19 місяців на окупованій території: деталі унікальної спецоперації

Рік і сім місяців переховувалися українські десантники на псевдо «Чопа» і «Малий» на окупованій Луганщині. Через поранення бійці потрапили до лікарні, а коли прийшли росіяни, місцеві допомагали їм відновитись.

Рятували «Чопу» і «Малого» представники Головного управління розвідки, Військово-Морських сил та ДШВ. Це їхня спільна спецоперація. 

ГУР Використали для цього російського військового Дмитра. Він вирішив здатися у полон за допомогою програми “Хочу жить” та зголосився вивести й українських двох десантників.

Операцію провели ще восени 2023 року, але говорити про неї можна лише зараз, розповів представник ГУР Андрій Юсов.

– Реалізація спецоперації – це виготовлення документів прикриття, викрадення автомобіля в армії загарбників, яке здійснив успішно Дмитро. Це перетин 18 ворожих блокпостів у формі армії загарбника. Це рух по лінії фронту, розмінування території, супровід засобами аеророзвідки, рух по лінії зіткнення і, нарешті, хлопці в безпеці й продовжують службу.

Попри поранення і небезпеку викриття, «Чопа» і «Малий» зв’язалися з командуванням і передавали інформацію, яка допомагала нищити росіян, викривати позиції і зривати їхні плани.

Коли командування розробляло план виведення бійців з окупованої території, російський військовий Дмитро зв’язався з проєктом “Хочу жить”. Так командування об’єднало дві операції в одну. Вона дістала назву “Прапор” - від звання “прапорщик”, яке було у Дмитра в російській армії. Прикметно, що родичі Дмитра - українці, яких примусово перевезли до росії в часи совєтського союзу.

Підготовка до операції тривала 8 місяців. За час, поки її приховували, вдалося вивезти також і сім’ю російського військового. 

На окупованій Луганщині спочатку боявся, що українці здадуть до фсб його з побратимом, каже десантник «Чопа».

– Там люди перелякані, скажемо так, одні одному не довіряють. Нам пощастило, що ми попали до таких, які за нас. Коли ти привикаєш до цих людей, ти довіряєш. Багато людей мені стали рідними. 

“Чопа” небагатослівний, але це й не дивно, зважаючи на те, що пережив цей хлопець. Його побратим “Малий" і досі проходить реабілітацію. До свого виходу з окупації боєць дістав уламкове поранення легені. А російський військовий Дмитро вже приєднався до легіону “Свобода росії”, вчить українську і допомагає Україні відбивати російську агресію.

Як розповів Андрій Юсов, за період існування проєкту “Хочу жить” до України надійшло понад 35 тисяч заявок.Переважно від російських військовослужбовців, але також від людей, які розуміють, що можуть опинитися в російській армії.

– І хочуть застрахувати себе, не бажаючи брати участь в загарбницькій війні та ставати військовими злочинцями. Зараз понад 260 російських військовослужбовців різних звань вже скористалися проєктом, перейшли лінію фронту і перебувають у безпеці в Україні, під захистом Координаційного штабу поводження з військовополоненими й міжнародного права.

Більшість російських перебіжчиків після завершення бойових дій хочуть повернутися, однак є й ті, хто не бажає їхати на батьківщину. Аби надалі не мали проблем із законом в росії, всі військовослужбовці, які скористалися проєктом “Хочу жить”, значаться як “захоплені у полон”, а не як ті, що “добровільно здалися”, додав Юсов.