“В акторське середовище я потрапив випадково”, - виконавець головної ролі в фільмі "Носоріг" Сергій Філімонов

“В акторське середовище я потрапив випадково”, - виконавець головної ролі в фільмі "Носоріг" Сергій Філімонов

Про свій акторський дебют, військовий досвід та громадську діяльність в ефірі Армія FM розповів виконавець головної ролі в фільмі “Носоріг”, лідер неформального молодіжного руху “Гонор” та колишній керівник київського осередку ЦК «Азов” Сергій Філімонов.

 

 

 

 

Катерина Даценко: Чому під час Революції Гідності Ви перевелись на заочну форму навчання?

Сергій Філімонов: По-перше, залишати територію Майдану тоді було небезпечно, адже працювали «ескадрони смерті Януковича». Мою маму постійно викликали до поліції і говорили, що я злочинець і повинен сидіти за гратами. По-друге, не вистачало часу на стаціонарне навчання.

Катерина Даценко: Як ви стали учасником руху “Гонор”?

Сергій Філімонов: Рух “Гонор” - це неформальне молодіжне об'єднання створив я та мої друзі. Назву ми вигадали для того, щоб люди могли ідентифікувати нас, не називаючи кожного поіменно. Діяльність руху зосереджена довкола боротьби за справедливість, займаємось також захистом людей та вихованням патріотичного духу молоді.

Валерія Подкіч: Як правильно інтерпретувати назву вашого руху, адже слово “гонор” має багато значень?

Сергій Філімонов: Слово “honor” з англійської перекладається як “честь”. Саме на це значення ми спирались, обираючи назву. Також Гонор - це римське божество честі. А особисто для мене ця назва ще й асоціюється з бойовим побратимом та хорошим другом Орестом Квачем. Він загинув на війні в 2014 році.

Катерина Даценко: Як Ви потрапили до полку “Азов”?

Сергій Філімонов: Після подій на Майдані та референдуму в Криму став очевидним початок війни з Росією. Ми із хлопцями одразу стали готуватися: купили бронежилети, військову форму, взуття і почали шукали підрозділ, у складі якого зможемо поїхати на фронт. Деякі зі знайомих були якраз із “Азову”, тож за їх допомогою ми потрапили у полк. В травні 2014 року поїхали на базу в Бердянську, а звідти вирушили звільняти Маріуполь та Мар'їнку. Брали участь в боях під Іловайськом, декілька операцій провели біля міста Новоазовськ та села Гранітне. З усіх операцій на Сході я не брав участі тільки в боях за Дебальцеве та операції під Широкиним.

Катерина Даценко: Коли Ви вийшли зі складу “Азову”?

Сергій Філімонов: Після Широкинської операції багатьох хлопців відправляли на блокпости на третій лінії оборони. Така служба була мені не до вподоби, тому повернувся до Києва, де займався створенням громадського руху «Цивільний корпус “Азов”, який згодом переріс у партію «Національний корпус». Трохи пізніше стало зрозуміло, що ми з хлопцями та колишнім керівництвом маємо досить різні ідеологічні та системні цінності. Саме тому ми вирішили вийти з ЦК та створити свій власний рух під назвою “Гонор”.

Катерина Даценко: З якою метою започаткували проєкти “Зоозахист”, “Одна кров” та “Уроки мужності”?

Сергій Філімонов: Всі проєкти започатковані ще за нашої участі в ЦК та «Національному корпусі». Над проєктом “Зоозахист” працювали разом із другом, у якого так звані “догхантери” вбили собаку. Ці люди без будь-яких причин вбивали собак, а потім хвалились цим в інтернеті, ніби якимось досягненням. Починали з малого: проводили для «догхантерів» виховальні заходи, боролись із сепаратистами, які піднімали бунти в містах, також перешкоджали проведенню комуністичних заходів. В межах проєкту “Одна кров” створили базу донорів, щоб люди могли в будь-який час прийти і здати кров. А “Уроки мужності” нині змінюємо на курси з тактики та медицини.

Катерина Даценко: На вашу думку, ці проєкти сприяють соціалізації ветеранів після повернення з війни?

Сергій Філімонов: Звичайно. Людині, яка приїжджає з фронту, важливо відчути свою важливість, а завдяки нашим ініціативам ветеран може знайти себе в цивільному житті. Коли я повернувся з війни, мені допомогли люди з культурного середовища - художники, музиканти та актори. Вони запрошували на різні заходи, що вплинуло на мій світогляд та допомогло в реабілітації.

Катерина Даценко: Ви захопились акторською майстерністю після того, як занурились у творче середовище?

Сергій Філімонов: Насправді в акторське середовище я потрапив випадково. Якось спілкувався з представницями команди Сенцова, і їм здалося, що я чудово підходжу на роль головного героя. Коли почався відбір на фільм “Носоріг”, Олег Сенцов приїхав до мене, але спілкувалися ми більше про політику, війну та громадську діяльність. Він взяв мій номер і зателефонував через деякий час, щоб запросити на проби. Я був здивований, адже раніше не мав такого досвіду.

Катерина Даценко: Чи могли тоді уявити себе в ролі бандита?

Сергій Філімонов: Думаю, кожна людина хоча б раз мріяла зіграти головну роль у фільмі. З огляду на мою зовнішність, навряд чи мені запропонували б роль скрипаля чи піаніста.

Катерина Даценко: Якою була ваша реакція після того, як прочитали сценарій?

Сергій Філімонов: Це був перший сценарій в моєму житті, тож спочатку я не бачив цілісної картини. До того ж, всі сцени знімали нарізно, тому уявити кінцевий результат під час зйомок було важко.

Валерія Подкіч: Фільм “Носоріг” зібрав чимало глядацьких переглядів, через що його часто порівнюють із “Кіборгами”. Як ви вважаєте, чи може фільм “Носоріг” досягти такого ж шаленого успіху?


Сергій Філімонов: Фільм “Носоріг” вже відзначили міжнародні експерти, він став найкращим на Стокгольмському кінофестивалі, що дуже престижно. Олега Сенцова відзначили як найкращого режисера, а я, в свою чергу, отримав дві нагороди за кращу акторську гру. Щодо українського прокату, фільм дійсно зібрав шалену кількість глядацьких переглядів. Несподіваним було те, що Netflix купив права на цей фільм. Я думаю, кожен, хто має підписку, зможе без проблем подивитися його вдома.