Засновник компанії Ukr Gun Projects: Наш мотив – зберегти більше життів на цій війні
Роман Міщенко в ефірі програми «Після фронту» розповів про власний стартап – компанію Ukr Gun Projects. До його команди увійшли фахівці, які мають досвід ведення бойових дій, тактичні інструктори, висококваліфіковані інженери. Мета компанії – створювати власний високоякісний продукт українського виробництва, який допоможе підвищити боєздатність солдата.
Дар’я Бура: Чим ти займався до війни, чим цікавився?
Роман Міщенко: В мене завжди була любов до авіації. І, напевно, саме авіація пробудила в мені почуття інженера, бажання запитів, викликів до самого себе. Це привело мене в Харківський інститут повітряних сил України ім. Івана Кожедуба. Я його закінчив і ще 5 років відпрацював по контракту в якості офіцера. Завжди було бажання займатися розвитком, інженерною справою. Потім займався ІТ, 3D технологіями. І доля є доля – мене повернуло до виконання військових обов’язків.
Дар’я Бура: Коли для тебе почалася війна?
Роман Міщенко: Саме, коли мала початися ІТ-кар’єра. Вона так і не почалася, бо на той час потрібно було зупинити кровопролиття. І саме з того періоду зародилася діяльність, якою я зараз займаюся. Я офіцері, один із засновників добровольчих батальйонів. Тоді ми дуже поспішали, щоб виграти ці дні, хвилини, секунди, щоб ситуація не стала гіршою. На війні я був не довго. Була травма, ще на Майдані. Після першої ротації (в районі Дебальцевого) довелося повернутися. Був специфічний батальйон, і вади зі здоров’ям були критичними для підрозділу. Після тієї ротації вимушений був звільнитися і розпочинати особисту війну на технологічному фронті.
Дар’я Бура: Наскільки відчуття того, що ти можеш бути корисним не лише на передовій, а й в тилу, допомагає щось робити?
Роман Міщенко: Дуже допомагає. Тут правильна мотивація і відбуваються правильні процеси. Якщо говорити за бізнес, він створюється для отримання прибутку. Але ми займаємося саме спорядженням, медичним обладнанням, тюнінгом для зброї, модернізацією зброї, інструкторською діяльністю. Ці речі дають можливість хлопцям і дівчатам на передовій, отримати ті секунди, які можуть врятувати їхні життя. Наш мотив – зберегти більше життів на цій війні.
Дар’я Бура: З чого виникла ідея створення такого бізнесу?
Роман Міщенко: Перша розробка – це комплект для модернізації зброї в польових умовах. Це все виникло через бойовий досвід. Коли з метровим Калашникова намагаєшся вилізти з мікроавтобуса, це не дуже нормально виходить і треба було щось робити. Але, знову ж. це лише 2014 рік, тоді ми тільки дізнавалися, що таке планки Пікатіні, тактичні обвіси, ліхтарики. Радянська система вмерла у всіх в головах і всі розуміли, що треба рухатися далі. На ці речі тоді був дефіцит. Ми хотіли зробити щось таке, щоб воно було компактніше, ергономічніше, легше.
Дар’я Бура: Хто був з тобою в команді, коли ви це розпочинали?
Роман Міщенко: Спочатку я був один і в мене була шалена підтримка моїх друзів. Мій підрозділ продовжував бойові дії. Ми спілкувалися, готували деякі тактичні групи і я працював як інструктор. Працюючи з людьми, я отримував фідбеки і відбувався розвиток. Далі ми зайнялися формою. Подзвонили і сказали, що меценат передав 50 метрів тканини, її шкода різати на маскувальні сітки. Я поїхав, щоб поговорити про цю форму і таким чином виник перший склад команди. Більше трьох років ми працюємо саме з лінією позицією форми, але вона перетерпіла багато різних оновлень. Ми не копіюємо, це такий шлях пізнання і покращення. Змінюються запити і змінюється дизайн. Чому в нас такий підхід? В мене на одному з виходів порвався рюкзак і це була катастрофа. Те, що рюкзак порвався – це ще півбіди, а те, що висипалося залізо, там, де потрібна була тиша, це було серйозно. Я розумію потребу в якості. Ми закладаємо якістю у незалежності від економічної ситуації. Трохи пізніше ми зробили модель форми для дівчат, бо в тих підрозділах їх працює багато. А я ще з часів повітряних сил пам’ятаю, що з формою велика проблема, бо майже всі перешивають її під себе. А враховуючи, що було проведено багато тренувань з тактичної медицини, ми подумали як інтегрувати речі для зупинки критичної кровотечі. Ідея інтегрування турнікетів в форму не належить мені, як першоджерелу. В США така розробка була. Зараз ми пішли своїм напрямком, зробили форму і турнікет для цієї форми.
Дар’я Бура: Розкажи, як відбувається робочий процес у вашій організації, адже твоя команда вся у різних містах?
Роман Міщенко: Мозковий штурм у нас відбувається постійно. Це дуже цікавий процес, як ми все нове обговорюємо в телефонному режимі. Мені дуже пощастило з командою. Я дуже ними пишаюся.Ми дійсно працюємо в різних містах. Металообробка в Харкові, цех з пошиву у Вінниці, в Києві більше офісних процесів, брендові робота, патенти. А загалом, все включено в філософію заощадливого стартапу, коли швидкі результати отримуються за малими втратами. Ми використовуємо тривимірну інженерію у своїх розробках. Це моделювання дозволяє побачити всі недоліки.
Дар’я Бура: Хто переважно замовляє у вас речі і як це зробити?
Роман Міщенко: В основному у нас виходить офлайновий маркетинг, сарафанове радіо. Ми зустрічаємося або на полігонах, де ми працюємо. Або, якщо в наших містах, то можемо вживу показати. Ми працюємо за індивідуальними замовленнями. Ми шиємо достатньо швидко, і за тиждень можна пошити. Але в Україні часто складно знайти сировину і замовляючи з-за кордону, це тягне час.
Дар’я Бура: Розкажи про роботу з постачальниками і про закупівлю необхідних матеріалів?
Роман Міщенко: Перші два роки в нас були важкі пошуки. Ми хотіли знайти тканину яка б не горіла. Перші комплекти ми відшивали з так званої «афганки». З 2016 року в нас є постачальник. Вони привозять тканину спеціального військового призначення, яка складається - 50% нейлон, 50% котон. Вона стійка до загорання, водостійка.
Дар’я Бура: Чи зважаєте ви на те, що в армії змінюється також забезпечення?
Роман Міщенко: Так, зважаємо, але я не дуже дивлюся на те, що у нас змінюється, бо це як зазирнути в минуле, а я хочу створити такий продукт, який буде створений в Україні і розроблений в Україні, якого ще немає.
Дар’я Бура: Чи є в цьому потреба в українців? Чи довго треба буде перевчати українців до якісного продукту?
Роман Міщенко: думаю, що трохи треба буде. Все залежатиме від фінансового ресурсу. Якщо країна буде більш заможною, то і для людей ці речі стануть доступнішими. Зараз люди в більшості дивляться на вартість, а не на якість.
Дар’я Бура: Чи лише військові є вашою цільовою аудиторією?
Роман Міщенко: Зараз ні. Сподіваюся, аптечки з’являться у водіїв. Сподіваємося, що для цивільних запустимо версію якісного одягу. З Франції ціла експедиція замовила одяг для походів.
Дар’я Бура: Крім французів на міжнародному ринку ви з кимось співпрацюєте?
Роман Міщенко: на нас виходили військові з Італії. Іспанії, офіцери НАТО, які цікавилися розробками. З США цікавляться нашими роботами. Є попит і на взуття, і на одяг.
Дар’я Бура: Чи з нашою державою співпрацюєте?
Роман Міщенко: Початки співпраці були. Сподіваюся, що трохи пізніше ми тісно будемо працювати зі спецпідрозділами і згодом будемо виходити на співпрацю з Міністерством оборони, там буде простіша і прозора процедура. Ну і ми станемо міцнішими.
Дар’я Бура: Чи ти можеш відзначити якісь складності ведення такого стартапу, як у вас?
Роман Міщенко: Труднощі є з якісним матеріалом. Він сюди дуже важко потрапляє. Терміни – коли приїдуть, коли не приїдуть. На це треба зважати. Проблема – трудова еміграція. Наприклад, багато швачок виїхали з України. Ми зараз заморозили по зброю вій галузі розробку, бо дуже важко законодавчо працювати.
