Визволення Слов’янська та Краматорська

Визволення Слов’янська та Краматорська

Початок липня 2014 року пройшов тихо – було оголошене перемир'я. Проводилося перегрупування військ, але водночас нарощувала сили й група Гіркіна, що була в Слов'янську. Саме туди стягувались добровольці з боку РФ. Ситуацію для них ускладнювало ще й те, що для керівництва «ДНР» та «ЛНР» він був чужаком з його ідеями «Новоросії».

 

Рівень підготовки бойовиків був дуже добрим – навіть доріжки між окремими частинами опорних пунктів не були протоптані, що є свідченням того, що нам протистояли не шахтарі. Після взяття позиції наші військовики знайшли в кинутих бункерах російські пайки, літературу, зброю — все нещодавно виготовлене.

Гарнізон налічував від двох до двох з половиною тисяч бойовиків. Основні угрупування знаходилися у Селезньовці, контролюючи мости через річку Казений Торець та у Миколаївці.

До операції визволення міста було залучено близько 2200 осіб, залучені підрозділи 95, 80, 79, 24 бригади, окремі артбатареї, спецназ.

В ніч з 2 на 3 липня штурмові групи ЗСУ почали штурм опорників навколо Миколаївки та Селезньовки.

Коли група командира 1 батальйону 79 бригади вийшла на південну околицю Миколаївки, вони побачили декілька бусиків, що швидко забиралася геть. Її накрили артилерією. Після цього радіоефір буквально спалахнув перемовинами – було знищено групу спецпризначення з РФ, і серед них — ті, хто реально керував обороною Слов’янська.

Ввечері 3 липня Гіркін почав готувати втечу. То була саме втеча, а не відступ — навіть не всі бойовики на блокпостах знали про цей план виходу з міста.

В облозі не вистачало людей, тому крізь лінію наших військ, в районі 5 блокпосту, спробувала прорватись бронегрупа у складі — 2 танків, БМД, БМП та САУ «Нона».

Командир сепаратистів сподівався, що група пройде до Краматорська, але не вийшло — їх частково знищили та відбили.

Чимало суперечок точиться навкруги виходу групи Гіркіна на Донецьк. Насправді, в умовах суцільної міської забудови та руху цивільного транспорта відкривати вогонь або атакувати авіацією було неможливо.

Слов’янськ і Краматорськ було звільнено.