75-та річниця депортації українців із Закерзоння

75-та річниця депортації українців із Закерзоння

8 вересня цього року в Україні вшановується пам’ятна дата — 75-ті роковини початку депортації українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках.

 

 

 

 

 

Трагічні часи пережили українці, які проживали на землях, що відійшли після Другої світової війни до Польщі — Лемківщині, Надсянні, Підляшші, Холмщині. Навіть уряд УРСР неодноразово заявляв, що ці споконвічні українські землі мають бути включені до складу республіки. Але по-іншому розпорядився Сталін. Нав'язавши польському народові прокомуністичний режим, він віддав ці землі, не питаючи місцевих жителів, Польщі.

Депортація українців із територій Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини, на яких вони споконвіку проживали, сталася внаслідок укладеної між УРСР і Польським комітетом національного визволення Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян із території УРСР. Ця угода передбачала переселення українського населення, що проживало в межах повоєнної Польщі, до України, натомість поляки поверталися у свою країну. Вже з 1944 року почалося примусове переселення українців звідти на схід. У 1944-1946 роках мало не пів мільйона людей втратили землю, майно і під військовим конвоєм насильно перевезені в СРСР. При цьому люди залишали на покинутих місцях практично усе своє надбане добро — житло, майно, землю, худобу.

Сотні тисяч українців депортували у примусовому, позасудовому порядку. Лише близько 80 000 із них переїхали до УРСР за власним бажанням. Іншим — а це більше ніж 400 тисяч осіб – допомагали виселятися окремі підрозділи польської армії. Лише кілька годин не збори, важка далека дорога, і часто відкрите небо, розвалені хати й голодна біда чекали на українців попереду.

Загалом, за офіційними даними у 1944-1946 роках. було переселено до СРСР 482,8 тисячі осіб. У 1947 році За допомогою органів держбезпеки, уряд Польщі розробив операцію "Вісла". Спираючись на загони НКВС, 30-тисячне польське військо стерло з лиця землі всі оселі Лемківщини. 150 тисяч українців депортовано з історичних українських земель у складі Польщі на північ та північний захід Польщі. Щоб остаточно полонізувати лемків, їх розміщали по дві-три сім'ї в кожному селі. У наступні роки (до 1951-го) до УРСР з території Польщі було переселено ще близько 50 тисяч осіб. Виселені з території Польщі українці знайшли свою другу домівку в різних регіонах України від Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.

Депортація супроводжувалася терором, репресіями, конфіскацією майна, встановленням режиму спецпоселень для депортованих українців, обмеженням їх політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Тотальне виселення корінних українців зі споконвічних теренів за етнічною ознакою було ретельно сплановане і брутально здійснене комуністичними режимами Польщі та СРСР.