Ветеран АТО, власник магазинів військової амуніції: Відкривають тому, хто стукає
Про власний бізнес після війни та про допомогу ветеранам-бізнесменам-початківцям у програмі «Після фронту» розповів Павло Лакійчук.
Дар’я Бура: Павло, розкажіть про себе, чим ви займалися до війни? Ви навіть якийсь час жили в США, а потім потрапили на війну.
Павло Лакійчук: В 2013 році я для себе побачив, що, на жаль, мені в Україні немає що робити. Бо, якщо ти не маєш зв’язків, когось, хто допоможе тобі влаштуватися туди, куди хочеться, твоя подальша кар’єра на цьому закінчується. Мені випала нагода на початку 2013 року пройти відбір у Варшаві на круїзний лайнер в американську компанію. Я, зокрема, ходив у плавання по Карибському морю. Рік я чекав на контракт. Після того як закінчився Майдан, мені прийшов контракт, я мав їхати до Маріуполя, отримувати паспорт моряка. Я відлетів до штатів, а в цей час в Україні почалась війна, вторгнення РФ. Я міг би повернутися, якщо чесно, але коштів зовсім не було. Я відпрацював перший контракт, другий не підписував. По поверненню, за 6 місяців вже служив у 199 навчальному центрі підготовки військ ВДВ.
Дар’я Бура: Розкажіть про свою службу?
Павло Лакійчук:199-й центр підготовки ВДВ. Ми там працювали з курсантами. Я перед цим викладав у Київському політехнічному. Мене тоді відібрали туди. Я був здивований. Частина створювалася з нуля. Але на той момент я ще не був учасником бойових дій. У березні 2016 року сформована взводно-тактична група, в складі 32-х осіб. Ми дислокувалися в Авдіївці. І зона нашої відповідальності - Авдіївська промзона.
Дар’я Бура: Після повернення з війни ви одразу зайнялися власною справою?
Павло Лакійчук: Я міг би знову повернутися до Штатів, але у багатьох військових, що повернулися з війни, вже є бажання займатися чимось своїм. Я прийняв рішення, що слід займатися своєю справою. За два місяці до звільнення, ми з моїм цивільним товаришем вирішили відкрити магазин військової амуніції. За тиждень я взяв відпустку і, замість того, щоб їхати до дружини, я почав робити ремонт в приміщенні, де мусив розташовуватися наш майбутній магазин. І так, місяць роботи, місяць зустрічей з людьми, узгодження умов постачання. І в принципі цей магазин вже півтора роки працює.
Дар’я Бура: Чому саме військова амуніція?
Павло Лакійчук: У нас війна. У нас постійно призов відбувається. Нам слід щось докуповувати. Голих-босих хлопчиків вже нема, армія забезпечує солдат на високому рівні. Просто, багато речей зношуються на полігонах. Військові постійно на полігонах знаходяться. Те, що видається на пів року може вбитися за 2-3 місяці. Тому постійно триває докуповування, тих чи інших речей. Розуміючи специфіку цих речей, ти розумієш, що саме потрібно та в якій кількості.
Дар’я Бура: Чи було у вас якесь розуміння як вести бізнес, чи писали ви бізнес-план?
Павло Лакійчук: Якщо чесно, все робилося навпомацки, все пізнавалося в процесі, гулі набивалися також. Базових знань з маркетингу, з бухгалтерської справи не було. Тому всі спроби були втілені на першому магазині військової амуніції. Згодом я потрапив на навчання до Київської школи економіки, вони проводили 3 набори по 3 місяці. Ті знання, що вони дали – це дуже вагомо. Мій бізнес вже рік як працював, але ми маємо навчатися весь час. Після того як ми випустилися – 12 чоловік – ми тримаємося разом. Створили маленьку Асоціацію ветеранських ініціатив, де допомагаємо іншим і намагаємося допомагати один одному.
Дар’я Бура: Чи дорого обійшлося відкриття магазину?
Павло Лакійчук: Для успіху справи важливо, окрім грошей, мати навколо людей. В мене є два партнери – один у стаціонарних магазинах, інший – в інтернет-магазині. Мені пощастило мати поряд людей з якими спільні інтереси. Відкриття офлайн магазину обійшлося у близько 60 тисяч гривень, з яких 35-40 тисяч ми витратили на закупівлю товару. Але товар ми купували 50х50. І 20 тисяч – це ремонт і меблювання магазину.
Дар’я Бура: Де ви знаходили людей, які допомагали вам з товарами?
Павло Лакійчук: Що стосується військової амуніції, є кілька напрямків: те, що привозиться з-за кордону, те, що шиють в Україні. Перших хмельницьких партнерів ми знайшли через знайомих знайомих. Ми поспілкувалися і отримали умови 50х50. Є постачальники, які привозять з Німеччини, Польщі чи Китаю. Ці люди є в інтернеті. Під час співпраці, вони нададуть вам таку знижку, яка буде вашим заробітком – 15%, 20% 30%.
Дар’я Бура: Чи ви досліджували ринок України, чи є у вас конкуренти?
Павло Лакійчук: У нас немає конкурентів, бо ми дуже маленькі. Все можна порахувати: у нас 350 тисяч українців у ЗСУ, 350-400 тисяч відмоблілзованих, СБУ, Нацгвардія, Нацполіція, пожежники. Це все потенційні клієнти. Відсіюємо одразу половину… Орієнтовно 600 тисяч залишається потенційної аудиторії. До того ж, можна додати аудиторію не військову, але ту, яка любить активний відпочинок.
Дар’я Бура: Де вас шукати?
Павло Лакійчук: Наш інтернет-магазин називається Militari360, один магазин в Житомирі називається «Динаміт», інший – на околицях Житомира «Воєнторг».
Дар’я Бура: Яка у вас цінова політика?
Павло Лакійчук: Якщо ми працюємо з крупними виробниками, тим більшу знижку вони нам дають. Ми зараз продаємо готові речі. Ми не працюємо з тим, що під замовлення. Це трохи складніше.
Дар’я Бура: Наскільки складно в Україні розпочати власну справу?
Павло Лакійчук: Немає нічого складного. Якщо за стаціонарний магазин ми заплатили 60 тисяч гривень, то за інтернет-магазин – 20 тисяч. З яких 10 тисяч – це магазин на промі. І 10 тисяч – це обертові кошти. Треба відкрити ФОП на єдиному податку, щомісяця сплачувати 1600 грн. Але варто чітко розуміти, що оберт коштів не має перевищувати 1.5 мільйонів.
Дар’я Бура: Чи траплялися помилки, на яких довелося повчитися?
Павло Лакійчук: Чогось глобального не траплялося. Я лише можу сказати, що працювати в офлайні значно важче, ніж в онлайні.
Дар’я Бура: Розкажіть про ваших 12 партнерів і чим ви допомагаєте іншим ветеранам?
Павло Лакійчук: Ми реєструємо Національну Асоціацію ветеранських ініціатив. Ми допомагаємо один одному, у нас є юрист, бухгалтер, маркетолог. Разом із компанією AXIOS ми вирішили створити консультативний кабінет і допомагати тим ветеранам, які хочуть відкрити власну справу, ділимося досвідом і своїми помилками. За час мого спілку4вання було 5 осіб, з яких двоє мають відкривати власну справу, двоє вагаються, і один вирішив, що бізнес – це його, і він краще вістується на роботу.
Дар’я Бура: Ви допомагаєте не залежно від ідеї бізнесу?
Павло Лакійчук: Абсолютно. Але у всіх випадках ідеї трансформуються, людина починає дивитися на свою ідею під іншим кутом.
Дар’я Бура: Який для себе найважливіший урок ведення власного бізнесу ви винесли?
Павло Лакійчук: Перший урок – це відкривають тому, хто стукає. І другий – потрібно довіряти людям з якими працюєш. А ще я засвоїв ще один урок: Перший мільйон ділиться легко, 10 млн діляться важко, 100 млн не діляться. Тобто, коли ви ростете, ваш бізнес зростає, значить, мають будуватися певні правила, які приймаються вами і вашими партнерами і ретельно прописуються, щоб потім не було так боляче.
