Американські військові відвідали дітей з вадами розвитку та зробили їм незабутні подарунки

У Міжнародному центрі миротворчості і безпеки на Львівщині триває навчання підрозділів 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців в межах програми «Спільної багатонаціональної тренувальної групи – Україна».

Втім українські військові та їхні колеги з США, Канади, Литви, Польщі та інших країн не тільки тренуються на навчальних полях полігону.

Чим ще займаються воїни, розповів наш кореспондент Владислав Назаркевич.

«Ці навчання, англійською мовою скорочено «JMTG-U» тривають з 2015 року. Кількість батальйонів українських бойових бригад, що пройшли двомісячний інтенсивний вишкіл під керівництвом іноземних та українських досвідчених інструкторів вже наближається до двадцяти. Однак на полігоні іноземні інструктори не тільки навчають передовим методам бойової роботи. Вони ще й роблять добрі справи. Американські військові подарували вихованцям навчально-реабілітаційного центру у Краковці живих маленьких друзів: козлят, овечок, курочок, півників і качок. Купили їх у місцевих фермерів.

Вихованці центру – це діти з вадами розвитку. Вже декілька років американські військові товаришують з ними. Недавно викладачі і вихователі центру розповіли, що збираються придбати для дітей свійських тварин, аби малі діти могли бачити розмаїття оточуючого їх світу, могли годувати звіряток та доглядати за ними. Тож американці взяли і придбали все, про що просили дітлахи», - розповів Владислав Назаркевич.

«Діти подарункам не натішаться. Вже збирають знесені курячі яєчка, виводять овечок на пасовище, одним словом, роблять усе, що й їхні однолітки, які живуть у селі, або приїжджають на канікули до бабусь у села. Викладачі кажуть, це виховуватиме у дітей відповідальність і  самостійність», - додав він.

Лише тваринками гості не обмежились. Привезли також чимало інших речей, які дуже люблять діти: іграшки, солодощі. І звичайно, подарували дещо, що не вимірюється матеріально – свій час і увагу. Військові зіграли футбольний матч з дітьми, багато спілкувалися з малечею. Додамо, що приходять в гості до цих дітей американці практично щотижня. 

Сподіваємося ця розповідь спонукатиме усіх нас зупинитися на хвильку і задуматися, а яку зараз добру справу можу зробити я? І подарувати комусь радість та надію. Насправді зробити це зовсім не важко. Будемо добріші й наш світ стане добрішим.