Богдан Чабан про партизанську діяльність у складі загону «Равлики»

Богдан Чабан про партизанську діяльність у складі загону «Равлики»

Як зародилася партизанська група «Равлики» та які завдання виконувала, в ефірі передачі «Акцент на військо» розповів один з її лідерів Богдан Чабан.

 

 

 

 

 

 

Партизанський загін Равлики — група вихідців із Донецька, що співпрацювали з СБУ у протидії активним проявам сепаратизму на території проведення АТО. Всі «равлики» є мешканцями Донецької області. Переважно це активісти донецького Євромайдану, організатори і учасники проукраїнських мітингів у Донецьку, згодом бійці добровольчих батальйонів.

Катерина Даценко: Як ви стали учасником партизанського руху?

Богдан Чабан: У Донецьку Євромайдан не був багатолюдним, більшість поїхали до Києва. На жаль, я не був серед них, але з самого початку слідкував за подіями і всіляко намагався допомагати. Наприкінці лютого - на початку березня в Донецьк почали привозити «тітушок» із Росії. Тоді до мене прийшла моя подруга Діана Берг. Вона сказала, що треба діяти. Попри те, що ми ніколи не були громадськими активістами, за ніч за допомогою соцмережі «ВКонтакті» ми зібрали 4-тисячний мітинг на підтримку України. Відтоді все й почалося. 13 березня на площі Леніна в Донецьку загинула перша людина - активіст Дмитро Чернявський. Стало зрозуміло, що мирними акціями це не обмежиться. У нас була команда хлопців, ми збиралися біля 5-ї школи, неподалік від центру. Тут і почав зароджуватися партизанський рух, а багато людей згодом пішли в добробат. Ви просто дивитесь на ситуацію, і розумієте, що потрібно якось діяти та протистояти. Є багато цікавих історій, які відбувались навесні того року.

Катерина Даценко: Які завдання перед вами стояли?

Богдан Чабан: Збір інформації, протидія терористам, напади на блокпости, захоплення їхніх ватажків або певних впливових осіб.

Катерина Даценко: Через які канали вам надходила інформація?

Богдан Чабан: На той час все відбувалось дуже хаотично і неорганізовано. Будь-яку інформацію можна було отримати за 2 пляшки горілки. Активна організована діяльність моєї групи була до того часу, поки в місто не зайшов Стрєлков. Це вже були більш-менш організовані збройні формування, і вже наступного дня в місті почались облави, обшуки, затримання. А завдяки цифровому прогресу тепер знайти конкретну людину дуже просто.

Катерина Даценко: До вашого загону, який дістав назву «Равлики», входили лише місцеві мешканці, чи не тільки?

Богдан Чабан: Коли ми були на окупованій території, то лише місцеві мешканці. Коли почали організовуватись у різних добровольчих формуваннях, коло розширилося. Далі ми почали працювати навіть як протидиверсійна група, котра збирала інформацію і виявляла якісь об’єкти.

Катерина Даценко: Після приходу Гіркіна ви залишились у місті?

Богдан Чабан: Наступного дня після цього ми поїхали з міста. Буквально через кілька годин після мого від’їзду Донецька, в те місце, де я жив, прийшли з обшуком.

Катерина Даценко: Чи були випадки, коли вас зраджували?

Богдан Чабан: У мене був конфлікт з одним із ватажків ДНР, який тоді охороняв пам’ятник Леніну. Він очолив корпус якоїсь нафантазованої армії, от він, власне, підходив і погрожував. Також є історія, коли активіст донецького Євромайдану Роман Хузяхметов в якийсь момент потрапив на виховну бесіду в ДНР, потім він був заступником голови Дебальцевого на боці терористів і заступником голови вугільної промисловості ДНР. Він здав дуже багато проукраїнських активістів. Або протилежний випадок, коли Ярослав із позивним «Алабай», який стояв біля джерел заснування самопроголошеної ДНР, за кілька років змінив свої погляди і вступив до лав молодіжного крила «Свободи».

Катерина Даценко: Що було найскладнішим за час вашої партизанської діяльності?

Богдан Чабан: У той період не було часу думати, настільки все йшло суцільною лінією. Коли переступив поріг бази добробату після виїзду з Донецька, тоді для мене розпочалася війна. Саме тоді зрозумів, що життя докорінно змінюється.

Катерина Даценко: Які епізоди за час підпільної діяльності запам’яталися вам найбільше?

Богдан Чабан: Насправді запам’яталось все. Але якщо конкретно, то було кілька бійок із п’яними терористами; нас хотіла затримати донецька міліція за спробу зрізати прапор РФ з центральної площі. А якось всю ніч мене протримали в підвалі відділку. У сусідню кімнату привезли хлопця, який під Донецькою обладміністрацією кричав, що сепаратисти «неправильні». Його так побили, що він втратив свідомість.

Катерина Даценко: У вас виникали проблеми з СБУ?

Богдан Чабан: Після підписання чергових Мінських домовленостей ми були прикомандировані до добробатів, які входили до складу МВС, тож не могли виконувати власні функції. Нас мали перевести до ССО, які на той час лише починали формуватись. Якось ми затримали групу сепаратистів. Викликали міліцію, щоб задокументувати цей факт. Спершу все йшло добре, а потім приїхав інший начальник міліції, який сказав, немов винні ми. Був тривалий судовий процес, де нас звинуватили у перевищенні службових повноважень, які в нас теоретично були. Згідно з тодішнім законодавством, будь-яка добровольча формація діяла з перевищенням якихось повноважень.

Катерина Даценко: На вашу думку, наскільки сильно змінилися умови для ведення партизанської діяльності, починаючи з 2014 року?

Богдан Чабан: Кардинально. Така кількість інформації, яка поширюється, дуже ускладнюватиме партизанський рух. Я б радив націлюватись на територіальну оборону. Я маю такий настрій, що нам доведеться захищатись, але не перебувати в окупації. І суспільство виражає готовність до оборони.