Журналіст Наталія Нагорна презентувала книгу «Повернутися з війни»

Журналіст Наталія Нагорна презентувала книгу «Повернутися з війни»

Відома журналістка Наталія Нагорна в ефірі нашого радіо презентувала свою першу книгу. Вона поділилася з нами враженнями від написання та розповіла, чим особлива її книга і хто основний її читач.

 

 

 

 

Коли зародилася ідея написати книгу? Насправді книжки народжуються тоді, коли людям потрібно випускати свій біль, свій стрес. Зараз близько двохсот книг, які випускають ветерани, книг про українську війну. Я не ветеран. Я чотири роки пропрацювала на війні, але з перервами. При цьому я мала можливість більше реабілітуватися, аніж військові.

Цю книгу я не тільки написала, але й намалювала. Взагалі вважається, що арт-терапія дуже добре знімає стрес. Мені вона допомогла.

А чим відрізняється ваша книга від інших на військову тематику? Це художня книга, яка написана про події, які відбувалися насправді. Особливість журналістів в тому, що вони бачили війну не з одної сторони. В мене книга, яка починається не з людини на передовій, а з маленької дитини, яка чекала свого батька з війни. Тут я описала наскільки сильно вона переживає все, що відбувається навколо неї, як вона переживає інші історії.

В нас є герої, який повернувся з війни фізично, але не морально. І йому складно їздити в маршрутці, спати вночі, дізнаватися, що хтось з друзів загинув, складно не чекати обстріл. Хоча це людина, яка згадує дуже багато хороших речей на війні і я це описую.

Видання «Повернутися з війни» ділиться на чотири частини, при чому остання - це щасливий фінал. Сама ж книга - це збірник історій.

Це історії реальних людей?

Дуже багато з цих історії на 100% правдиві, а деякі змішані. Наприклад історія двох моїх знайомих. Один із них був під час вибуху в Донецькому аеропорту. Він вижив завдяки тому, що зачепився шнурівками. Він просто повис на берцях і в той момент в нього випав автомат. А потрібно було терміново відходити. Коли повернувся, то дуже переживав за цей автомат. І згодом його викликали в Київ. Йому дали орден. І він був щасливий не тому, що отримав нагороду, а тому що його не посадили. Окремо він розповідав історію про те, як їхав з госпіталю в маршрутці і зловив себе на тому, що він сидить і ліктем намагається вибити вікно. Тому що як почнеться обстріл він не зможе вибігти з маршрутки.

Які відгуки ви отримували?

Відгуки про книгу хороші. І навіть там, де є збірні образи люди впізнають себе. Дехто знаходить подібні до своїх історії і говорять, що в них була ж така ситуація. В цій книзі багато людей. Є навіть герої, в яких є ордени. В моїй книжці людям складно повернутися з війни, навіть враховуючи те, що деякі там не були. Наприклад дитина і дружина. В моїй книзі не має супер героїв. 

Ми цього можем не помічати, але навколо нас надзвичайно багато людей, яким важко, які не можуть повернутися. Моя книга для того, аби помітили, що людям потрібна підтримка.