“Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину”. До дня пам’яті Василя Симоненка

“Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину”. До дня пам’яті Василя Симоненка

Василь Симоненко знакова постать другої половини минулого століття – і то не тільки в розрізі мистецькому, літературному, а й у контексті суспільному, оскільки його поезія перейнята таким потужним громадянським пафосом, що його могли почути не тільки друзі та вороги, а й пересічні українці.

Народився Василь 8 січня 1935 року на Полтавщині в селі Біївці. Виховувався лише мамою-колгоспницею та дідусем. До школи малому приходилося ходити пішки понад 9 км, але закінчив її з золотою медаллю. Він був дуже обдарованою дитиною, мав гарну пам’ять та гострий розум. У 1952 році вирішує пов’язати своє життя з журналістикою. Вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка де навчався разом з Б. Олійником, Т. Коломієць та Б. Рогозою та А. Москаленком. Саме в студентські роки в нього загорається іскра до творчості та поезії зокрема. Працював у редакціях трьох газет: «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» кореспондентом.

— Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Горською, разом з якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві.

— Василь Симоненко горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістедесятниками він займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу.

— За його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі, тим самим підписуючи собі смертний вирок.

— Симоненко був постійно під наглядом КДБ. У 1962 році його жорстоко побили міліціонери. З того часу його стали мучити гострі болі в боці, після чого йому діагностували рак нирок.

— Майже всі друзі відвернулись від нього, побоюючись розправи збоку радянської влади.

За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Його вірші вийшли друком у Мюнхені. Решта праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів.