Юридичний вісник: нормативно-правове забезпечення психологічної допомоги військовослужбовцям та ветеранам АТО/ООС
Про план заходів щодо розвитку охорони психічного здоров’я в Україні та про постанову Кабміну №1129, згідно з якою відтепер налагодженням механізмів надання психологічної допомоги ветеранам офіційно опікуватиметься Мінветеранів в ефірі Армія FM розповіла юрист ГО Юридична сотня Вікторія Олійник.
Наталія Шмарко: Як можна отримати ветеранам та військовослужбовцям психологічну допомогу в Україні?
Вікторія Олійник: Зазвичай військовослужбовець або ветеран її може отримати за заявою до органу соціального захисту населення. Тобто відповідають за психологічну реабілітацію, а саме психологічну допомогу органи районного соціального захисту. Але нещодавно була ухвалена постанова, яка змінює цей порядок і робить відповідальним за психологічну допомогу саме Міністерство у справах ветеранів. Кабмін ухвалив постанову №1129 28 жовтня, а набере вона чинності уже 1 січня 2022 року. Тобто якщо раніше все відбувалося децентралізовано, розкидано між різними районними органами соцзахисту населення, то тепер відповідатиме Мінветеранів. Буде створено окремий реєстр, в якому можна буде публічно переглянути, які є центри для надання психологічної допомоги ветеранам, що покращить прозорість відбору таких установ. Також перед Міністерством ветеранів стоїть завдання затвердити стандарт психологічної реабілітації. Це має бути комплекс норм, правил, вимог до учасників реабілітаційного процесу. Це сприятиме ефективному використанню коштів державного бюджету і наданню допомоги ветеранам. Зараз на гарячу лінію «Юридичної сотні» надходить багато скарг, що отримати цю допомогу складно і вона не є ефективною.
Наталія Шмарко: ГО «Юридична сотня» теж буде долучатися до створення реєстру закладів із надання психологічної допомоги?
Вікторія Олійник: Загалом слід зазначити, що цьогоріч актуалізувалось питання психологічної реабілітації не лише у сфері ветеранства. До прикладу, у жовтні 2021 року був ухвалений план заходів щодо розвитку охорони психічного здоров’я в Україні. В цій же програмі, яка затверджена постановою Кабміну №1215-р, передбачено окремі пункти щодо психологічної допомоги і реабілітації ветеранів. Найперше це проведення роз’яснювальної роботи силовиків про підвищення їх поінформованості про важливість психічного здоров’я, прав щодо психологічної допомоги та реабілітації. Додатковий пункт програми — розроблення та впровадження програм запобігання самогубствам та самоушкодженням. «Юридична сотня» детально займається цим питанням. Це дуже складна проблема, про яку в Україні цьогоріч нарешті почали говорити і питання актуалізувалось через значну кількість судової практики. Але статистика по цьому питанню засекречена. Навіть на запит Міністерства ветеранів СБУ відповіла, що це таємна інформація. Засекречена вона ще з двохтисячних років і після початку бойових дій це питання ніхто не переглядав.
Наталія Шмарко: Чи вивчали ви досвід інших країн щодо запобігання самогубствам та самоушкодженням?
Вікторія Олійник: Приблизно 10-15% ветеранів в’єтнамської війни покінчили життя самогубством, близько 80% з них розлучилися після повернення з бойових дій. Ці дані відкриті для дослідження, щоб створювати програми із запобігання таким явищам. У нашій країні це питання актуалізувалося тільки цьогоріч.
Наталія Шмарко: Якщо ветеран війни покінчує життя самогубством, родина може отримувати якісь пільги від держави?
Вікторія Олійник: Одна з найбільших проблем, що родина залишається без підтримки. До всього вони потерпають від осуду з боку суспільства. Ми у своїй роботі зосередили увагу на виплаті одноразової грошової допомоги у разі самоушкодження або самогубства ветерана чи військовослужбовця та надання статусу члена сім’ї загиблого, оскільки нині є пряма заборона надавати і одноразову грошову допомогу, і статус родинам, у яких військовослужбовці або учасники бойових дій вчинили самогубство. Окремо слід зазначити, що оця зміна, що самогубство є підставою для відмови, була внесена у 2012 році, до початку бойових дій, тож зараз це питання однозначно потрібно переглядати. Науковці, психологи в усьому світі твердять, що вчинення самогубства або самоушкодження безпосередньо залежить від посттравматичного стресового розладу. Тож зараз ми починаємося спілкуватися з представниками різних міністерств та органів влади, щоб це питання переглянути.
Наталія Шмарко: Які кроки у цьому напрямі вже зроблено?
Вікторія Олійник: Вже є судова практика, яка певним чином обходить цю заборону. Вже є не одне судове рішення про те, що якщо медико-соціальна експертиза — ВЛК і МСЕК — встановили, що самогубство було наслідком участі в бойових діях, наслідком захисту держави або проходження служби, надалі через суд можна оскаржити відмову комісії у призначенні одноразової грошової допомоги або наданні статусу члену сім’ї загиблого. Тобто загалом судова практика свідчить, що можливо оскаржити відмову та отримати допомогу і статус. Якщо якась родина переживає подібну трагедію, вона може переглянути судовий реєстр, побачити подібні ситуації, аргументацію родин, які через це пройшли, і отримати допомогу. Але поки що це можливо лише в судовому порядку. Під час неформального спілкування з представниками різних органів влади нам кажуть, що про проблему знають, проте не готові про це говорити, бо дехто ще має застарілі погляди на це питання. Тому поки змін у законодавстві щодо цього питання немає, але ми над цим працюємо. Вже почали вивчати судову практику, створювати аналітичні довідки, публікувати їх. Важливо зазначити, що й Міністерство ветеранів почало обговорення цієї теми. Як ми бачимо на прикладі нововведень, які були ухвалені цього року, питання самогубств і самоушкоджень уже внесено в постанову до 2030 року. Також зауважу, що хоча інформація про кількість самогубств засекречена, деякі дані ми можемо дізнатися з окремих джерел, зокрема вони є на сторінках Вікіпедії.
Наталія Шмарко: Яким чином у Вікіпедії з’являються такі дані?
Вікторія Олійник: Відповідальні за сторінку Вікіпедії про небойові втрати серед учасників бойових дій використовують метод контент-аналізу. Тобто шукають новини в ЗМІ про смерть військовослужбовця і на підставі неї вписують інформацію про нього. Тобто якщо переглянути, скільки є загиблих військовослужбовців, які демобілізовані, то можна побачити, що чи не щомісяця відбувається самогубство, про яке пишуть у ЗМІ. Звісно, це не точні дані. Проте поки це питання статистично не досліджене на державному рівні. Зараз цим питанням займаємось не тільки ми, є різні громадські організації, окремі активісти які працюють над цією проблемою. І всі вони зазначають, що найважливіше — ветеранам потрібно звертатися за допомогою. Навіть якщо, на превеликий жаль, ветерану не вдасться уникнути самогубства чи самоушкодження, то якщо це звернення буде зафіксовано, родини зможуть отримати допомогу. Та й загалом не слід боятися звертатися до психолога.
