Ветеран-засновник клінінгової компанії: Якщо робити свою справу гарно, ти будеш затребуваним

Ветеран-засновник клінінгової компанії: Якщо робити свою справу гарно, ти будеш затребуваним

Володимир Коновалюк пройшов війну у її перший рік. Там він боровся з нечистю, яка прийшла на наші землі. По поверненню не замкнувся у собі і власних переживаннях, а започаткував компанію, яка бореться з брудом  - Брудбастерс.

Дар’я Бура: Володимире, чим ви займалися  до війни?

Володимир Коновалюк: До війни я жив у Миколаєві і в основному займався хімчистками салонів машин. Працював спочатку на авто мийці, а потім перейшло все до хімчисток. Згодом почав підпрацьовувати самостійно з клієнтами. Вже після війни в Києві, я згадав про це і хотів зайнятися виключно хімчистками, але потім відкрив для себе таке явище як прибирання.

Дар’я Бура: А звідки у вас така тяга до прибирання і чистоти?

Володимир Коновалюк: Це ще від дитинства, ми жили в селі, а  там складніше, ніж в місті слідкувати за порядком – більше сіна, сміття, зерна, трави. Мені це не подобалося. Я підмітав весь час, мив підлогу. Навіть мама мене часом сварила, бо я це робив або пізно увечері, або рано зранку, або навіть вночі. Я слухав радіо і тихенько підмітав, поки вітчим спав на кухні і сварив, щоб я йшов спати.

Дар’я Бура: Чи саме любов до чистоти стала поштовхом у виборі справи?

Володимир Коновалюк: Можливо. Але, напевно, це на підсвідомому рівні. Коли я вже переїхав до Миколаєва, працював на різних роботах – і кур’єром, і охоронцем, а потім перейшов до авто мийок. А тут, в Києві, мабуть, згадав. Коли довелося вирішувати, що потрібно чимось займатися.

Дар’я Бура: А чому вирішили створити саме власну справу, а не влаштуватися на роботу до когось?

Володимир Коновалюк: Я не пунктуальний, а на роботу потрібно вчасно приходити. Зараз рішення, хай навіть не найкращі, але приймаю я сам. А з кимось не погоджуватися, сперечатися – не завжди є можливість, право.

Дар’я Бура: Чи війна дала якийсь поштовх у прийняті цього рішення?

Володимир Коновалюк: Війна дала поштовх, що варто діяти трохи впевненіше. Хай коряво, не зовсім правильно, але треба брати і робити. А працювати на себе я вирішив вже тут.

Дар’я Бура: Чи мали ви колись досвід ведення бізнесу? Чи усвідомлювали з чого починати, як?

Володимир Коновалюк: Насправді, я абсолютно нічого не знав. Я захоплювався різними книжками – Кіосакі, Корнегі… Але це поверхнева теорія. В мене і знайомих серед підприємців не було. Всьому навчався по ходу дії.

Дар’я Бура: Чому вирішили саме в Києві відкривати фірму, в Миколаєві ж напевно простіше?

Володимир Коновалюк: Мені здається, це відносно. На об’єм такого міста і конкуренція велика. Там, на об’єм того міста, і конкуренція менша. В Києві більше можливостей, тут все. Це мегаполіс, тут дуже багато різного народу. Тут себе тільки тупий не знайде.

Дар’я Бура: Слабша людина, яка не згідна приймати конкуренцію, напевно і не зможе в столиці.

Володимир Коновалюк: Слабша людина, напевно, ніде не зможе. Тут треба бути більш активним і постійно шукати, діяти, рискати. В селі простіше, а тут перед тим, як зробити роботу, треба її спочатку знайти, переконати людей, щоб вони довірили тобі цю роботу.

Дар’я Бура: Чи ви, коли вже визначилися із справою, чи вивчали ринок конкуренції, чи вибудовували якісь кроки для себе?

Володимир Коновалюк: Ні. І бізнес-план не писав.

Дар’я Бура: А як все починалося?

Володимир Коновалюк: Брудбастерс започатковували двоє – я і  мій товариш по службі Сергій. Ми якось зустрілися у 2016 році. Ми заговорили про те, хто чим буде займатися. І я запропонував зайнятися чисткою диванів. Наша фішка мала бути – білі шкарпетки і білі рукавички. Чомусь здавалося, що це якийсь символ чистоти, мовляв, якщо люди прийшли в таких аксесуарах, то результат точно буде якісним. Він підтримав цю ідею і ми почали підключати свої можливості. Він вигадав цю назву, знайшов людей, які зробили нам логотип…

Дар’я Бура: А чому саме така назва?

Володимир Коновалюк: Брудбастерс – Сергій так пояснював, що Україна – Європейська. Бруд – українське слово, бастер – англійське. Це для людей сучасних і цивілізованих, які дивляться в Європу.

Дар’я Бура: І як було далі…

Володимир Коновалюк: Знайшлися люди, які зробили нам сайт. Також, нам без відсотків позичили грошей, на які ми купили пилосмок – звичайний, німецький. Якісь порошки накупили для хімчистки. І спершу чистили дивани по знайомим. Найперше замовлення було від мого друга, він має бухгалтерську фірму, він веде мені бухгалтерію. Ми в нього чистили ковролін.

Дар’я Бура: Яким був стартовий капітал, скільки коштів знадобилося для відкриття бізнесу?

Володимир Коновалюк: Близько 2 тисяч доларів.

Дар’я Бура: На що одразу довелося витратити?

Володимир Коновалюк: Пилосмок купили. Ми поїхали в Епіцентр, бо тоді не знали, що в таких Гіпермаркетах не продається спеціалізована техніка для професійного прибирання. Це як існує традиційна медицина і народна… Накупили також різні лаки, миючі, швабри, відра. Все, як ми думали, нам потрібно. Знайомий, який робив нас сайт, подарував нам аудіокнижку одного достатньо успішного підприємця «Мої перші 100 тисяч доларів на прибираннях приміщень». В одній з глав був список усіх необхідних засобів і інвентарю. Напевно, він був такий самий, як ми, і не розбирався. Радив Domestos, Mr. Proper, Туалетный Утенок. Там ще така фішка була  - якщо Туалетный Утенок закінчується, пляшку не викидайте, а заливайте туди дешевший засіб.

Дар’я Бура: Виявилося, що ці речі не підходять для професійної чистки?

Володимир Коновалюк: Вони абсолютно не підходять. Собі вдома можна таке купувати, але коли людина замовляє спеціалізовану послугу, то вона і розраховує на результат. Через певний час страждань, коли доводилося вручну все віддраювати, а воно ж все пошкоджує поверхню, ми прийшли до того, що варто цього позбавлятися.

Дар’я Бура: Як ви зрозуміли, які речі для цього потрібні і правильні?

Володимир Коновалюк: Це все сталося тоді, коли Сергій зрозумів, що клінінг – це не його і мені довелося самому розбиратися. Випадково у фейсбуці наштовхнувся на пост про семінар по чистці текстильних м’яких меблів і килимів. Я туди прийшов і там почув про професійні засоби. Спостерігав і був в шоці від того, з якою легкістю ведучий семінару виводить зі зразка білого килима виводить зеленку і він знову стає білим. Це було настільки чітко і впевнено, що я зрозумів, що варто рухатися ближче до професіоналізму. Почав відвідувати семінари по догляду за підлогою, за різними речима. Це все платно, але за будь-які знання потрібно платити. Проте, зараз ми працюємо професійно.

Дар’я Бура: Скільки часу минуло від початку справи, навчання і до професійності?

Володимир Коновалюк: Гадаю, трохи менше року. Ми виїжджали на тому, що мали впевнений вигляд і робили все, що треба. Але, можна і ножем поголитися, а можна взяти бритву. Ефект в нас був, але це було дуже довго.

Дар’я Бура: На чому довелося ще навчитися?

Володимир Коновалюк: З персоналом. Ми почали з третього чи четвертого замовлення наймати людей. Ми хотіли все й одразу – навчитися організовувати людей на звичайних хрущівках, щоб потім впевненіше це робити в торгових центрах чи офісах. Компаньйон мій до війни працював на телебаченні, у нього був досвід керування людьми, і я вже в нього переймав цей досвід.

Дар’я Бура: Як ви набували клієнтську базу?

Володимир Коновалюк: Так, певну базу ми маємо, але постійно потрібно розширятися. Ми займаємося різними видами прибирання – генеральними, стандартними,займаємося доглядом за підлогою, чисткою меблів. Підтримуючими прибираннями не займаємося, тому потрібно постійно шукати замовлення. Ставили рекламу через OLX. Зараз частково самі клієнти нас знаходять через рекомендації, ми розповсюджуємо листівки. Я нещодавно переїхав на Софіївську Борщагівку, там багато новобудов, і саме там така послуга дуже актуальна.

Дар’я Бура: Скільки коштує почисти квартиру?

Володимир Коновалюк: Якщо стандартну однокімнатну – від 3000 гривень і вище. У залежності від стану, побажання, і так далі. Це не враховуючи вікна. Вони окремо заміряються і коштують від 50-60 гривень за квадратний метр. В ці 3000 грн входить знищення пилу на стінах і стелі, мийка плінтусів, радіаторів опалення, прибирання санвузлів і ванних кімнат, дезінфекція умивальників, унітазів, ванн. Мийка душевих кабін, прибирання вітальні. Він вхідних дверей до вікон – робиться все.

Дар’я Бура: Скільки часу потрібно на проведення такого прибирання?

Володимир Коновалюк: По-різному. Найкоротший термін прибирання був 6 годин. А найдовший – годин 15. Перед тим, як взяти замовлення, відбувається попередній огляд об’єкту. Ми спілкуємося з власником, говоримо як ми це бачимо, вислуховуємо побажання, складаємо ціну і приступаємо.

Дар’я Бура: Скільки у вас працює людей і чи ви самі приймаєте участь у роботах?

Володимир Коновалюк: Часто я сам виконую роботу. Можливо, тому, що я не навчився повноцінно довіряти людям цей процес. Ще сидить в голові вислів: Хочеш зробити добре – зроби сам. Хоча я залучаю людей з інших компаній. Також беру контрактників, але вони прибирають офіси. Деякі вже по другому року працюють. Але на офісах не наживешся, це більше як додатковий прибуток. В основному, ми прибираємо в квартирах, домах, обслуговуємо корпоративних клієнтів. Часом беремо замовлення по прибиранню яхт.

Дар’я Бура: Що вам найбільше подобається робити в вашій роботі?

Володимир Коновалюк: Результат. В мене якось запитали, чому саме клінінг і я відповів – тому, що результат цієї діяльності видно одразу.

Дар’я Бура: Скільки може бути замовлень на день?

Володимир Коновалюк: Залежить від ціни замовлення. Можна виконати одне замовлення і отримати тижневий дохід, а можна зробити 20 замовлень і не виконати норму.

Дар’я Бура: Через скільки часу окупилась та сума, яку ви вклали у справу?

Володимир Коновалюк: По-моєму, через півроку. Але якби ми підійшли більш підготовленими до всього, вивчили ринок, знайшли клієнтів, зробили так, як це треба зробити, окупилося б значно скоріше. Можна кількома замовленнями відбити, ще й заробити.

Дар’я Бура: Чи правильно налаштовуватися на гроші, починаючи власну справу?

Володимир Коновалюк: Думаю, не правильно. Потрібно налаштовуватися на клієнта і на те, що він хоче, і чи можеш ти йому в цьому помогти. Якщо ти робиш гарно, ти будеш затребуваним. А якщо думати, що одразу піде бабло, я керуватиму, то тут простіше навіть не братися.

Дар’я Бура: Зі свого досвіду, чи можете дати поради тим, хто мають  бажання відкрити власну справу.

Володимир Коновалюк: Потрібно зрозуміти, чи потрібно комусь те, що ти пропонуватимеш. Пройтися по потенційним клієнтам, замовникам, вивчити їхні потреби і побажання. Треба подивитися на реакцію – може це і не треба нікому. Добре вивчити специфіку діяльності. Варто знайти тих, хто досягнув вершин у цій справі, хто зможе проконсультувати. Самому буде якщо не складно, то зовсім нереально. Воно не повинно бути в тумані. Потрібно походити на таку роботу, подивитися як все працює. Взагалі, дуже добре – влаштуватися якимось чорно робочим і дійти до керівної посади.

 Дар’я Бура: Чи є у вас для когось знижки, чи якась інша соціальна складова?

Володимир Коновалюк: Постійних знижок немає, але я коли хочу, то роблю і доволі приємні. Іноді можна спершу дорого зробити. А наступного разу безкоштовно.

Дар’я Бура: Де знайти вашу компанію?

Володимир Коновалюк: Є наш сайт, який можна знайти ввівши у пошуковику назву Брудбастерс, є сторінка у фейсбуці, а також на OLX.

Дар’я Бура: Які у вас плани по розвитку?

Володимир Коновалюк:  Думаю варто виходити на рівень валового доходу у 500 тисяч гривень на місяць. Коли дійду до цього, можна думати про щось інше. Для себе я знаю концепцію і її потрібно втілити.