Влад Сорд, ветеран 93 бригади: Про власне видавництво містичної літератури

Влад Сорд, ветеран 93 бригади: Про власне видавництво містичної літератури

Влад Сорд пробув на війні близько 5 років. Служив у Правому секторі та ОУН, демобілізувався з 93 ОМБр. Після повернення з війни разом з дружиною письменницею Вікторією Гранецькою створив видавництво містичної літератури «Дім химер». Про те, як визначитися із власною справо, чому саме така література цікавить видавців та як створення книг перетворити на щось незвичне, Влад розповів в ефірі програми «Після фронту».

Дар’я Бура: Розкажи чим ти займався до війни?

Влад Сорд: Я жив і навчався в Криму, мав відношення до Верховної Ради Криму. Хоча, краще сказати так: Це все було до революції, а до війни я був на революції. Коли повернувся після революції, нічого мого в Криму вже не залишилося. Але родом я з Вінницької області. В 16 років втік до Криму і почав сам собі здобувати і будувати те, що хотів. Будувалося досить легко, але, що легко приходить, те легко і йде. Коли я повернувся після революції додому в Сімферополь, то мені відкрили двері моєї квартири якісь люди із Саратова. Показали мені документи, ідентичні моїм, тільки російські.

Дар’я Бура: Ти майданівець, поет, поїхав на Схід у перші дні війни. Як прийняв це рішення?

Влад Сорд: Я себе пам’ятаю з 11 років. І з 11 років я пишу вірші. Все своє свідоме житті я знав, що буде революція і війна. Не знав лише, в якому порядку це буде. З самого малку я читав профільну військову літературу, ніби відчував. За час своєї служби зустрічав не мало людей, в яких було таке відчуття і такий підхід. В Криму я не слідкував за соцмережами, вів повністю аполітичне життя і коли почув, що почалася революція мене це дуже зачепило. Мені хотілося пересвідчитися чи це справжня революція, хотілося дізнатися правду. Я приїхав на Майдан і побачив, що все по-справжньому. І коли почалася війна, в мене навіть не було питання: їхати чи не їхати – це мій обов’язок. Після штурму готелю Дніпро, з Правим сектором поїхав на Десну. І так закрутилося, Правий сектор, ОУН, майже оформилися в Азов, а потім контракт з 93, з якої я звільнився.

Дар’я Бура: Чи був в тебе адаптаційний період?

Влад Сорд: В мене було таке враження, - коли ти повертаєшся з війни, ти нікому не потрібен. І ти так побудеш місяць-два і сам собі стаєш непотрібним. Не знаєш, чим займатися. Після років в армії відбувається дуже сильна профдеформація особистості. Якщо себе не брати в руки, можна спитися.

Дар’я Бура: Як себе брати в руки?

Влад Сорд: Все насправді дуже просто, але водночас – дуже складно. В мене є багато побратимів, які вважають, що їм все має в пасти на голову і прийти само. Так не буде, на жаль. Всі знають, що ходити на пости, робити якісь вилазки часом – це важка праця і небезпечна. Так само і тут, через тяжку працю можна вижити. Якщо людина займе нішу з важкою роботою, навіть працюючи сама на себе, тоді щось вийде. Тому, що це знову стресові умови, а такі умови є комфортними для нас. Чим менше будуть чекати, що щось їм впаде з неба і почнуть працювати, тим все буде добре.

Дар’я Бура: Як в тебе з дружиною виникла ідея створити видавництво?

Влад Сорд: У нас був період, коли ми ледве зводили кінці з кінцями. Якось Віка замріялась і сказала: «От, якби створити видавництво і видавати ті речі, які ми любимо. Ми ж любимо класні речі». А я відповів – чому б ні,робимо. Були моменти, коли я думав, що воно мені не потрібно. Але Віка вже загорілась і спонукала до роботи. Ми один одного підтримуємо, ідеї генеруємо. Хтось каже одне речення, а інший друге речення. Так розвивається ідея. Концепція, так вигадуються промоції, книги, верстки, формати презентацій, трейлери.

Дар’я Бура: Чи впливає спільна справа на сім’ю?

Влад Сорд: Я думаю, це нас зміцнює. У нас обох є негативні сторони і в характерах, і в роботі. Наприклад, Віка схильна у дуже стресових ситуаціях занепадати духом. Я дуже погано рахую не залежно чи стресові умови, чи ні. По одинці ми б не змогли керувати видавництвом і робити те, що ми робимо разом. У нас чудовий симбіоз.

Дар’я Бура: Чи прописували ви бізнес-план?

Влад Сорд: Був. Але був для того, що в центрі зайнятості є така річ – коли захищаєш свій бізнес-план, можна отримати всю суму зразу на його втілення. Ми не поцікавилися яка це сума, і писали для цього бізнес-план. Дуже круто його прописали. Ми його захистили.  І отримали ті гроші – чи 6 чи 10 тисяч дали мені і Віка отримала до 7 тисяч гривень. Ми тоді не до кінця прорахували, що нам потрібно.

Дар’я Бура: Ви змогли прорахувати, що вам було потрібно для видавництва?

Влад Сорд: Ми знали це відразу. Нам потрібні були комп’ютери. Я собі купив ще під час служби один дуже крутий ігровий комп’ютер, думав, що буду грати на ньому, а вийшло, що почав вивчати різні круті програми. Досвіду у роботі мені дало те, що я довгий час був в 93 бригаді у прес-службі.

Дар’я Бура: Ти оформляєш книжки, Віка працює з текстами. Де ви друкуєте книжки?

Влад Сорд: У нас є дві типографії, з якими ми співпрацюємо. У них різні умови і різні терміни. Але ми виконаємо всі зобов’язання, тому, що до Книжкового Арсеналу ми плануємо встигнути вісім новинок видати. Це варто того, щоб не спати.

Дар’я Бура: Розкажи, чому «Дім химер» і на якій літературі ви спеціалізуєтесь?

Влад Сорд: Коли ми вигадували концепцію видавництва, вирішили не винаходити велосипед і зайнятися химерною літературою, яку ми дуже любимо. Наразі, на такій класній українській літературі спеціалізується тільки видавництво Жупанського. Олексій Жупанський робить дуже круті речі і в нього виходить серія «альтернатива» - одна з моїх улюблених. Нам подобається така література, ми бачили, що вона є, що є круті автори. Можна набрати перекладних авторів, але сенс нашого видавництва у тому, щоб розвивати українську літературу. Мене дуже дратує, коли автор пише текст і використовує закордонні імена, не залежно від контексту. Це було колись модно, зараз воно виглядає дивно. Якщо це не стосується життєвого досвіду самого автора. Я веду до того, що американці напишуть краще за наших про своїх героїв. А крім нас про нас краще ніхто не напише. На це і орієнтувалися. Ми хотіли збільшити на українському ринку вибір химерної літератури. Хотіли його розвивати. Щодо визначення «химерної літератури» - це темна поезія, альтернативна історія, темне фентезі, стімпанк, антиутопія різного формату, хоррор, містика, магічний реалізм. Ми коли робили опитування щодо жанрів, у нас були і порно-драма та порно-комедія. Це також належить до химерного кластеря літератури. Темна поезія – це визначення, яке зробила наша команда, в якій є крім мене і Віки, чотири ветерани і дві творчі дівчини.  Темна поезія – це поезія, яка межує з окультизмом і більше схожа на закляття, ніж на  вірші. Ми дуже хотіли б видавати містифікацію, або нон-фікшин, але щось типу Алістера Кроулі. Ми хочемо це винести на нормальний рівень, щоб  це не було типу «Сутінок», бо вони нівелюють поняття містики.

Дар’я Бура: Чи дорого видати книжку автору?

Влад Сорд: Безкоштовно. Справа у тому, що видавничий бізнес і самвидав відрізняються один від одного. Самвидав – це коли автор приходить в видавництво і за власні гроші видає будь-що. Видавництво так не працює. У видавництва є відбір. Нас навіть на початку критикували за надто суворий відбір, але ми не вважаємо його таким.  Поміж нюансів – що потрібно надіслати, в якому форматі, головний момент, який для нас важливий – це якраз те, що автор разом із синопсисом до рукопису і власною біографією, має надіслати рецензію від будь-якого більш-менш відомого діяча (письменника, художника). Сенс у тому, що під лежачий камінь вода не тече. Так, автору потрібно трохи напрягтися, взяти себе в руки, домовитися, вирішити яким чином він отримає цю рецензію. Далі ми самі будемо визначати якість тексту і тему. Бувало різне, присилали якісь «мутні» тексти, відверто ватні автори. Я дуже люблю Кідрука і Жадана. При тому, не всім бути такими. Але автор повинен працювати і докладати зусиль. 

Дар’я Бура: Наскільки складно окупити таку справу, як у вас?

Влад Сорд: Плюс-мінус це буде видно по щоквартальним звітам. В цьому орієнтується Віка. Сенс у тому, що ми будемо розуміти наскільки прибутковою була та чи інша книга до кінця цього року. У нас є дві контрольних точки – Книжковий арсенал і Форум видавців. Між ними ще різні фестивалі. В сумі 18 книг ми цього року зможемо видати. Як вони продаватимуться, що з цього вийде – побачимо. Але можу гарантувати те, що вони окуплять власний друк. Таким чином ми вийдемо в нуль. А насправді, ми почали формувати авторів на наступний рік, тому, що дуже багато рукописів.

Дар’я Бура: Які плани на майбутнє?

Влад Сорд: Цілком реальні плани – вийти на закордонний ринок. Ми вже робимо невеличкі кроки. Хочемо з часом  чаcтину обов’язків перекласти на іншу людину на засадах повноцінного працівника. Я бачу це як плацдарм роботи для моїх побратимів, які повернуться з армії.