Як рішення КС може вплинути на подальшу долю України?
Про можливість припинення функціонування Конституційного суду, варіанти оскарження рішення відміни декларування для чиновників та провалену судову реформу говорили в програмі "Юрисконсульт" разом з юристом, головою правління ГО “Фундація DEJURE” Михайлом Жернаковим.
Олена Кравченко: Ваше ставлення як юриста до рішення КСУ про закриття електронних декларацій та відміну кримінальної відповідальності за неправдиві дані про статки чиновників.
Михайло Жернаков: Це ганебне рішення, яке загрожує поворотом України назад до Росії від Західного світу. Антикорупційна інфраструктура – наріжний камінь нашої співпраці з ЄС після революції гідності, завдяки ній нам було надано безвіз, фінансову підтримку та багато іншого. Фактично таким рішенням Україна відвернула від себе європейських друзів. Ми ще не перейшли червону лінію, але ми вже близькі до неї, велике занепокоєння висловлюють наші європейські товариші, та запевняють, що це є прямою підставою для призупинення безвізу, та решти негативних наслідків.
Це рішення ганебне не тільки тому що воно фактично визначило це рішення неконституційним. Тепер будуть закривати справи і можна декларувати будь-що і не отримати жодного покарання за це.
Олена Кравченко: Кого стосується відміна електронних декларацій?
Михайло Жернаков: Ми говоримо про антикорупційні декларації, про мільйони чиновників. Де в режимі онлайн кожен міг побачити, яку власність має кожний. Чиновники були в таких рамках, де вони мали декларувати все, що в них було та жити по своїх статках.
Олена Кравченко: Коли рішення набуде сили?
Михайло Жернаков: З моменту його прийняття. Вже набуло. НАЗК прибрала декларації з публічного доступу, потім уряд прийняв правильне рішення відновити декларації, що підтримали наші європейські колеги.
Олена Кравченко: Президент пропонує Верховній Раді припинити повноваження всього Конституційного суду. Чи це буде правомірно?
Михайло Жернаков: Згідно Конституції не може, але це добре, що президент правильно спозиціонувався стосовно цього рішення. Адже це дійсно загроза національній безпеці. Але з іншого боку, дуже важливо в цій боротьбі самому не перетнути лінію та не спустити країну до повної руйнації інституції Конституційного суду.
Олена Кравченко: В Україні є три гілки влади: законодавча, судова та виконавча. Розкажіть про їхнє співіснування.
Михайло Жернаков: Кажуть, що так. Насправді, вираз про три гілки влади є класикою, це сказав ще три сторіччя тому Шарль Монтеск’є. Наразі це класика юридичної думки. Але ще є влада президента, що за Конституцією не належить до виконавчої влади, але фактично такою є. Щоб не вдаватися у теоретичні доробки, давайте казати що є три гілки влади: виконавча, судова та законодавча. Вони мають співіснувати, кожна виконує свою функцію, але не можна сказати, що вони незалежні один від іншого. Вони впливають одна на одну, наприклад, Верховна Рада – законодавча влада, формує Кабінет Міністрів, який є головним органом виконавчої влади. Є система стримування та противаг, які є дуже важливими у демократичному суспільстві, це гарантія того, що ні одна з гілок влади не захопить її повністю. І це дуже важливо. Тому, коли в рішенні Конституційного суду написали, що судова влада є незалежною, що контролювати її має право тільки судова влада, це є нісенітниця.
Закрити всі декларації чиновників – це абсурд. Сам посил, що ця влада є незалежною і контролювати її крім судової влади ніхто не має права, абсолютно неправильно. У нас надто багато суддів, яких ми не люстрували, яких не звільняли, не оновлювали, і вони самі будуть вирішувати, що їм робити, самих себе назначати – це абсурд. Це може працювати в Європі, де судді слідкують за своїми рядами, але, нажаль, не в Україні.
Абсолютно нормально, коли виконавча влада, наприклад, Національне агентство з питань запобігання корупції, яке для цього і створене, контролює, щоб судді не витрачали більше, ніж отримують зарплатні, як це було у рішенні Конституційного суду. Тобто, всі ці гілки одна на одну впливають і контролюють. Це нормально у демократичному суспільстві.
Олена Кравченко: Конституційний суд України складається з 18 суддів. Президент, Верховна Рада та З'їзд суддів призначають по шість суддів. Їхня каденція – дев’ять років . Наразі, у суді залишаються вільними три місця, дві вакансії від парламенту і один від з’їзду суддів. Цікава інформація – щомісяця кожен суддя отримує близько двохсот тисяч гривень. Хто може впливати на Конституційний суд України?
Михайло Жернаков: Якщо кількість грошей, які виділяють на утримання суду поділити на кількість рішень, які вони ухвалюють (у минулому році, близько, двадцяти рішень) то виходить одинадцять мільйонів гривень. Тобто, це рішення, щодо декларацій чиновників, ще й коштувало нам одинадцять мільйонів гривень платників податків.
Олена Кравченко: Каденція судді Конституційного Суду дев’ять років. Це не два роки, не три, навіть не п’ять. Чи не вважаєте ви, що це занадто багато?
Михайло Жернаков: А це важливо, знаєте чому? Це є гарантія незалежності судді. Щоб вони не змінювалися з кожними п’ятирічними виборами, і не залежали від жодної політичної сили. Бо політична влада це п’ять років, якщо говорити про Верховну Раду та Парламент. Якби судді змінювалися з кожною політичною владою, то не було б механізму контролю. Тоді б судді не були б незалежними від цієї влади, бо як ти підеш проти того, хто тебе призначив? Це дуже складно зробити. Тому існує цей дев’ятирічний термін, щоб вони оновлювалися не всі разом, і головне, не з політичною владою.
Олена Кравченко: Сьогодні по факту ми маємо кризу Конституційного Суду. Як влада може її врегулювати?
Михайло Жернаков: Простого і ефективного рішення немає. Ми в фундації проаналізували 9 основних пропозицій стосовно того як можна вийти з цієї ситуації.
Найменш ризикованими є:
- Стосовно блокування роботи КСУ і недопущення подальшої руйнації. Це підняття кількості голосів необхідних для прийняття рішення КСУ до 15ти. Тобто здобуття консенсусу серед тих суддів, які є на сьогодні. Це дасть можливість якісно працювати суду. І одночасно, якщо ВР прийме якийсь жахливий закон, типу визнання ОРДЛО, чи інші ганебні речі, потрібно аби Конституційний суд міг зібратися і проголосувати. Я не знаю, чи це буде правильно залишати країну без даної інстанції.
- Стосовно виборів нових суддів до КС. Знести звичайним законом ми їх не можемо. А внести зміни до Конституції України це буде довго і потребуватиме схвалення Конституційного суду. Тому нам потрібно оновлювати суд з тими наявними вакаціями, які є, або з’являться і оновлювати їх тільки через прозорий конкурс.
- Третє потрібно відновлювати антикорупційну структуру.
Вирішити проблему правосуддя неможливо. Адже це Конституційним судом не обмежується. Тут потрібно робити щось з Вищою радою правосуддя, яка відповідає за стан судової системи та за суддівський корпус України.
Комплексну судову реформу треба робити. У нас є успіхи в цій реформі – це антикорупційний суд. До його створення були долучені незалежні міжнародні експерти все відбувалося публічно й вийшов непоганий склад, який вже прийняв 20 вироків для топ корупціонерів.
