29 січня Україна вшановує пам’ять полеглих у бою під Крутами

29 січня Україна вшановує пам’ять полеглих у бою під Крутами

Бій за майбутнє України. Подвиг юних патріотів став символом героїзму та жертовності молодого покоління в боротьбі за свободу та незалежність України. 

 

 

 

 

 

 

Бій під Крутами був одним із епізодів першої російсько-української війни, яка почалася в грудні 1917 року і закінчилася в березні 1918-го.На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ, який вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.

24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова.

Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути вирушили приблизно 600 бійців: 250-400 старшин та курсантів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького та 20 старшин (офіцерів); 114-130 добровольців 1-ї сотні Куреня студентів Січових Стрільців (студенти університету св. Володимира, учні гідротехнічної школи, учні лікарської школи тощо); 60 воїнів Куреня смерті;80 бійців чернігівського вільного козацтва із Ніжина; кавалерійський загін. Юнаки мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi. Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами. Сили ворога у районі Крут налічували близько 6 тисяч осіб, безпосередню участь у бою взяли до 3 тис. бійців, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі вони були добре озброєні та підкріплені артилерією.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко  колишній капітан російської імператорської армії, нагороджений Георгіївським хрестом. На час подій він був командиром куреня Першої української військової школи імені Богдана Хмельницького. Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. Хлопців катували, а потім стратили. Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі. Але у радянський час могили полеглих під Крутами зруйнували, а історія бою десятиріччями замовчувалася.

За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. Нині вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними і сягали тільки вбитими 300 осіб.

Стримування більшовицької навали під Києвом мало величезне значення для молодої Української республіки. Так, завдяки звитязі та сміливості українських воїнів, ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів, коли тривали переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. УНР була визнана як самостійна держава, а її армія отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками. Окрім того, згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (відповідно до Брестського договору) звільнили від більшовиків практично всю Україну. Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива. Отже, бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Сміливість та жертовність юних воїнів зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. І зараз, коли ворог знову зазіхає на нашу незалежність та свободу, подвиг героїв Крут надихає сучасних українських воїнів на мужність та незламність у боротьбі з агресором за наше майбутнє і можливість жити в суверенній, вільній та щасливій Україні.

Вічна пам'ять юним патріотам - Героям Крут!