Запорізька Січ — перша артилерійська бригада, що отримала стрічку За мужність і відвагу

Запорізька Січ — перша артилерійська бригада, що отримала стрічку За мужність і відвагу

До Дня козацтва та Дня захисника України команда «Армії ФМ» завітала у Запоріжжя до 55-ої окремої артилерійської бригади Запорізька січ. Про бригаду дізнавались у прес-офіцера бригади — лейтенанта Андрія Безрука.

Олена Кравченко: Ми, власне, зараз з вами знаходимось у Музеї бойової слави 55-ї окремої артилерійської бригади. Коли і якими силами був створений музей?

 

 

Андрій Безрук: Музей було створено силами військовослужбовців бригади, процес тривав приблизно півтора — два роки. Нам військовослужбовці надавали свої артефакти першого періоду російсько-української війни 2014-2015 років, а також рідні загиблих військовослужбовців нашої бригади приносили їх особисті речі. Усі разом вкладали зусилля та час, матеріали та сили у це приміщення і вже у червні 2017 року ми його відкрили. До речі, цікавий факт коли ще був етап підготовчих робіт, коли тут проводили земляні роботи, ми викопали справжнє козацьке ядро — це нам підтвердили історики із Національного заповідника Хортиця, і воно займає почесне місце серед наших артефактів. Наразі у нас понад 100 експонатів і колекція продовжує поповнюватись надалі. Але найціннішими експонатами залишаються речі наших загиблих військовослужбовців, товаришів. На даний момент, це 33 бойові втрати, і ті карти прострелені, ноутбуки, телефони — вони дають більше розуміння, аніж 1000 томів написаних про сучасну війну.

Олена Кравченко: Як можна потрапити до музею, адже він знаходиться на території військової частини, до кого потрібно звертатися?

Андрій Безрук: Найчастіші відвідувачі — це екскурсійні групи, які завчасно надсилають нам заявку на адресу частини, або листи на електронну адресу. Ми залюбки проводимо екскурсію для школярів, студентів, ветеранів сучасної російсько-української війни, а також нас відвідують сім’ї військовослужбовців.

Олена Кравченко: З чого починалася історія вашої бригади?

Андрій Безрук: Усе розпочиналося у січні 1992 року, коли особовий склад склав присягу на вірність українському народові. У 2003 році бригаду переформатували у другу тактичну групу артилерії, а вже через два роки вона називається 55-й окремою артилерійською бригадою. Початок війни ми зустріли у повній бойовій готовності, і вже у березні 2014 року перша зведена батарея нашої бригади відбула перекривати кордони з Кримом. Там наші військовослужбовці здійснювали демонстраційні дії, тобто демонстрували ворогу, що у випадку просування, вони зустрінуть жорсткий опір. З квітня 2014-го року наші батареї виконують завдання за призначенням на Донбасі.

Вже у 2015 році наша бригада була першою серед артилерійських бригад, яка отримала бойовий прапор з президентською стрічкою За мужність і відвагу, її вручав президент під час військового параду на Хрещатику 24 серпня 2015 року. А минулого року мали першість серед усіх артилерійських бригад і отримали почесне найменування Запорізька Січ. Завжди намагаємось відповідати нашому гаслу "Не сперечаємось та ставимо крапку".

Нашу символіку офіційно затвердили у лютому 2019 році Начальником Генерального штабу. А процес і утворення символіки був дуже творчим. Окрім діючих військовослужбовців бригад і представників командування, також долучалися ветерани. Окремий привіт Павлові Марценюку, він доклав багато зусиль до створення нашого патчу. Такий простий та водночас символічний патч: червоний і чорний кольори — це кольори українського війська, і символізує той священний вогонь, який ведеться за священну українську землю.

Олена Кравченко: Дуже багато міст на сході України визволяла Ваша бригада, але чи найчастіше згадується 72-а бригада, 24-а. Вам не здається, що роль артилерійських бригад у цій війні нівелюється?

Андрій Безрук: Скажімо так, хто в темі, мається на увазі ті бригади, які ви щойно перелічили, вони найвищою мірою кажуть слова подяки нашим артилеристам. І головне, ми завжди працюємо колективно. А з приводу нашого внеску у цю війну, то я можу сказати, що про нас вже є книжки.

Написали їх наші ветерани, які служили у нас за мобілізацією — це Назар Розлуцький та Геннадій Харченко. Тому, я думаю, що з часом таких спогадів і розповідей про артилеристів буде ще більше.

Олена Кравченко: Ви постійно берете участь у різних навчаннях, не одноразово саме 55-а бригада ставала кращою у спортивних змаганнях. Розкажіть про це.

Андрій Безрук: В цьому році ми брали призові місця у дуже багатьох заходах,  як оперативного рівня командування, так і рівня сухопутних військ. Це гирьовий спорт, армреслінг, біатлон та спортивне орієнтування. Нещодавно наша команда з боксу стала найкращою  на Чемпіонаті оперативного командування Схід. Для нас обов’язково потрібно бути у гарній фізичній формі, адже артилерист носить на собі снаряд вагою 45 кілограмів, це враховуючи, що на ньому ще спорядження і роботу потрібно виконувати максимально якісно та швидко.

Олена Кравченко: Поза ефіром ми спілкувалися і ви сказали, що немає людини в бригаді яка б могла мати звання Героя України, чому так?

Андрій Безрук: Тому що артилерія це колективна праця, і неможливо виокремити когось. Потрібно працювати злагоджено, і розуміти що це механізм, від якого залежить відпрацювання цілі та життя всього особового складу.