Волонтер, голова фонду «Армія SOS»: Ми будемо займатися своєю справою, поки не доведемо її до кінця

Волонтер, голова фонду  «Армія SOS»: Ми будемо займатися своєю справою, поки не доведемо її до кінця

На початку війни вони вирішили, що варто допомагати армії. Напередодні, 5 грудня, в Україні відзначали День волонтера. Про те, чи потрібні волонтери зараз армії та звідки вони черпають сили для роботи, розповів волонтер, голова фонду  «Армія SOS» Ярослав Тропінов.

Дар’я Бура: З чого для вас почалося волонтерство і чи не втомилися ви цим займатися за 5 років війни?

Ярослав Тропінов: В нашій громадській ініціативі Армія SOS волонтерство для більшості розпочалося з Майдану. Потім, коли відбулася анексія Криму, ми зрозуміли, що Росія не зупиниться і буде далі продовжувати мати територіальні претензії до України. І,відповідно, єдиним нашим захисником є армія. Тому ми почали допомагати їй.

Дар’я Бура: Як на вашу думку, за ці роки війни змінилася армія?

Ярослав Тропінов: Ми допомагаємо армії з перших днів і бачимо все, що з нею відбувається за ці понад 4 роки. Наша армія значно зміцнилася. Як в технічному плані, так і в моральному та вольовому. Саме армія стала тим інститутом, якому наразі найбільше довіряють прості люди.

Дар’я Бура: Якщо волонтери продовжують існувати, а армія досі потребує допомоги – це свідчить про звичку волонтерів допомагати чи звичку армії – звертатися до волонтерів, чи, все ж, про неналежну забезпеченість ЗСУ?

Ярослав Тропінов: Армія дуже змінилася в технічному плані, з військовому забезпеченні. В основному. Держава сама забезпечує армію, але ми, все ж, продовжуємо допомагати, бо є вузькоспеціалізовані проекти, в яких держава все ще не є сильною.

Дар’я Бура: В чому залишаються ще гострі потреби армії, з якими можуть справитися волонтери і суспільство в цілому?

Ярослав Тропінов: Це технічні, інноваційні проекти, де держава ще недостатньо просунулася в своєму розвитку допомоги армії. Щодо Армії SOS, в нас є три основні напрямки: програма «Мапа» - артилерійські розрахунки, корегування артилерії, карти для розвідки, саперів, планування штабних операцій; будівництво безпілотних літальних апаратів та їх експлуатація в зоні ООС; комплектування маневрених груп радіо-електронної розвідки.

Дар’я Бура: Як ви можете охарактеризувати народну допомогу армії? Люди ще відчувають, що потрібні армії?

Ярослав Тропінов: Фінансові надходження дійсно скорочуються, але залишаються корпоративні спонсори, фізичні особи, які продовжують допомагати. Люди розуміють, що їхня допомога важлива.

Дар’я Бура: Наскільки складно стало мотивувати людей допомагати армії?

Ярослав Тропінов: Ми не застосовуємо якихось особливих мотиваційних підходів, ми просто з року в рік звітуємо і люди розуміють це і продовжують допомагати.

Дар’я Бура: Що сьогодні просить звичайний боєць?

Ярослав Тропінов: На початку війни просили абсолютно все. Зараз всі запити є вузькоспеціалізованими. Тобто, військові розуміють, що волонтери володіють інформацією щодо забезпечення армії і вони допомагатимуть по напрямкам, де допомога дійсно важлива.

Дар’я Бура: Як на вашу думку, роки війни вплинули на суспільство?

Ярослав Тропінов: На мою думку, роки війни згуртували суспільство. Люди зрозуміли, що повинні приділяти свій час для країни і для армії. Як би це не звучало, але ці роки згуртували і допомогли розвинутися нам як нації.

Дар’я Бура: Які перед собою завдання ставить Армія SOS на найближчий термін?

Ярослав Тропінов: Ми прагнемо довести наші три проекти до логічного завершення. Цим завершенням ми бачимо, що держава прийняла на озброєння нашу програму Мапа. В принципі, це вже відбулося – офіційний код передано до Міноборони. Щодо літаків ми теж вважаємо, що не повинні кинути всі 4 роки напрацювань.