100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКІЙ МОРСЬКІЙ ПІХОТІ: НАМ Є ЧИМ ПИШАТИСЯ
Сьогодні, у День відзначення 100-річчя морської піхоти України, маємо згадати ще декілька цікавих дат, пов’язаних з цим днем. Маємо згадати, що в цей день 80 років тому в Ротердамі було вбито Євгена Коновальця – лідера ОУН. Цей замах було скоєно агентом НКВС Павлом Судоплатовим. На честь Коновальця і Симона Петлюри, який загине також в травні, але 1926 року, - 23 травня в українській святковій традиції відзначається як День героїв. Тому, надзвичайно символічно, що сьогодні президент підписав указ на вшанування української морської піхоти.
23 травня 1918 року було підписано наказ ясновельможного пана гетьмана про формування бригади морської піхоти. Протягом 1918 року було підписано ще декілька наказів, якими було встановлено однострій, місця дислокації полків цих бригад. Наприклад, одна бригада мала знаходитися в Одесі, друга в Миколаєві і третя в Херсоні і їх головним завданням була охорона і оборона побережжя, проведення морських-десантних операцій. Протягом 1918 року до цих частин були додані артилерійські частини, берегова артилерія та кінні полки. На той момент планувалося встановити війська морської піхоти, які мали б у своєму складі всі підрозділи тогочасних родів військ і мали б можливості самостійно виконувати завдання.
Але через цілу низку історичних причин українська держава не втрималась. І українське військо протягом 1918-1919 років було змушене вести головним чином оборонні дії. В цих оборонних бойових діях відзначилися морські піхотинці, які тоді, як і зараз, більше виконували завдання штурмової піхоти, підрозділів, які використовувалися на основних і важливих ділянках фронту і, фактично, своїми діями вони довели те, що були елітарними частинами.
Ми можемо говорити про два важливих елементи тогочасної морської піхоти. Це Гуцульський полк, який було сформовано з мешканців Західної України і Другий полк, який переважно формувався з Наддніпрянців.
Поступово в ході війни ці полки перемішувалися.
Слід згадати українського військового міністра, командира морської піхоти – Михайла Білінського, який багато зусиль доклав, щоб морська піхота існувала як самостійний рід війська. А коли в 1921 році він з залишками морської піхоти був змушений взяти участь у другому зимовому поході, слід зазначити, що не він, ні інші морські піхотинці ворогу в полон не здалися і героїчно завершили перші визвольні змагання.
Це щодо модерної історії морської піхоти. Якщо заглибитися в історію, то у 18 сторіччі існували такі козацькі війська, які називалися «Пехота козацкая на Черном море воюющая». Є навіть прапор цього підрозділу.
В 17 сторіччі – це операції козацької піхоти, яка використовувала як засіб пересування великі човни. І десантні операції в нижній течії Дніпра.
Початок 17 сторіччя ознаменувався морськими походами козаків під керівництвом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Особливо слід виділити похід 1616 року – операція під Кафою.
В 16 і наприкінці 15 сторіччя козаки ходили в морські походи і здійснювали десантні висадки в нижній течії Дніпра.
В радянські часи величезна кількість українців воювала в лавах радянської морської піхоти. Відзначилися і Костянтин Ольшанський і десантні операції в Миколаєві, Бердянську, Маріуполі. І Євдокія Завалій, яка була єдиною жінкою морським піхотинцем.
Українці воювали в американській, канадській морських піхотах.
Нажаль, Україна не приділяла в перші 25 років незалежності уваги військовій ідентичноті. Ми залишалися в радянській ідеологічній, патріотичній парадигмі. Війна показала, як важливо приділяти цьому увагу, Показувати і пояснювати, що зміна однострою – це не зневага до традицій, навпаки, складовим елементом у зміні однострою є віддання шани тим, хто загинув в однострої попередньому. Жоден елемент цього однострою не був спаплюжений.
