"90% російської техніки не доїжджає до позицій": командир батальйону "Хижак" розкрив деталі боїв на Костянтинівському напрямку

Російська армія швидко адаптується до сучасної війни, переймає українські тактики та масштабує їх у промислових масштабах. Водночас українські оператори безпілотних систем щодня знищують ворога, техніку та роботизовані комплекси. Про ситуацію на Костянтинівському напрямку, особливості служби у батальйоні безпілотних систем «Хижак» Департаменту патрульної поліції, підготовку бійців, жінок на бойових посадах та рекрутинг в ефірі Армія FM розповів комбат батальйону Борис Красовський.

— Почнемо з найактуальнішого. Якою сьогодні є обстановка на передовій для ваших бійців? Де вони зараз виконують завдання і яка там ситуація?

— Наразі основний наш напрямок — Костянтинівський, один, напевно, з найважчих. Наші бійці і також бійці суміжних бригад проявляють свій героїзм, стійко стоять на своїх позиціях. На жаль, ситуація в нас стабільна, складна, як завжди, напевно. Але є певні моменти для стриманого оптимізму. Ну і, в принципі, стоїмо.

— Як діє противник? Наскільки він активний на вашому напрямку? Чи змінив тактику останнім часом?

— Так, однозначно. Наш противник не з простих, не з легких. Помітно, що він досить швидко еволюціонує. І одна з його сильних сторін — це саме те, що він переймає деякі наші успішні тактики і дуже швидко їх масштабує. І масштабує в промислових масштабах.

— Якщо говорити про Костянтинівський напрямок, що зараз там є найбільшою складністю?

— Напевно, з вашого дозволу, трошки перефразую питання. Відповім не про потребу, а про основні складнощі. Якщо раніше ми працювали і воювали з противником, який може зі своїм особовим складом спілкуватися досить грубо, з агресією, побиттям, погрозами, то зараз ми бачимо, що і в переговорах, і в їхній роботі до них, на жаль, прийшло багато професіоналів, технічних фахівців. Це видно і по їхній роботі, по результатах, і по їхніх розмовах між собою, дуже помітно по їхній комунікації.

— Ми бачимо успішні удари по російських НПЗ, по тіньовому флоту. Чи впливає це якось на поле бою саме на вашому напрямку?

— Якщо говорити про результати знищення НПЗ і тому подібного, то правильно кажуть, що у Росії паливо для війни завжди буде. Вони будуть на конях або пішки ходити, але паливо безпосередньо для війни у них буде. На жаль, на нашому напрямку я не сказав би, що ми помітили якусь різницю по залученню техніки. Одне з того, що викликає стриманий позитив і дає надію, — це те, що техніку як таку ми дуже рідко бачимо. Вона вже далеко за кілзоною, яка, до речі, збільшилась набагато в обидві сторони. По факту техніка використовується лише під час штурмів чи окремих дій. І здебільшого 90% її знищується ще на підходах.

— Чи були останнім часом якісь цікаві знищені цілі?

— Техніку ми, слава Богу, успішно б'ємо. До тих «буханок» уже всі, напевно, звикли. Але коли підбивають хоча б той самий пікап чи НРК, це великий головний біль для командирів, тому що треба думати, як підвозити воду чи ще щось. Тому навіть якщо підбили «буханку», це теж результат. Потрошку їх кусаємо, їм неприємно, їм боляче, і це відчувається. З цікавого — знищували російський роботизований комплекс НРК, який досить рідко з'являється на полі бою і, наскільки я знаю, ще проходить свою обкатку.

— Якщо говорити про живу силу противника, ведете статистику?

— Якщо у нас десятка знищених за день немає, то, звісно, це такий день не дуже. Буває по-різному — більше, менше. Але якщо у нас хороший день, то це означає, що до наших піхотинців просто лізло більше ворогів.

— Багато хто дивується, коли чує, що Департамент патрульної поліції має власний бойовий батальйон безпілотних систем. Як він створювався?

— Все почалося з повномасштабного вторгнення у 2022 році. Ті бойові командири, той кістяк патрульної поліції, який є — Василь Коряк із позивним «Танцор», «Маршал» та інші командири — організували зведений загін із різних областей, який почав працювати разом із військовими та виконувати бойові завдання. Один із моментів, яким особисто пишаюся: у патрульній поліції ще з 2017 року є окремий підрозділ аеропідтримки. Там усі люди вже мали бойовий досвід ще до великої війни. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вони просто взяли «Лелеки», інші засоби й пішли працювати. Спочатку це була Київська кампанія.

— А яка ваша особиста історія?

— Після Майдану я потрапив у добровольчий батальйон «Гарпун». Прослужив там до 2017 року, після чого була невелика перерва до 2022-го. Коли почалася велика війна, вивіз родину за межі Київської області й повернувся до своїх побратимів. Спочатку був із військовими ТрО, а вже потім приєднався до зведеного загону патрульної поліції.

— Чи є принципові відмінності між підрозділами безпілотних систем Нацполіції та ЗСУ?

— Особливих відмінностей немає. Усі виконують свої задачі в межах своїх можливостей і забезпечення. Якщо говорити безпосередньо про роботу на лінії бойового зіткнення, я особливої різниці не бачу.

— Які умови служби? Є якісь бонуси?

— Секретів немає, усе відкрито на сайті патрульної поліції. Зарплати плюс-мінус однакові із військовими. Відпустка — також 30 діб на рік плюс два дні на дорогу, якщо їхати далі ніж за 300 кілометрів.

— Якими безпілотниками та НРК користується батальйон?

— У нас досить широкий спектр засобів. Ми намагаємося використовувати саме той засіб, який найкраще підходить для конкретного завдання. Це дозволяє підвищити ефективність і самого засобу, і зберегти його, адже всі розуміють, що це гроші.

— Що сьогодні важливіше — кількість дронів чи якість операторів?

— Це речі, які йдуть поруч. Але навчений оператор — це топ. Гарний фахівець дуже часто може перекрити певні недоліки техніки, знайти проблему й усунути її.

— Чи потрібно вже бути готовим фахівцем, щоб потрапити до вас?

— Ми набираємо, якщо можна так сказати, «з вулиці». Є навіть такий жарт: «Набрали по оголошенню». Можна прийти без досвіду. Людина проходить підготовку — не лише по дронах, а й обов'язкову поліцейську підготовку.

— Що входить у підготовку?

— Є базова військова підготовка — це база, без неї нікуди. Далі — законодавча підготовка, адже навіть під час відпустки поліцейський залишається поліцейським. Якщо дорогою на ефір я побачу злочин, я маю реагувати і як громадянин, і як поліцейський, виключно в межах закону. Закон України «Про Національну поліцію» визначає, що ми перебуваємо на службі цілодобово. Після цього людина проходить підготовку вже за тим напрямком, який вона обрала.

— Які спеціалісти сьогодні найбільше потрібні?

— Як це війна XXI століття, то основні напрямки — безпілотна компонента, РЕБ, РЕР. Саме ці напрямки у нас закриваються, це основні потреби підрозділу. Але люди потрібні всюди. У нас прекрасна медична служба, реально героїчні медики. Нещодавно після удару дрона були тяжко поранені наші аеророзвідники. Слава Богу, хлопці вже відновлюються, вже навіть на протезах ходять. Наш медик, командир роти, особисто сів за кермо, серед білого дня заїхав на KIRPI й евакуював хлопців. Думаю, ворог просто не очікував такої нахабності. Тому люди потрібні і в медицину, і в оператори дронів, і в оператори РЕР, РЕБ та інших напрямків.

— До вас можуть прийти люди без досвіду служби?

— Так. Єдине — ми не можемо взяти людину, яка вже служить у Збройних силах України. Якщо це діючий поліцейський або людина взагалі без досвіду служби — без проблем.

— Чи є у вас жінки на бойових посадах?

— Так, звісно. Є оператори НРК, оператори ударних дронів, важких бомберів, FPV. Вони всюди залучені й працюють нарівні з чоловіками.