Як Росія використовує Інтерпол у гібридній війні проти України?

Як Росія використовує Інтерпол у гібридній війні проти України?

Після затримання ветерана АТО Ігоря Мазура на польському кордоні, в Україні заговорили про те, що Росія використовує міжнародний розшук у гібридній війні. Тому Армія FM запросила Начальника департаменту Міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України Василя Неволю, аби обговорити всі тонкощі роботи даної організації та з’ясувати: як військовим і ветеранам можна уберегтися від переслідувань країни-агресора.

 

Національне бюро Інтерполу в Україні було створене у 90-х роках. На даний момент ця організація об'єднує 194 держави, які взяли на себе зобов'язання допомагати одне одному у розшуку та виявлені злочинців. Головною функцією є створення та підтримка різноманітних баз даних, якими можуть користуватись правоохоронні органи країн для пошуку підозрюваних в усьому світі.

Олена Кравченко: Нещодавно ветерана АТО Ігоря Мазура затримали в Польщі. Його зупинили на прикордонному пункті пропуску Дорогуськ за запитом Росії. Розкажіть, будь ласка, більш детально про цю ситуацію. Чому Росія використовує Інтерпол саме таким чином?

Василя Неволю: Існує статут Інтерполу, у перших двох статтях розповідається, що це за організація і яка в неї ціль. У третій статті, що цікаво, йдеться про те, що у міжнародному розшуку категорично забороняються втручання або діяльність політичного, військового, релігійного чи расового характеру. Якщо підсумувати усі принципи Інтерполу, то це професійна, політично нейтральна організація.

Міжнародний розшук надає певний набір інструментів, якими країни повинні користуватися добросовісно та за правилами, які вказані у статуті. Серед цих інструментів, є два основних:

Оповіщення з червоним кутом — червона пошукова картка Інтерполу, передбачає розшук з метою арешту та екстрадиції. Перед публікацією "картки" її перевіряє на обґрунтованість та відповідність критеріям організації Генеральний секретаріат Інтерполу, який розташований у французькому Ліоні;

Циркулярні оповіщення — їх завдання ті самі, що і у попередніх, проте відмінність все ж є. Вона не потребує поглибленої перевірки Генеральним секретаріатом Інтерполу і використовується найчастіше задля оперативного затримання. Країна, яка ініціює таке оповіщення, може вибірково вказати перелік країн, до яких циркуляр має потрапити. Росія ж часто подає саме такі запити і виключає Україну з переліку розсилки, і ми не бачимо, кого з наших громадян країна-агресор додала у розшук.

Виходячи з цієї інформації, можемо перейти до ситуації арешту Ігоря Мазура. Розшук його ініціювала Росія, застосувавши інструмент циркулярного оповіщення. Це дає можливість обмежити доступ до повідомлення певні країни. Важливо те, що у цьому випадку було неправомірне використання інструменту і порушення принципів, які прописані в статуті Інтерполу з боку Російської Федерації.

Олена Кравченко: Тобто Росія порушила статут Інтерполу?

Василь Неволя: Так. Ця справа має ознаки переслідування та порушення положень цих статей.

Є певна система критеріїв, які вказують на наявність таких обставин, їх є 7. Наприклад, це статус особи, якщо людина займає помітний політичний пост, або, коли мова йде про державну зраду. В таких випадках Інтерпол не може брати участь у пошуку та затриманні.

Олена Кравченко: Чи обмежувала Росія інформацію про розшук Ігоря Мазура для Українського Інтерполу?

Василь Неволя: В системі ми бачили інформацію про цю особу. Тому одразу звернулися до Генерального Секретаріату із запитом про те, що здійснено порушення принципів організації. Вони дуже швидко, відреагували та заблокували повідомлення про розшук Ігоря Мазура.

Це не перший випадок, коли РФ здійснює переслідування за допомогою Інтерполу, порушуючи принципи. На сьогодні ми підрахували 18 подібних ситуацій.

Олена Кравченко: Відомо, що Росія намагається використовувати Інтерпол задля політичного впливу на утримання українських добровольців. Чи можна цьому якось запобігти?

Василь Неволя: Потрібно створити певну систему контролю всередині організації. Перший рівень контролю – це Національні державні бюро Інтерполу, на які покладено відповідальність за дотримання встановленого порядку. Проте з Росією це не працює, адже саме вона подає цю інформацію та вносить пропозиції до Генерального секретаріату. У Генсекретаріаті є кілька підрозділів, які відповідають за збір та аналіз інформації, яка надходить зі всіх бюро. Також є перелік країн, запити з яких перевіряються з більшою увагою і я впевнений, що Росія там займає не останнє місце. Можливо, й до нас такий підхід, у зв’язку з ситуацією в країні. Якщо і цей рівень не спрацьовує, то є ще один незалежний орган контролю — Комісія з контролю за файлами Інтерполу. Якщо буде висновок невідповідності — інформація вилучається та не поширюється каналами Інтерполу.

Олена Кравченко: Якщо країна неодноразово порушить статут Інтерполу, її виключають з організації?

Василь Неволя: Теоретично це можливо, але практично ці ситуації не дуже поширені. У 90-х роках була виключена Югославія, але потім була повернута. Коли відбуваються масові порушення, то йдуть заклики, щодо повернення до нормального порядку, або можуть бути накладені обмеження в доступі до певних інформаційних ресурсів (банку даних розшукуваних осіб, банку даних викрадених документів).

Олена Кравченко: Чи є перелік країн, до яких не варто їздити, тому що можуть затримати? І якщо затримали, то що робити?

Василь Неволя: Це Російська Федерація.

У більшості країн є наші консульства, які захищають права та інтереси українців, у тому числі тоді, коли вони потрапили в неприємну ситуацію з правоохоронними органами.

 

Якщо бажаєте дізнатися чи не перебуваєте у базі Інтерполу, перейдіть на сайт організації. Там ви зможете перевірити наявну базу, а також відправити запит, якщо виникнуть додаткові питання.