’я Бура: Звідки ти черпаєш ідеї?

Дмитро Ландар: Є речі, які ти одразу бачиш. Але зробити речі однаковими я не зможу. Такі речі не купуються, якщо вони не подобаються. Такі речі повинні радувати людину, яка їх купить. В мене буває таке, що я побачив щось в тому чи іншому предметі, починаю робити, а воно не виходить, тоді доводиться обдумувати з різних боків і робити інакше, щоб вийшло.

Дар’я Бура: Мені здається, що це більше чоловічий стиль…

Дмитро Ландар: Неправда, є багато жіночих речей. Наприклад, підвіски, брошки, корсети. Я цього не роблю, але вони є. Флешки я робив, риби з коронами.

Дар’я Бура: Чи є в тебе конкуренти в Україні?

Дмитро Ландар: У нас це не дуже розвинено. Є люди, які працюють в своєму сегменті, бо робити все дуже складно. Хтось маски робить, хтось бари оформляє. Людям подобається зовсім різне. Хтось любить брутальні речі, а хтось, як я, вичищає кожну детальку, ювелірну роботу роблю.

Дар’я Бура: Що б ти сказав тим, хто наважується на власну справу?

Дмитро Ландар: Якщо ви бачите в собі якісь таланти, не бійтеся їх проявляти.