"Всі зібрані кошти з моєї збірки підуть на реалізацію побудови пам’ятника Василю Сліпаку", - письменниця Валерія Карпиленко
Про історію написання збірки «Квіти і зброя» та участь у благодійній акції щодо створення пам’ятника Герою України Василю Сліпаку в ефірі Армія FM розповіла письменниця, волонтерка, учасниця бойових дій Валерія Карпиленко.
Наталія Шмарко: Нещодавно вийшла друком ваша книга, розкажіть про неї...
Валерія Карпиленко: Книга має назву «Квіти і зброя». Я видала її, коли стала офіцером запасу, проте перед тим, як пресофіцер полку "Азов" у Донецькому прикордонному загоні, я багато спілкувалася із нашими захисниками та записували їхні історії прозою. А для душі я писала вірші про їхнє життя та подвиги.
Наталія Шмарко: Ви почали писати вірші в дитинстві чи пізніше, коли стали військовою?
Валерія Карпиленко: В дитинстві, мешкаючи в місті Шахтарськ, де розкішні краєвиди, я писала вірші про природу цього мальовничого містечка. Проте з початком війни докорінно змінилася тематика творчості. В першу чергу я розповідаю історії наших військовослужбовців, але поєдную це із описом природи, адже саме нашу землю та її красу захищають українські воїни на Сході.
Наталія Шмарко: Це перша Ваша книга?
Валерія Карпиленко: Це друга моя віршована збірка. Перша війни не стосувалася, тому що вона вийшла ще до початку подій на Сході. Попри те, що надалі виходитимуть інші збірки, книга «Квіти і зброя» залишиться для мене найважливішою та найдорожчою, тому що вона писалася в роки війни і я вклала в неї всі свої емоції.
Наталія Шмарко: У цій збірці вірші тільки на воєнну тематику?
Валерія Карпиленко: Збірка поділяється на декілька розділів. Є розділ, який присвячений лише нашим воїнам, є також розділи присвячені природі, українським традиціям, але тематика війни та історії наших військовослужбовців прослідковується в усіх віршах.
Наталія Шмарко: Мені відомо, що кошти від продажу цієї крини підуть на доброчинність, розкажіть про це...
Валерія Карпиленко: На Сході України триває не лише фізична, але й інформаційна війна і я борюся за українську мову та культуру особливо на цій території. А коли дізналася про ідею громадської спілки «Музичний Батальйон» щодо створення пам’ятника Василю Сліпаку в його сквері на Андріївському узвозі, захотіла допомогти. Тому всі зібрані кошти з моєї збірки підуть на реалізацію побудови цього пам’ятника, щоб кияни і гості міста бачили та пам’ятали цю велику людину.
Наталія Шмарко: Де можна замовити вашу книгу?
Валерія Карпиленко: Її можна замовити, перераховувавши кошти музичному батальйону напряму. Також в соціальних мережах можете писати мені, що чекаєте книгу.
Наталія Шмарко: Ви звернулися за співпрацею до музичного батальйону, а чи любите ви співати?
Валерія Карпиленко: Співала зовсім в ранньому дитинстві. Перебуваючи у добровольчому батальйоні «Азов» відкрила для себе спів заново. Зараз я закінчила військову службу та почала вчитися грати на бандурі. Хочеться показати, що бандура не лише старовинний інструмент, а й також він має місце у сучасному світі. Я можу сказати, що лише вчуся, але з часом впевнена будуть хороші результати.
Наталія Шмарко: Хто вас підтримував у виданні книги?
Валерія Карпиленко: Моєю підтримкою були друзі, коханий, бабуся, яка є переселенкою з міста Шахтарськ і зараз живе зі мною в Маріуполі. Чотирнадцятий рік показав, хто може бути другом, хто може бути близькою людиною, а хто ні.
Наталія Шмарко: Скільки коштує ваша книга?
Валерія Карпиленко: Рекомендована ціна 150 гривень, але хтось дає більше. Були такі випадки, що підходили, наприклад, люди літнього віку, які живуть на пенсію і просто скидали стільки коштів, скільки могли на пам’ятник. Звичайно, я у вдячність надсилаю книжку. Орієнтуватися можна на 150 гривень, але платити скільки не шкода.
Наталія Шмарко: Ви вже орієнтовно визначилися в якому саме місці буде встановлено пам’ятник?
Валерія Карпиленко: Так, в місті Києві, в артсквері Василя Сліпака, який вже названий на честь цього видатного героя. Розташований артсквер на вулиці Андріївський узвіз.
Наталія Шмарко: Чи ви вже працюєте над чимось новим?
Валерія Карпиленко: Насправді, я дуже люблю добрі, світлі історії, тому у мене є натхнення на написання дитячих казок, одну я вже написала. Власне кажучи, коли встановимо пам’ятник, пройдуть всі презентації даної збірки, тоді вже буду займатися прозою.
