Битва під Крутами — легендарна сторінка в історії Перших визвольних змагань
Крути — одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років. 29 січня Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.
Понад 100 років тому історія боротьби українців за власну державність поповнилася героїчною сторінкою — боєм під Крутами. Наприкінці грудня 1917 року уряд більшовицької Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Спочатку Москва створила окремий "український червоний уряд" зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила і війська — балтійських матросів та червоноармійців з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська на Київ.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва — 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців — студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало лише близько 300 бійців Студентського куреню, 250 — Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків.
Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту більшовиками. 28 полонених юнаків (студентів і гімназистів) розстріляли. Наймолодшим полеглим було по 16 років. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.
Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі. Але у радянський час могили полеглих під Крутами зруйнували, а історія бою десятиріччями замовчувалася.
Тільки після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день в Україні почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року "Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами". У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс "Пам’яті героїв Крут". У 2019 році в український прокат вийшов художній фільм "Крути 1918".
Жертовність студентів та курсантів-добровольців, які віддали свої життя за незалежність та свободу України, назавжди залишиться у серцях українців. І в наш час, коли боротьба за свободу та територіальну цілісність України триває, подвиг юних героїв Крут, надихає сучасних українських воїнів на мужність та незламність у боротьбі з підступним ворогом за наше майбутнє і можливість жити в суверенній, вільній та щасливій Україні.
