OSINT допомагає збивати Су-57, завдавати ударів по економіці рф і знаходити воєнних злочинців, – InformNapalm

OSINT сьогодні — це не лише пошук інформації у відкритих джерелах, а й інструмент, який допомагає завдавати втрат російській армії, документувати воєнні злочини та підтримувати роботу Сил оборони України. Про це в ефірі Армія FM заявив речник розвідувальної спільноти InformNapalm Михайло Макарук.

— InformNapalm існує з 2014 року як волонтерський проєкт. Як за цей час змінилася специфіка OSINT-розслідувань — від перших днів бойових дій на Донбасі до сьогодні?

— Спочатку наша робота полягала в документуванні та створенні доказової бази. Зараз із нею працює Міністерство юстиції. Те, що ви бачите — коли Україна виграє той чи інший суд, — Міністерство юстиції підтверджує, що це, зокрема, і завдяки нашим матеріалам.

Потім був дуже важливий суд у Гаазі у справі MH17, де міжнародний арбітраж визнав InformNapalm достовірним джерелом. Для нас це теж було важливим визнанням.

Після 24 лютого 2022 року всі чоловіки команди InformNapalm, як і я, стали діючими військовослужбовцями Збройних сил України. Тому специфіка роботи кардинально змінилася.Зараз приблизно 98–99% нашої діяльності є непублічною. У публічний простір виходить лише те, що вже завершено і коли нічого змінити неможливо.

Із останнього, чим можна похвалитися, — мінус два мільярди рублів. Це приблизно мільярд гривень. Ми допомогли росіянам збити власний Су-57 під Москвою. Було дуже гарно.

Окремий «привіт» так званим російським воєнкорам. Скажу лише одне: далі буде ще веселіше.

Зараз ми також займаємося передачею інформації для нанесення уражень. Особлива увага — тимчасово окупованим територіям, зокрема Криму. Передаємо Криму великі вітання. Як каже «Мадяр»: відбудуємо, відгодуємо.

До речі, значна частина нашої команди — кримчани. Тому було дуже приємно отримати інформацію, що завод «Титан» в Армянську повністю зупинив роботу.

Це величезне містоутворююче підприємство. Воно довго працювало. За один день було завдано 25 уражень одночасно. Вони були дуже вражені.

Інфраструктура навколо також дуже «вражена». Завод стоїть. Під'їхати до нього неможливо, тому що під'їзд проходить через Північно-Кримський канал, а всі три мости непридатні. Якщо навіть туди потрапити, потрібно переходити пішки, шукати переправу, машину і лише тоді можна доїхати.

Також дуже радують ураження пунктів постійної дислокації ФСБ РФ. Наприклад, в Армянську біля залізничного вокзалу було дуже красиве ураження.

Після таких ночей приємно отримувати фотографії, коли нова будівля лежить упереміш із ФСБшним м'ясом.

Загалом ми тримаємо руку на пульсі. Добре знаємо про переміщення військової техніки в Криму. Особливо уважно стежимо за їхніми безпілотними системами та флотом, точніше тим, що від нього залишилося.

Великі вітання Севастопольській бригаді морської піхоти, яка фактично перетворилася на підрозділ калік. Те саме можна сказати й про керченських морських піхотинців. Там практично нічого не залишилося.

Крим дуже потужно потерпає. І найприємніше — росіяни фактично нічого не можуть із цим зробити.

— InformNapalm сформував велику базу російських воєнних злочинців, зокрема тих, хто причетний до подій у Бучі, Ірпені та Оленівці. Яка частина з них уже понесла відповідальність, а яка ще гарантовано понесе покарання?

— Ми їм у цьому допомагаємо.

Наприклад, коли нас запитували про замах на Амурбєкова — ката Бучі, який стався в Хабаровську, — я як речник відповідав, що ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати свою участь.

У 2022 році за підтримки тодішнього Головнокомандувача Валерія Залужного ми видали колоди карт із російськими воєнними злочинцями — за аналогією з картами, які свого часу використовували американські військові в Іраку.

Зараз уже велика кількість цих карт «пустує».

Ми постійно працюємо: виявляємо воєнних злочинців і передаємо інформацію тим, хто вміє її опрацьовувати.

— Якою ви бачите місію InformNapalm після перемоги України?

— Хочемо ми цього чи ні, але після війни головним запитом усього адекватного українського суспільства буде запит на помсту.

Однозначно. І реалізовувати цей запит потрібно буде.

Що нам заважатиме? У нас будуть кадри, які можуть це робити. У нас буде потужна розвідувальна спільнота. І найголовніше — у нас є те, чого немає у росіян: моральне право. Нагадаю, що Ізраїль сорок років після війни шукав нацистських злочинців, і ніхто йому нічого не дорікав.

Чому ми маємо бути гіршими?

— У вашому Telegram-каналі ви нещодавно писали про Wildberries і перенесення складів до Казахстану. Чому це важливо?

— Тут дуже цікаво, коли військова сфера починає переходити в дипломатичну.

Якщо склади Wildberries будуються на території Казахстану, то ми разом із партнерами дипломатичним шляхом можемо тиснути, щоб товари військового і подвійного призначення через цю мережу не потрапляли до Росії.

Нехай вони продаються в Казахстані, Узбекистані чи Китаї — без проблем. Але не повинні виходити на територію Росії. Це означає обміління російської економіки, втрату робочих місць і додатковий тиск.

Саме над цим уже мають працювати наші дипломати. І не тільки дипломати.

У нас є Верховна Рада. Є міжпарламентські групи дружби, зокрема між Україною та Казахстаном. Нехай працюють.

— Чи можлива після виборів до Державної думи нова масштабна мобілізація в Росії?

— Тут неможливо відповісти однозначно, тому що рішення лежить на столі однієї людини. У тоталітарних країнах саме так усе і працює. Фактично вони готові до всього. У них є всі важелі для стримування населення у випадку можливих бунтів.

Вони різко збільшили чисельність Росгвардії, мають Федеральну службу охорони. Законодавчо вони теж усе підготували. До цього вони готувалися останні два роки. Ті виклики до військкоматів, які зараз відбуваються, — це теж частина цієї підготовки. Вони просто вклеювали мобілізаційні приписи до військових квитків.

Питання в іншому.

Якщо вони оголосять мобілізацію, нам доведеться ще більше нарощувати кількість дронів. Але водночас це означатиме ще більше вимивання кадрів із російської економіки, яка вже зараз відверто стогне.

На початку війни вони думали, що мають сильну армію і слабку економіку. Насправді виявилося навпаки. Їхню економіку тримає Набіулліна. Треба визнавати сильні сторони противника. Але навіть вона вже відкрито говорить, що далі вони цього не витягнуть.

Тому є три варіанти.

Перший — оголосити мобілізацію.

Другий — згорнути це.

Третій — нічого не робити.

Останні два варіанти нас повністю влаштовують.

— Які основні вразливості російської армії та спецслужб ви бачите через призму OSINT? Де вони помиляються найчастіше?

— Дуже класне питання, але відповідь буде буденна і доволі сумна. Головний невичерпний ресурс російської армії — це дебіли. І політ думки цих дебілів доволі широкий.

OSINT зараз працює не сам по собі. Є ще когнітивний напрям. Уже всі знають, що є директива Головнокомандувача, активно створюються кібервійська, працює група кіберфахівців. Усе це йде в одній зв'язці, щоб давати результат.

Чого тільки не витягується. Для прикладу, ідентифікація воєнних злочинців у Бучі стала можливою завдяки одному листочку, який росіяни забули на блокпості. Один єфрейтор записував, які машини яких бригад проїжджали. Молодець. Але листок він не забрав. Це один із тих випадків, коли дрібниця дала дуже великий результат.

Багато інформації спливає саме так. Але є речі, про які говорити поки не можна. Наприклад, дуже цікаво дивитися, як вони відверто обманюють своє вище керівництво. Які доповіді вони пишуть, які населені пункти нібито захоплюють. Якби ви почитали ці доповіді, вам би стало страшно. За їхніми документами вони вже майже під Києвом стоять.

— Ви людина, яка завдає Росії чимало проблем. Чи намагалися вони якось ліквідувати вас або когось із команди?

— Насамперед хочу окремо подякувати командирам мого колишнього підрозділу - 8 полку Сил спеціальних операцій України за хорошу базову підготовку, школу і вишкіл. Це вже можна говорити.

Щодо якихось конкретних операцій, про які мені було б відомо, — ні.  А от якщо говорити про кіберпростір, то не було жодного дня, щоб нас не намагалися зламати.

— Які методи дезінформації та маніпуляції Росія зараз використовує проти України й наших партнерів?

— Відверто кажучи, нічого нового вони не придумали. Вони просто відшліфовують те, що вже мали.

У них є свої осередки, дуже великі ботомережі. Причому цікаво, що значна частина людей працює дистанційно з африканських країн — Беніну, Гани, Конго. Там, де можна менше платити. Також багато індусів працює через Google Translate, активно залучають пакистанців, єгиптян.

Доволі часто вони підживлюють найбільш гострі теми. Якщо говорити про відкриті джерела, то в Україні, якщо не помиляюся, існує чотири центри інформаційно-психологічних операцій у складі Сил спеціальних операцій. У Росії ми ідентифікували понад сто таких центрів.

І там працюють справжні фахівці — психологи, політологи, соціологи. Є окремі центри, які працюють по конкретних регіонах України. Вони аналізують ситуацію, додають свої наративи, і в результаті ми бачимо ту саму «зрадоньку», яка постійно розлітається соціальними мережами.

Чесно скажу, я думав, що на початку великої війни українське суспільство буде менш інформаційно грамотним. Але був приємно здивований.

Вони працюють по найбільш болючих соціальних темах: мобілізація, проблеми армії, соціальна несправедливість. Постійно намагаються розділити суспільство. Колись це була тема лівого і правого берега, української та російської мови. Зараз вони шукають нові лінії розколу.

Свого часу ми навіть викривали людей, які цим займалися. Наприклад, Костянтина Усовського — очільника Інституту країн СНД, який працював із Затуліним. Зараз, я впевнений, він займається антиукраїнськими акціями вже у Польщі та Словаччині.

Росіяни купують ультралівих, ультраправих — усіх, кого можуть. У них були цілі плани, схеми, графіки виконання таких операцій. Як ми бачимо, у Польщі це зараз працює доволі активно.

— Чи можна передати український досвід медіаграмотності полякам, щоб вони краще розпізнавали російську дезінформацію?

— Ніяк.

Поки вони самі не відчують це на власній шкурі, нічого не буде.

У Польщі досі багато хто вважає, що війна десь далеко, що Калінінград не становить загрози, що російських військ у Білорусі немає.

Крім того, зараз поляки часто думають не головою, а емоціями. Політика стала важливішою за все. Боротьба за електорат дуже сильно впливає на рішення.

Навіть ті, хто раніше мислив більш прагматично, зараз теж змушені грати на емоціях. Ми вже неодноразово бачили подібне і в інших країнах.

— Як використання штучного інтелекту змінює сферу розвідки за відкритими джерелами?

— По-перше, зараз дуже багато дипфейків. Їх потрібно аналізувати і перевіряти.

По-друге, штучний інтелект значно пришвидшує обробку інформації. Ми теж використовуємо його для цього. Коли отримуєш великий дамп даних, наприклад після роботи кіберфахівців, його потрібно швидко проаналізувати й зрозуміти, що може бути корисним.

Якщо це дамп електронної пошти, там будуть усі листи — робочі, рекламні, спам. Штучний інтелект добре допомагає відсіяти зайве.

Але в OSINT ніщо не замінить людину. Це можу сказати і про софт, який зараз розробляється, зокрема для внутрішнього використання у Збройних силах України. Будь-який софт створює людина, і використовує його теж людина. Тому базові навички завжди залишатимуться must have.

— Як волонтерській спільноті та військовій спільноті вдається ефективно взаємодіяти з державними розвідувальними органами України та партнерами?

— Із розвідувальними органами партнерів ми не співпрацюємо — це заборонено законодавством України.

Щодо українських розвідувальних органів, то тут усе доволі просто. Ми намагаємося з ними не стикатися. У нас є чіткий рід військ, який ми представляємо. Ми працюємо на своєму напрямку й даємо результат.

Історично так склалося, що ще коли ми всі були волонтерами, деякі структури поводилися не дуже культурно і не дуже порядно. А репутація залишається.

Є мій улюблений анекдот, який свого часу розповідала Юлія Тимошенко: яка різниця між хом'яком і щуром? Обидва — гризуни, але в щура просто поганий піар-менеджер. От і все.

— Багато слухачів зараз чекають бодай якогось спойлера. Чого найбільше варто остерігатися росіянам?

— Давайте краще скажу, чого варто остерігатися нам. Це зараз значно важливіше.

У плані інформаційно-психологічних операцій росіяни дуже активно використовують одну з найуспішніших операцій часів Другої світової війни, яку Японія застосовувала проти Сполучених Штатів. Вона називалася «Токійська троянда».

На Тихоокеанському фронті основним джерелом інформації було радіо. Японці взяли дикторів із гарною англійською мовою. Вони не говорили жорсткою пропагандою. Навпаки — спокійно, доброзичливо, з гумором нав'язували американським військовим потрібні думки: що вони ніколи не переможуть, що вдома на них ніхто не чекає, що дружина чи дівчина вже зраджує, що країна про них забула, що вони не отримають виплат.

І це звучало постійно.

Американці потім самі визнали, що це була одна з найуспішніших інформаційно-психологічних операцій проти них. Ба більше, після війни цих дикторок навіть судили, але ефект від цієї кампанії, за оцінками самих американців, ще довго відчувався — навіть під час війни у В'єтнамі.

Скажіть, вам це нічого не нагадує?

Такі операції не розраховані на миттєвий ефект. Їхнє завдання — поступово накопичувати втому серед військових і суспільства.

Тому хочу звернутися до наших побратимів і посестер. Якщо вам у TikTok чи інших соцмережах починають масово траплятися ролики від невідомих блогерів, які просувають саме такі наративи, просто згадайте «Токійську троянду». Почитайте про неї — і стане зрозуміло, як це працює.

Це не нове. Це добре забуте старе.

— І наостанок. Що б ви хотіли побажати побратимам і посестрам?

— Хочу всім побажати здоров'я і краси.