«Закликаю всіх слухати офіційні засоби масової інформації», - заступник Міністра оборони Ганна Маляр

«Закликаю всіх слухати офіційні засоби масової інформації», - заступник Міністра оборони Ганна Маляр

Як Російська Федерація спотворює події, як реагує на це суспільство та як цьому протидіяти, в ефірі Армія FM розповіла заступниця Міністра оборони зі стратегічних комунікацій та інформаційної політики Ганна Маляр.

 

 

 

 

 

Сергій Жуковський: Нещодавно Ви обійняли посаду заступника Міністра оборони зі стратегічних комунікацій та інформаційної політики. Чи співпали Ваші очікування і реальність після призначення?

Ганна Маляр: До призначення я вже займалася інформаційною безпекою держави. І не тільки практикою, а брала участь у плануванні і реалізації інформаційних операцій проти шкідливого російського контенту, який заполонив український інформаційний простір. Щодо практики, то з великим колективом волонтерів, який ще в 2014 році був сформований на базі Академії СБУ, ми створили методичні рекомендації та розробили матеріали для сектору безпеки і оборони. Вже кілька років ми проводимо практичні курси. І нині, перед самим призначенням, у нас відбувалися спільні навчання і сектору безпеки, і сектору оборони з інформаційних операцій РФ. Я розробляла методику виявлення багаторічних інформаційних спецоперацій, зокрема досліджувала використання соціальних медіа у воєнних конфліктах, бо це фактично нова зброя і нам важливо її опанувати. Перейшовши в державний сектор на роботу, можу сказати, що державі складніше впоратися з тими самими соціальними медіа і швидко реагувати на ті чи інші виклики, бо є певні процедури, які ми не можемо переступити. Скажімо, подана нами інформація – це не реакція експерта, який відповідає тільки за себе і жодних наслідків для інших не буде. За нашими відповідями стоїть репутація держави, довіра до Збройних Сил насамперед, тож така інформація потребує постійної перевірки у тих підрозділах, про які йдеться. Також ми повинні перевіряти дані на предмет можливості оприлюднення. Попри відкритість, демократію, готовність Міністерства оборони відповідати на всі запити, а це майже 70 тис. на рік, потрібно розуміти, що ця інформація має ще й безпековий характер. Нас слухають і читають не тільки патріоти України, а й ворог ретельно моніторить наш інформаційний простір. Тому ми здійснюємо аналіз та експертизу, які можуть бути наслідки від викладення тих чи інших фактів. Інколи дуже хочеться похизуватися тим, що ми чогось досягли в оборонному процесі, але треба розуміти, що ворог за цією інформацією може коригувати свою поведінку. Тому наша реакція не може бути миттєвою, вона проходить певні етапи аналізу.

Сергій Жуковський: Одразу згадується 2014 – 2015 рік, коли про бої на Сході України писали всі кому не ліньки і часто викладали інформацію, якою користався ворог. Зараз вже багато хто зрозумів, що має бути зважений підхід до висвітлення подій, адже від того чи іншого повідомлення може залежати репутація Збройних Сил України…

Ганна Маляр: Це дуже цікавий процес. В нього є три причини. По-перше, звичайний людський страх за наших воїнів. Це неймовірна рана, коли ми втрачаємо кожного, тож люди не витримують, починають панікувати і викладати це в соцмережі. По-друге, є частина людей, які сумніваються в армії. Сумніватися у ЗС України не треба, я запевняю, що вони у повній бойовій готовності боронити нашу державу. На Сході України командують професіонали. Вже немає навіть тих кадрових суперечностей, які були кілька місяців тому: злагоджено триває робота Міноборони і Генштабу. Трапляється, що хтось запускає інформацію, мовляв, вам брешуть, приховують кількість поранених. Запевняю, кількість поранених і загиблих не можна приховати, бо це стає очевидним у нашому цифровому світі. І ми вже багато разів заявляли, що українські армійці мають право стріляти у відповідь, я ще раз це повторюю. По-третє, інформація про зраду з’являється через гроші. За гроші працюють і деякі формально проукраїнські лідери думок, і які перебувають на фінансуванні у країни-агресора. Вони, між іншим, найактивніше працюють в інформаційній сфері, щоб підірвати довіру до Збройних Сил, командування, Міністра оборони. І основна стратегія, яку нині застосовує Росія в інфополі – інформаційне домінування. Чим більше їхніх блогерів та користувачів соцмереж напишуть постів, тим більшу вони здіймуть хвилю інформаційну. А наші люди часто стають жертвами цієї паніки. Тому закликаю всіх слухати офіційні засоби масової інформації – це Армія FM, Арміяінформ, сайт Міністерства оборони, де подаються перевірені дані і ви можете бути впевнені, що ці ЗМІ працюють в інтересах України.

Сергій Жуковський: На Вашу думку, нині найдієвіша подача інформації через телебачення, радіо чи соцмережі?

Ганна Маляр: Поява і розвиток соцмереж фактично здійснили революцію в інформаційній сфері і докорінно змінили якість сучасних війн, перетворившись на вагомий інструмент. Але якщо говорити про канали донесення інформації, все залежить від аудиторії. Монополії на канали інформації, як було раніше у держав, нині немає. Зараз є таке явище, як таргетинг, коли потрібно вишукувати аудиторію і під неї працювати по тому каналу, який вона споживає. Для людей старшого покоління – це телебачення. Натомість, якщо говорити про українське телебачення, там є сегменти, які працюють на чоловічу, на жіночу, дитячу аудиторію. Тобто телебачення теж йде в ногу з часом, але найшвидший шлях донести інформацію – це, звісно, всі соціальні медіа. Там є величезна кількість переваг, зокрема можливість виправляти написане і відсутність редакційної політики, а також ціна створення контенту. Маючи найдешевший смартфон – ви в ефірі. За швидкістю передачі інформації соцмережі на першому місці, адже людина може вести трансляцію просто з місця події. У наш час не тільки в Україні з місця бойових дій ведуть прямі трансляції, і роблять це геть не військові, а цивільні особи, які стають головними ньюзмейкерами. Також суттєва перевага – територія. Якщо говорити про державні ЗМІ, вони можуть працювати тільки на своїй території. А в соціальних медіа людина може впливати на події хоч на іншому континенті, до того ж робити це інкогніто. Наприклад, терористичні організації з інших континентів примудряються навіть вербувати людей, а Російська Федерація не гребує втручатися в політичні справи не тільки країн пострадянського простору. Як встановило розслідування спецпрокурора США Роберта Мюллера, що структура зі штаб квартирою у Санкт-Петербурзі, яка в пресі позначається як «фабрика тролів», втручалась в американські президентські вибори 2016 року та розпалювала внутрішньонаціональні конфлікти. Сама організація і пов’язані з нею особи потрапили до списку санкцій США. Тому, звісно, соцмережі - це найвпливовіший інформаційний інструмент.

Сергій Жуковський: А як навчитися перевіряти інформацію з соціальних мереж на достовірність?

Ганна Маляр: Розпізнати ворожі наративи дуже складно. Бо якщо говорить відверто проросійський спікер, тут все очевидно. А от коли людина нібито сповідує проукраїнські погляди, але насправді це не так, тоді треба робити висновок, яку головну думку вона зараз передає. Скажімо, завдання російського інформаційного впливу - пересварити нас між собою. Тому якщо якийсь спікер розпалює ворожнечу між якимось групами населення в Україні, то це, швидше за все, російський слід. Часто з’являються заголовки, що той чи інший злочин скоїв учасник АТО. Можу сміливо сказати, що в Україні немає ніяких досліджень, які би підтверджували, що саме в цій групі людей вчиняється більше злочинів, ніж в інших. Сподіваюсь, що люди, які ці заголовки пишуть, усвідомлюють, хто ними потім користується і з якою метою інформація розганяється. Тож не треба на такі російські провокації піддаватися. Але чомусь ми не бачимо заголовків, що багато учасників війни реалізували успішний бізнес чи про їхні здобутки в цивільному житті. Щодо нещодавнього візиту Президента України і Міністра оборони до США, там теж дуже очевидні були російські наративи - що Україна не відбулась як держава, не може нічого підписати путнього, ми якісь другорядні, з нами нібито не хочуть мати справу на високому державному рівні. Всі, хто таку інформацію запускає, працюють у рамках російських темників, які сюди передають. Це був робочий державний візит. Домовленості, які реалізувала Україна, - це продовження багаторічної співпраці зі США в оборонній сфері. І не просто продовження, а крок вперед, бо до того ми мали тільки меморандуми і концепції, а зараз є домовленості про реальні кроки. Що таке рамкова угода? Це фактично домовленість про спільну зі США оборонну політику. Це точно зміцнить обороноздатність України. Також це означає, що вона містить багато напрямів, по кожному з яких потім будуть окремі угоди. І коли ми пояснили, що ніякої зради немає, тоді Кремль запускає інший наратив: мовляв, чого це ви говорите про оборонні питання при таких проблемах в економіці. В Україні триває війна, і це нормально, що питанням номер один у співпраці з іншими державами буде оборонна сфера. Тож треба дошукуватись, яку кінцеву мету переслідує той чи інший спікер.

Сергій Жуковський: Як ще Росія намагається розбурхати ситуацію всередині нашої країни?

Ганна Маляр: Використовують дуже широкий інструментарій психологічного впливу. Наприклад, тільки лінивий російський журналіст не порівняв ситуацію в Афганістані з Україною, хоча це зовсім не співставні речі і не витримують жодної критики. І ще улюблена цяцька російських пропагандистів – це історія про зовнішнє управління в Україні. Це суто російський наратив. Або, наприклад, є фото, де в США вручають українському президенту книгу про легкі черепно-мозкові травми, саме завдані в бойових умовах. Здавалося б, де тут можна посміятися? Але обіграли в досить принизливій формі назву цієї книги. Ми розуміємо, чому це роблять росіяни, але чому це повторили українські блогери, журналісти, ведучий одного з телеканалів? Це вони настільки не відчувають важливості цього питання чи їм платить Росія за це гроші? І таких прикладів багато.

Сергій Жуковський: У Вас була публікація щодо забезпеченням гендерної рівності у ЗСУ, можете коротко розповісти про це?

Ганна Маляр: Щодо гендерних питань вже було кілька зустрічей - і з уповноваженою з гендерних питань урядовою, і з представниками Міністерства оборони Канади. Треба розуміти, що в Україні питання гендерної рівності дещо спрощують і маргіналізують до рівності чоловіка і жінки. Насправді йдеться про глобальну рівність можливостей людей, незалежно від статі. Щодо жінок, з початком російсько-української війни багато жінок виявили бажання йди в армію, взяли участь у бойових діях, і звісно, що потрібно створювати умови для їхньої служби. А попереду ще й ментальні виклики, бо чоловіки ще не звикли, що жінки на рівних можуть служити в армії.