Без подолання викликів немає творчого зростання, — актор В’ячеслав Довженко
Про місію та відповідальність актора перед глядачами, улюблені ролі та кінороботу, яка потрапила на шпальти скандальних видань, в ефірі Армія FM розповів актор театру та кіно В’ячеслав Довженко.
Анастасія Сіроговська: Яка роль стала для вас знаковою і принесла популярність?
В’ячеслав Довженко: Я поступово йшов до популярності. Перший фільм, завдяки якому я став знаним серед обізнаних людей — це «Молитва за гетьмана Мазепу». Ця фестивальна кіноробота відразу увійшла у світову енциклопедію фільмів. У мене була неоднозначна роль Петра I. У 24 роки я опинився на шпальтах усіх скандальних видань. А от «Кіборги» — це була знакова роль. Саме через буремні часи в нашій країні фільм отримав велику підтримку серед волонтерів та бійців.
Анастасія Сіроговська: Чи хотіли ви б зіграти ту саму роль і чи трактували б ви її зараз по-іншому?
В'ячеслав Довженко: Цього не можна робити. Кіноісторія — це намальоване полотно, тому перемальовувати його буває шкідливо. Це вже картина в галереї твого життя і творчого шляху. Я б зіграв із задоволенням нові ролі.
Анастасія Сіроговська: Що для вас значить кінострічка «Дільничний з ДВРЗ»?
В'ячеслав Довженко: Граючи роль, ти віддаєш частку себе. Що стосується стрічки «Дільничного з ДВРЗ» — це була історія випробувань. Була ідея зробити історію про район, який є в кожному місті. Треба віддати належне кастингу, саме з усіх лінійних персонажів сформувався «кістяк» цього серіалу. Думаю, завдяки комедійній складовій серіал став народним та сподобався людям.
Анастасія Сіроговська: На вашу думку, чому серіал так полюбився українцям?
В'ячеслав Довженко: По-перше, через народну мову, адже так говорять люди, з якими ми спілкуємося в повсякденному житті. По-друге, завдяки комедійній складовій. Також продюсери дали нам повну свободу для адаптації. Деякі тексти переписувались в процесі. Ми багато працювали над образом. Всі були готові йти на компроміс, тож був створений такий продукт.
Анастасія Сіроговська: Яку роль мрієте зіграти?
В'ячеслав Довженко: Немає певної ролі. Коли ти читаєш матеріал і розумієш, що це виклик, то ти ідеш на це із задоволенням. Бо без подолання викликів немає творчого зростання. Не треба шкодувати себе, а завжди йти вперед.
Анастасія Сіроговська: Чи є роль, яку б ви ніколи не погодилися зіграти?
В'ячеслав Довженко: Звичайно. Я б ніколи не зіграв у немотивованій історії. Наприклад, якщо роль не містить ніяких сенсів. Як творча особистість, ти маєш певну місію і відповідальність перед глядачем. Якщо з глядачем немає чим поділитися через якусь історію, то вона нецікава.
Анастасія Сіроговська: Чи погодились би ви зіграти в студентській роботі?
В'ячеслав Довженко: Погоджуюсь. Якщо молодь прагне розвитку та зацікавлена в тому, щоб чогось навчитися, то я із задоволенням допомагаю, якщо, звісно, є час.
Анастасія Сіроговська: Чи дотримуєтеся ви якихось ритуалів перед тим, як вийти на сцену чи стати перед камерою?
В'ячеслав Довженко: Кожний кадр чи вистава — це певна історія, яку ти зараз будеш розповідати. В кожній історії є головна ідея, початок та кінець. Спочатку потрібно зосередитись і зрозуміти, про що ти зараз розповідатимеш. Необхідно налаштуватися на ідею і вибудувати історію повністю. Тоді ти маєш право виходити та розповідати. А коли починаєш грати зопалу, можуть трапитися оказії.
Анастасія Сіроговська: На вашу думку, які перспективи розвитку українського кінематографа?
В'ячеслав Довженко: Він не стоїть на місці, а розвивається. Якщо кіно перестануть знімати, то буде занепад, зокрема і культурний. В будь-якому разі поступ є. Звісно, все відбувається не так швидко, як хотілося б.
