«Було відчуття, що це не українська, а європейська бригада», — позивний Херсон, 47-ма ОМБр «Магура»

У майбутньому роботи замінять людей, проте там, де український піхотинець, — там і наша земля. Як змінилася роль піхоти через масове застосування дронів, в ефірі «Армія FM» розповів військовий з позивним «Херсон», головний сержант батареї перехоплювачів «Sky Wars» 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура».

— Як почався ваш шлях у війську? Що стало точкою рішення?

— Мій шлях розпочався у 2022 році, коли почалося широкомасштабне вторгнення. Я тоді потрапив в окупацію. Прийняв рішення виїхати і робити все для перемоги. У темну пору доби я виїхав та приєднався до нашого війська, пройшов навчання, здобув бойовий досвід і доєднався до 47-ї бригади у складі піхоти.

— Які були перші враження від 47-ї бригади?

— Було відчуття, що це не українська, а якась європейська бригада. Все було вибудовано на стандартах: повага, харчування, ставлення.

— На яких напрямках довелося воювати?

— Запорізький, Донецький, зараз на Північно-Слобожанський. Найбільше запам’ятався Донецький напрямок — там зовсім інша атмосфера та відчуття.

— Чи є епізод, який найбільше закарбувався в пам’яті?

— Пам’ятаю, як на позиції, прикривали піхоту, побачив нашого пораненого бійця. Витягнув його, надав допомогу, викликали евакуацію. Для його дружини записав його на відео. Після моєї відпустки він знайшов мене і подякував. Я сказав: це наша робота — сьогодні я допоміг, завтра допоможуть мені.

— Які найбільші труднощі піхотинця?

— Найважче морально бачити як побратим помирає у тебе на очах, а ти нічого не можеш зробити. Або коли неможливо забрати тіло через небезпеку, зокрема через дрони.

— Чи є історія з фронту, яку сьогодні хотілося б розповісти?

— На той період, коли в нас було зіткнення з ворогом не було історій про оточення. Бо всі дії відбувалися інакше. Тебе техніка привозила, висаджувала, ставили задачу — і ти починав її виконувати, подавлюючи ворога масовим вогнем. Поруч працювала техніка, і ти займав оборону. Зараз техніка часто вже не доїжджає. Усе небо і радіус кількох кілометрів контролюється дронами. Дронами криють, їх збивають — як наші, так і ворожі. Через це буває, що наші не бачать, як заходить ворог і можна потрапити в оточення.

— Розкажіть про побратимів.

— Це друга сім’я. Разом і в радості, і в складних ситуаціях. І з позитивом — навіть перед виходом на завдання жартуємо про речі, які ми заберемо один в одного, якщо щось з кимось станеться.

— Як вам вдається тримати позитив?

— Завжди тримаюся позитиву. Я вважаю, що життя продовжується, і треба жити далі, розвиватися і не фокусуватися на негативі.

— Як би ви пояснили цивільним важливість мобілізації?

— Ті, хто прийшов добровольцем у 2022 році, вже закінчилися. Загиблі, пораненні або в полоні. Хтось має тримати фронт. Якщо не ми — ворог підійде ближче. Краще зупинити війну там, де вона є зараз.

— Як трансформувалася роль піхоти і ваша роль у війську?

— Таке відчуття, що в технологіях ми випереджаємо противника на 10 років. Технології дуже швидко розвиваються: дрони, роботи. Але піхота залишається основою — де піхота, там наша земля. 

— Чи буде війна без людей у майбутньому?

— Думаю, що так. Буде більше техніки. Це добре, бо техніку можна відновити, а людину — ні.

— Що хочете сказати побратимам напередодні Дня піхоти?

— Дякую всім, хто тримає позиції, нищить ворога. Бажаю не здаватися, берегти себе і свої сили. Завдяки вам інші можуть жити і працювати. Все буде добре, і ми все відбудуємо.