Замкомбата 1МБ 14 ОМБр “Брендон”: Піхотинець має бути підкованим у всьому

Замкомбата 1МБ 14 ОМБр “Брендон”: Піхотинець має бути підкованим у всьому

Армія фм на Луганщині в гостях у 14 ОМБр поспілкувалась замкомбатом 1 батальйону з позивним Брендон” та з фельдшером з позивним Фея.

Андрій Давидов: Де ви навчалися? Чому обрали військову спеціальність?

Брендон: Мене на цю думку наштовхнули тим, що говорили – ти будеш гарний козак, в тебе буде гарна форма, всі дівчата тебе будуть любити. На той момент я був молодий хлопець, 17 років, запальний – я і погодився. Пізніше я вступив у Львівську академію Сухопутних військ і зрозумів, що інакшого шляху в мене вже не буде. Для мене це не робота, це покликання.

Андрій Давидов: Після закінчення академії ви одразу потрапили до бригади?

Брендон: Я закінчив академію у 2015 році і у нас була можливість обирати. Було не дуже багато місць у бригаді і мені прийшлося поборотися за це місце. Бригада мені близька тим, що я часто в гості сюди приїзжав, адже я сам з Волині.

Андрій Давидов: Як відбувалося ваше навчання у 2014-15 році, адже вже тривала війна?

Брендон: У нас був пришвидшений випуск – на півроку раніше від запланованого. Також у нас був додатковий курс по артилерії. Так як піхота ніколи ці курси не проходила, це було новаторство і в принципі це дуже допомогло. Хлопці молоді ставали на посади дуже швидко, не так як у мирний час і тому це все було доречно.

Андрій Давидов: Зазвичай артилеристи мусять мати математичний склад розуму, але ж бувають і гуманітарії. Чи було важко під час таких курсів?

Брендон: Я вважаю, що піхотинець має бути підкований у всьому. Наприклад, у нас всі генерали та міністри оборони – це в основному піхотинці або танкісти. Наприклад, коли ми навчалися до нас з-закордону приїздили фахівці парамедики і навчали нас першої домедичної допомоги і от наш випуск, всі хлопці, я впевнений, володіють домедичною допомогою.

Андрій Давидов: Ви у 2015 році після закінчення навчання потрапили до 14 бригади. Як все відбувалося?

Брендон: Тоді це була 4 хвиля мобілізації, це були дуже хороші хлопці і тому злагодження бригади пройшло на високому рівні. На той момент, на мою думку, бригада показала себе дуже непогано.

Андрій Давидов: Коли ви вперше потрапили на Схід і які були враження?

Брендон: Я пам’ятаю перший обстріл. На той момент був у машині і спілкувався зі своєю дівчиною, коли почався цей обстріл. І звичайно перше відчуття це був страх. Я не зміг відкрити двері ЗІЛа тому мені довелося вибити скло і вилізти через вікно, аби сховатися у бліндажі. Мій заступник, а я на той момент ще був командиром взводу, сказав, що дуже хвилювався за мене. На що я відповів йому, що не варто, у будь-якому разі він буде замість мене.

Андрій Давидов: Це сприймалося так жартівливо…

Брендон: Я завжди намагався спілкуватися з хлопцями так, мене у цьому трохи підкували психологи в академії.

 

 

Андрій Давидов: Надіє, як ви вирішили служити?

Надія Кононова: З дитинства мене дідусь привчав любити свою державу та бути патріотом України, а медиком я вирішила бути, бо у мене династія лікарів та і я народилася на день медика.

Андрій Давидов: Як для вас почалася війна?

Надія Кононова: У червні 2014 року ми виїхали на передову, починала я службу на війні у Маріуполі і була старшою операційною сестрою. Ми проводили операції на передовій – часто оперували під час обстрілів, під накриттям артилерії, але людське життя було для нас понад усе.

Андрій Давидов: Коли вам довелося оперувати найдовше під обстрілами?

Надія Кононова: Таких випадків було багато. Пригадую, коли вночі був обстріл нашого табору, був сильно поранений в ногу солдат і нажаль ногу довелося ампутувати.

Андрій Давидов: Як довго ви вже служите?

Надія Кононова: Це мій третій контракт. У мене у планах служити до пенсії. Військова служба мені дуже подобається і я знайшла своє. Я би кожному побажала такий колектив як у мене – це дійсно друзі, побратими, які завжди підтримають, допоможуть, захистять.

Андрій Давидов: Якщо порівнювати 2015-16 і 2017-18 роки, що зараз залежить від медика?

Надія Кононова: Зараз я надаю допомогу у разі травмувань, хвороб, призначаю лікування, консультую хворих і направляю їх у госпіталь.

Андрій Давидов: Що останнім часом у вас з’явилося нового серед медичних препаратів та обладнання?

Надія Кононова: Дуже допомагають волонтери. Нещодавно волонтер з Рубіжного прислала лабораторні експрес-тести на ВІЛ, сифіліс та гепатит.

Андрій Давидов: Що хотіли би отримати для своєї роботи?

Надія Кононова: Ще більше медичних препаратів.